Вимоги до нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування

Нормативні акти суб’єктів публічного адміністрування тільки тоді можуть виконувати свої функції, коли вони володіють юри­дичною силою і здатні бути правовою формою реалізації публічної влади.

Обставини, які обумовлюють саме існування у суб’єктів публіч­ного адміністрування права на прийняття нормативних актів, позна­чаються як передумови такого права, або як юридичні передумови нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування. Окрім на­явності у суб’єктів публічного адміністрування права на прийняття нормативних актів, його реалізація потребує дотримання встанов­леного процедурного порядку. Отже, перш за все, для прийняття нормативного акта є необхідною як наявність у суб’єкта публічного адміністрування права на видання нормативних актів, так і дотри­мання встановленого процедурного порядку реалізації такого права.

Повноваження, пов’язані із прийняттям підзаконних норматив­них актів, закріплено у Конституції України за Президентом Укра­їни (ст. 106 Конституції України), КМУ, міністерствами та інши­ми центральними органами виконавчої влади (ст. 117 Конституції України). В обмеженому обсязі та у випадках, передбачених Кон­ституцією і законами України, право підзаконної нормотворчості застосовують Верховна Рада України (ст. 91 Конституції України) та Рада Міністрів APK (ст. 135 Конституції України), голови місце­вих державних адміністрацій (ст. 118 Конституції України), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (ст.ст. 143, 144 Кон­ституції України). Зазначені конституційні положення, як правило, набувають конкретизації у відповідних законах.

Суб’єкти публічного адміністрування зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституці­єю і законами України (ст.

Враховуючи також принцип юридичної визначеності, слід ска­зати, що в законі має зазначатися не лише право на прийняття нор­мативних актів, але й визначатися мета, зміст та обсяг нормативних повноважень. Особливої уваги потребує і той факт, що в рамках діяльності з публічного адміністрування уповноважені суб’єкти не можуть власними нормативними актами регулювати такі суспіль­ні відносини, яких віднесено до виняткового законодавчого регу­лювання (перелік таких випадків передбачений ст. 92 Конституції України).

З позиції юридичної сили та презумпції дійсності (правильнос­ті) чинних нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування їхня дія пов’язана із цілим комплексом вимог, що висуваються до них. Ці вимоги є різнорідними за своєю суттю. Проте, у зв’язку з відсутністю законодавчо закріпленого чіткого та вичерпного пере­ліку вимог, яким повинні відповідати нормативні акти, в адміністра­тивно-правовій науці існує плюралізм думок щодо цього питання.

Деякі учені указують на необхідність розмежування таких вимог за їх змістом:

1) загальні вимоги законності, яким повинні відповідати всі акти суб’єктів публічного адміністрування незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого питання та які юридичні ознаки вони мають;

2) додаткові (або спеціальні) вимоги до деяких актів суб’єктів публічного адміністрування залежно від їхнього змісту та призна­чення;

3) вимоги організаційно-технічного характеру, що, як і загальні вимоги, ставляться до всіх актів суб’єктів публічного адміністру­вання.

На думку переважної більшості дослідників, однією з найважли­віших умов юридичної сили нормативного акта суб’єкта публічно­го адміністрування, безумовним фактором його дії є відповідність акта встановленим вимогам щодо його юридичного змісту, порядку прийняття тощо^[DXV].

Слід зазначити, що ч. 2. ст. 2 КАС України визначає вимоги, яким повинні відповідати рішення, дії суб’єкта владних повноважень. За положеннями КАС України до поняття рішення суб’єкта владних повноважень входять і адміністративні, і нормативні акти, тому, можна зробити висновок, що цим вимогам мають відповідати і нор­мативні акти.

Отже, відповідно ч. 2. ст. 2 КАС України рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають бути прийнятими (вчиненими):

1) на підставі, у ліежах повноважень та у спосіб, що виз­начені Конституцією та законаліи України - ця вимога озна­чає обов’язок суб’єктів публічного адміністрування дотримуватися принципу законності при виданні нормативних актів та одночасно видавати нормативні акти у випадках, передбачених та законами України відповідно до наданих повноважень та за встановленою процедурою та формою;

2) з використаннялі повноваження з ліетою, з якою це повно­важення надано - суб’єкт публічного адміністрування зобов’язаний використовувати свої повноваження щодо видання нормативного акта з метою, з якою такі повноваження надані, що визначається за­коном або випливає з його положень. Нормативні акти як результат реалізації відповідних повноважень також мають прийматись відпо­відно до мети, встановленої законодавством;

3) обірунтовано, тобто з урахуваннялі усіх обставин, що ліа- ють значення для прийняття рішення (вчинення дії) - норматив-

ні акти суб’єктів публічного адміністрування мають забезпечувати належність та повноту врахування життєвих обставин, за яких або для врегулювання яких його приймають;

4) безсторонньо (неупереджено) - під час прийняття норматив­них актів суб’єкт публічного адміністрування має керуватися пуб­лічними інтересами та не мати упередженого ставлення до регульо­ваних питань;

5) добросовісно - під час прийняття нормативних актів суб’єкт публічного адміністрування повинен діяти добросовісно, чесно, ста­ранно і сумлінно виконувати свої обов’язки;

6) розсудливо - під час прийняття нормативних актів суб’єкт публічного адміністрування повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотри­манням вимог законодавства;

7) з дотриліаннялі принципу рівності перед законолі, запобіга­ючи усілі форліалі дискриліінації- суб’єкти публічного адміністру­вання зобов’язані забезпечувати однакове ставлення до всіх осіб не­залежно від будь-яких ознак та обставин;

8) пропорційно - з дотриманням необхідного балансу між будь- якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія);

9) з урахуваннялі права особи на участь у процесі прийнят­тя рішення - в окремих випадках законодавством передбачаєть­ся право особи на участь у прийнятті нормативних актів, зокрема, шляхом участі у громадських слуханнях чи обговореннях проектів нормативних актів. Слід зазначити, що результати таких слухань та обговорень мають рекомендаційний характер, відповідно не є обов’язковими для суб’єктів публічного адміністрування, проте не- надання такої можливості може тлумачитися як порушення проце­дури прийняття нормативного акта;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проте для вимог, які ставляться до нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування, доцільно застосовувати класифікацію, згідно з якою їх поділено на формальні та матеріальні.

Формальні вимоги до нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування можна визначити як умови щодо зовнішнього вира­ження та процедури прийняття, які повинні бути дотримані щодо таких актів. Нормативні акти суб’єктів публічного адмініструван­ня мають відповідати таким формальним вимогам, що пов’язані з:

1) компетенцією суб’єкта видання. Нормативний акт суб’єкта публічного адміністрування має бути прийнятий уповноваженим органом або посадовою особою в межах їхньої компетенції;

2) процедурою видання. Нормативний акт суб’єкта публічного адміністрування має бути прийнятий з дотриманням встановленої процедури його розробки, прийняття видання і державної реєстра­ції (у тих випадках, коли це передбачено чинним законодавством). Встановлена процедура прийняття нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування покликана забезпечити їхню доціль­ність, своєчасність, корисність, обґрунтованість, науковість у про­цесі регулювання публічних інтересів;

3) формою. Повинна дотримуватися встановлена форма норма­тивного акта з усіма реквізитами (розумна структура акта і його грамотний поділ на конкретні частини, розділи, глави, параграфи, пункти тощо; діловий стиль викладення, ясність, чіткість і лако­нічність тексту; відсутність слів і термінів, які допускають дво­значність тлумачення або розуміння акта; правильне грамотне оформлення; відсутність інших помилок; наявність підписів, ре­єстраційного номера, дати прийняття; публікація на спеціальних бланках, які мають усі передбачені атрибути; чіткі печатки; вста­новлені строки виконання та відповідальні за виконання; механізм контролю);

4) державною реєстрацією та оприлюдненням нормативного акта.

офіційних виданнях, і це є умовою набуття такими актами юридич­ної сили.

Матеріальні вимоги до нормативних актів суб’єктів публіч­ного адміністрування можна визначити як оціночні критерії щодо змісту самого нормативного акта. До матеріальних віднесено ви­моги, щодо відповідності нормативних актів суб’єктів публічного адміністрування актам вищої юридичної сили та їх юридичної об­ґрунтованості. Отже, що стосується характеристики матеріальних вимог, то нормативний акт суб’єкта публічного адміністрування має відповідати таким вимогам:

1) повинен відповідати закону, бути прийнятим на підставі за­кону або іншого правового акта вищої юридичної сили, і на їх ви­конання;

2) повинен бути юридично обґрунтованим тобто мати чітко виз­начені мету і завдання, заради яких він видається; засоби щодо його реалізації; очікувані наслідки його реалізації і можливі труднощі при цьому;

3) не повинен обмежувати або порушувати гарантовані чинним законодавством права та свободи людини і громадянина, права і за­конні інтереси громадських об’єднань, підприємств, установ та ор­ганізацій.

14.3.