Розвиток інформаційних технологій

Інформаційна технологія (ІТ) - це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувача інформації в орга­нізаційно-управлінських системах із використанням обраного комплексу технічних засобів.

З появою та повсюдним упровадженням ЕОМ і периферійної техніки настала ера комп’ютерної інфор­маційної технології, яка дістала також назву нової, сучасної, безпаперової. Основні принципи нової інформа­ційної технології (НІТ) - це інтегрованість, гнучкість та інформативність. Для неї характерні такі особливості:

- робота користувача в режимі маніпулювання даними (а не програмування);

- цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрова­ної бази даних, яка передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, від­новлення та захисту даних;

- безпаперовий процес опрацювання документа, коли на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея комп’ютера;

- інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування задач, що дає змогу користувачам активно впливати на цей процес;

- уможливлення колективної (групової) співпраці для підготовки документів і виконання завдань на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікацій;

- можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв’язування задачі.

Існують два способи впровадження НІТ. Перший передбачає її пристосування до наявної орга­нізаційної структури з локальною модернізацією методів роботи. Другий спосіб полягає в тому, що вся організаційна структура модернізується з метою максимального розвитку комунікацій і розроблення но­вих інформаційних взаємозв’язків, які раніше були економічно недоцільними.

Сьогодні також залишаються два організаційні варіанти реалізації інформаційних технологій - централізоване та розподілене оброблення інформації. Перший варіант притаманний великим спеці­алізованим організаціям (наприклад, регіональним обчислювальним центрам), де створюються підроз­діли з оброблення інформації, працівники яких не є фахівцями в певній предметній галузі. В умовах роз­поділеного оброблення інформації відповідні операції покладаються на працівників окремих функціона­льних підрозділів, які діють у межах своїх професійних обов’язків. Розподілене оброблення інформації ґрунтується на застосуванні персональних ЕОМ, які можуть бути відокремленими або пов’язаними в ло­кальну чи глобальну мережу. За наявності великих і складних мереж ЕОМ деякі функції (підтримка мережі в дієздатному стані, супроводження програмного забезпечення тощо) покладаються на персонал, який має спеціальну підготовку з комп’ютерної техніки.

За будь-якого варіанта реалізація інформаційної технології має ґрунтуватися на певних принципах, найважливішими серед яких є: зручність виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці на оброблення інформації, можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ, міні­мальні витрати часу на поновлення інформації в разі її втрати, забезпечення захисту інформації від не­санкціонованого доступу.

1.3.