Концепція інформатизації в Україні

Розвиток інформаційного суспільства характеризується сучасними вимогами до інформації, стрім­ким розвитком інформаційних систем, інформаційних технологій та інформаційного забезпечення, які ви­користовуються в усіх сферах життєдіяльності суспільства, а також у процесі управління.

Для організації взаємодії різних інформаційних систем із різними користувачами та між собою дані потрібно відповідним чином описати в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інфор­маційної сумісності в найширшому розумінні. Це досягається створенням інформаційного забезпечення.

Інформаційне забезпечення - це сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рі­шень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі.

Інформаційне забезпечення повинно відповідати наступним вимогам: цілісність, вірогідність, конт­роль, захист від несанкціонованого доступу, гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімі­зація введення та виведення інформації.

Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII (чинна редакція від 16 липня 2020 р.) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Закон України «Про інформацію» говорить, що наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збере­ження та передавання у часі та просторі;

- захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших за­ходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї;

- інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкри­тість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та за­хисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Основними напрямками державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інфор­мації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспіль­ства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформа­ційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та збе­рігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжна­родній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поши­рення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціа­льні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юри­дичних осіб.

Нормативно-правове та нормативно-технічне забезпечення процесу інформатизації в Україні по­чалося після ухвалення в 1998 році законів України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лю­того 1998 р. № 74/98-ВР (чинна редакція від 16 жовтня 2020 р.), «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого і998 р.

Згідно з відповідним Законом України «Про Концепцію Національної програми інформатизації», ін­форматизація - це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-еконо­мічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення ін­формаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосу­вання сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Обчислювальна та комунікаційна техніка, телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інфо­рмаційні технології, система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складо­вими національної інформаційної інфраструктури і основними чинниками, що забезпечують економічне під­несення. Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліп­шенню керованості економікою, розвитку наукомістких виробництв та високих технологій, зростанню продук­тивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Національна інформаційна інфраструктура, створена з урахуванням світових те­нденцій і досягнень, сприятиме рівноправній інтеграції України у світове співтовариство.

Згідно із Законом України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР (чинна редакція від 17 червня 2020 р.), Концепція Національної програми інформати­зації включає характеристику сучасного стану інформатизації, стратегічні цілі та основні принципи інфо­рматизації, очікувані наслідки її реалізації.

Загальні принципи державної політики у сфері інформатизації:

1.

2. Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної концентрації ресурсів, в основу державної політики повинно бути покладене державне регулювання процесів інформатизації на основі поєднання принципів централізації і децентралізації, саморозвитку, самофінансування та самоо­купності, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого бюджетного фінансування.

Основні напрямки інформатизації в Україні: організаційно-правове забезпечення інформатизації; формування національної інфраструктури інформатизації; інформатизація стратегічних напрямків розвитку державності, безпеки та оборони; інформатизація процесів соціально-економічного розвитку; інформатизація пріоритетних галузей економіки; інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-еко­номічного контролю; інформатизація соціальної сфери; інформатизація в галузі екології та використання при­родних ресурсів; інформатизація науки, освіти і культури; міжнародне співробітництво.

Організаційно-правове забезпечення процесу інформатизації передбачає розроблення па­кета нормативно-правових актів з питань організації та правового регулювання відносин у сфері інфор­матизації, зокрема:

- захисту авторського права і прав та свобод громадян у питаннях інтенсивної інформаційної вза­ємодії держави та громадянина відповідно до Конституції України;

- економічного стимулювання створення національного інформаційного ресурсу;

- доступу фізичних та юридичних осіб до міжнародних інформаційних ресурсів;

- розроблення системи державних стандартів у галузі інформатизації;

- сертифікації технічного і програмного забезпечення;

- локалізації програмного забезпечення;

- розроблення нормативних актів про діяльність та взаємодію державних та комерційних струк­тур щодо виконання Програми, залучення різних джерел фінансування, митне регулювання та інше.

Визначення, головна мета та основні завдання Програми

Програма - це комплекс взаємопов’язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямова­них на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямків створення сучасної інформаційної ін­фраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально- технічних та інших ресурсів, виробничого та науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, органі­зацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Головною метою Програми є забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією на основі широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інфор­маційної безпеки держави.

Програма спрямована на виконання таких основних завдань:

- формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методич­них та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

- застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя;

- формування системи національних інформаційних ресурсів;

- створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров’я тощо;

- створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

- інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Національна програма інформатизації передбачає виконання низки галузевих і регіональних про­грам та проектів. Зокрема, планується створювати й розвивати інформаційно-аналітичні, обчислювальні та автоматизовані системи, центри й мережі у правовій сфері.

Процес створення оптимальних умов якнайповнішого задоволення інформаційно-правових потреб органів суду, прокуратури, юстиції, Міністерства внутрішніх справ та інших правоохоронних органів за­вдяки ефективній організації та використанню інформаційних ресурсів визначається як правова інфор­матизація.

Отже, правова інформатизація - це інформатизація правотворчої та правореалізаційної діяльності, а також правове забезпечення процесів інформатизації.

Основні принципи реалізації проектів з інформатизації такі:

1) принцип відкритості політики - усі головні заходи в інформаційній сфері повинні відкрито обго­ворювати фахівці, а їхні точки зору мають ураховуватись під час ухвалення рішень;

2) принцип рівності інтересів - інтереси всіх учасників інформаційної діяльності мають бути враховані однаковою мірою незалежно від їхнього суспільного стану, форми власності та державної належності;

3) принцип системності передбачає декомпозицію системи на складові (компоненти), кожну з яких можна автономно розробляти й упроваджувати, забезпечуючи єдність технічної політики;

4) принцип пріоритетності вітчизняного виробника - за однакових умов пріоритет віддається кон­курентоспроможному вітчизняному виробникові інформаційно-комунікаційних засобів, продуктів і послуг;

5) принцип соціальної орієнтації - основні заходи мають бути спрямовані на забезпечення соціа­льних інтересів громадян України.

Засобами інформатизації є електронні обчислювальні машини (ЕОМ), програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їхні окремі елементи, інформаційні мережі та мережі зв’язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій. Саме інформаційні си­стеми й технології є предметом подальшого розгляду.

1.2.