3. Органи місцевого самоврядування як суб’єкти публічного адміністрування
Нагадаємо, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Визнання владно-розпорядчої ролі місцевого самоврядування не є новацією концепції публічного адміністрування, адже така роль відмічалась і в працях, орієнтованих на засади державного управління.Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Зазначимо, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об’єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об’єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об’єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом. При цьому, реальна діяльність муніципальної влади не обмежується лише вирішенням питань «місцевого значення», а спрямована ще й на реалізацію багатьох загальнодержавних справ на місцевому рівні.
Таким чином, адміністративна практика органів місцевого самоврядування відступає від офіційних дефініцій, визначених у ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», значно більше відповідаючи поняттю, закріпленому в Європейські хартії місцевого самоврядування: місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.
Різне змістовне навантаження мають словосполучення: «питання місцевого значення» та «публічні справи (що втілюються) в інтересах місцевого населення»; другим охоплюється зміст першого, а також ряд загальнодержавних питань, які втілюються муніципальними органами в інтересах громади.