11.4. Охорона сільськогосподарських угідь в умовах розширення механізації, застосування нової техніки і технологій у виробництві

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, поява нових технологій, енергоджерел і матеріалів призвели до змін у житті суспільства. Людство вступило в епоху науково-технічної революції, що посилило антропогенний вплив на природу.

Сучасне сільське господарство не можливе без сучасних та ефективних засобів механізації. Агроінженерні дослідження – це важлива галузь знань про розвиток і функціонування техніко-технологічної бази сільськогосподарського виробництва. Механізація виробничих процесів, яка бурхливо розвивалась у середині минулого століття, призвела до розвитку ерозійних процесів і зниження природної родючості ґрунтів. На сучасному етапі на передній план агроінженерних досліджень, окрім задач підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва, вийшли проблеми енергозбереження та екологічної безпеки. Тому розвиток техніко-технологічної бази аграрного сектору економіки України, як однієї з основних складових виробничого потенціалу галузі, має бути спрямований на вирішення таких основних задач:

- економічних – підвищення продуктивності праці, зменшення витрат матеріально-технічних, енергетичних та інших ресурсів на одиницю продукції, підвищення її якості та споживчих властивостей;

- екологічних – зниження негативного впливу на довкілля, раціональне використання земельних і водних ресурсів, збереження і розширене відтворення родючості ґрунтів;

- соціальних – поліпшення умов праці, заміна ручної праці механізованою тощо.

Характерною особливістю сучасного періоду розвитку техніко-технологічної бази агропромислового виробництва є забезпечення технологічної неперервності і ритмічності виробничих процесів, їх висока адаптивність до змінних природно-виробничих умов, підвищення енергоозброєності виробництва, високий технічний рівень техніки нового покоління. В цих умовах агроінженерні дослідження мають бути спрямовані на розроблення машинних технологій нового покоління, які забезпечать збереження біологічної та екологічної рівноваги в природі. Екологізація і ресурсозбереження при виробництві сільськогосподарської продукції передбачають не спрощення технологій, а обґрунтоване використання природних умов та агротехнічних заходів, які забезпечать найменші витрати матеріально-технічних ресурсів і затрати праці та екологічно безпечне виробництво сільськогосподарської продукції^[147].

Вимоги до машин, робіт, послуг щодо їх безпеки для життя, здоров’я і майна покупців, а також навколишнього природного середовища встановлюються Законом України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин»^[148]. Закон регулює відносини між покупцями сільськогосподарських машин та їх виробниками, продавцями, виконавцями робіт і послуг з технічного сервісу, встановлює права та обов'язки покупців, визначає механізм реалізації державного захисту покупців, обов’язки та відповідальність виробників, продавців, виконавців робіт, послуг. Цей Закон також визначає, що безпека сільськогосподарської машини, роботи, послуги з технічного сервісу – це відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна покупця і навколишнього природного середовища за звичайних умов їх використання, зберігання, транспортування та утилізації.

Покупці сільськогосподарських машин, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання машин, робіт, послуг з технічного сервісу для виробництва сільськогосподарської продукції мають право на: безпечність для їх життя і здоров’я, навколишнього середовища і майна, придбаних машин або виконаних робіт, послуг за звичайних умов їх використання, зберігання, обслуговування, транспортування й утилізації.

Процес механізації сільськогосподарських робіт негативно позначається на якості ґрунту та його родючості. Сільськогосподарська техніка, що працювала на полях України, відрізнялася громіздкістю, великою вагою та потужністю. Маса вітчизняних тракторів і комбайнів досягає 10-15 тонн, за таких умов кожен сантиметр ріллі підпадає під дію ходових систем машин щонайменше двічі, а в середньому 3-5 разів в рік. Це призводить до переущільнення орного і підорного горизонтів. Через це порушується водний і повітряний режим, режим живлення ґрунтів, руйнується їх структура, важчає механічний склад. Особливо згубно переущільнення діє на зрошувані землі^[149]. Розв’язати проблему переущільнення ґрунтів можна лише комплексно: модернізацією техніки, зниженням тиску на ґрунт колісних і гусеничних тракторів, скороченням числа проходів техніки полем. Ця проблема успішно вирішується запровадженням ґрунтозахисних екосистем обробітку землі та відповідної техніки^[150].

Окремі норми щодо охорони сільськогосподарських угідь в умовах розширення механізації, застосування нової техніки і технологій у виробництві можна знайти й у інших нормативно-правових актах. Так, статтею 34 Закону України «Про охорону земель» закріплено нормативи показників деградації земель та ґрунтів. Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється. Нормативи показників деградації земель встановлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршення їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель. До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи використання земель сільськогосподарського призначення.

Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель.

Згідно ст. 7 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить: додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів.

Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України», посадові особи, уповноважені на те центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, мають право забороняти експлуатацію машин та інших технічних засобів для агропромислового комплексу, якщо їх технічний стан не відповідає вимогам нормативних документів щодо показників якості, технологічності та безпечності, охорони праці та охорони навколишнього природного середовища, загрожують життю і здоров'ю працюючих або створюють можливість виникнення аварії^[151].

У ст. 57 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що при проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки. У разі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності. Отже, одним з найбільших багатств України є земля, зокрема землі сільськогосподарського призначення, у тому числі ґрунти сільськогосподарських угідь. Тому питання їх охорони у умовах розширеної механізації, застосування нової техніки і технологій у виробництві, коли досягнення науково-технічного прогресу відкривають нові можливості, є принципово важливим.