Поняття публічного адміністрування. Рівні та режими публічного адміністрування

Починаючи розгляд сутності публічного адміністрування, слід сказати, що «публічне адміністрування» є основоположною катего­рією адміністративного права. Важливо знати, що єдиного загально­прийнятого визначення «публічного адміністрування» в науці адмі­ністративного права немає, як і немає у вітчизняному законодавстві.

Отже, публічне адлііністрування слід визначати як вид публічно- владної діяльності з виконання публічно-управлінських, розпорядчих, сервісних, юрисдикційних та внутрішньо-організаційних заходів, що здійснюються суб’єкталіи публічного адлііністрування у ліеж- ах своїх повноважень, якого спрялювано на досягнення публічного інтересу в процесі гласної взаєлюдії з гроліадянськилі суспільствалі.

Сутність публічного адміністрування має прояв у його особли­востях, а саме:

1) підзаконний характер - здійснення публічного адмініструван­ня на основі та на виконання законів та інших нормативних актів;

2) організуючий характер - владно-організуючий вплив на сус­пільні відносини і процеси з метою їх спрямування і впорядкування;

3) спрямованість на задоволення публічного інтересу - публічний інтерес - це важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб цінності (потреби), які відповідно до законодавчо встановленої ком­петенції забезпечуються суб’єктами публічного адміністрування;

4) системність - систематична, безперервна діяльність, спрямо­вана на збереження соціальної системи, її зміцнення та розвиток;

5) універсальний характер - тобто здійснюється завжди й усю­ди, де функціонують людські колективи (у часі та просторі);

6) використання наявних правових та фактичних можливос­тей для застосування позасудового, тобто адміністративного при­мусу;

7) використання суб’єктами публічного адміністрування всього арсеналу наявних ресурсів: правових, інформаційних, економічних, технічних, ідеологічних, організаційних;

8) підконтрольний характер діяльності.

Сутність публічного адміністрування також розкривається у та­ких його складових, як: рівні, режими, функції, методи та форми (інструменти).

Рівні публічного адміністрування відображають вертикальний поділ діяльності з публічного адміністрування залежно від обсягу повноважень по території. Виокремлюються такі рівні публічного адміністрування:

1) загальнодержавний (на всій території України);

2) регіональний (на рівні Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва та Севастополя);

3) місцевий (на рівні територіальної громади села, селища, міста).

Режилі публічного адлііністрування відображає особливості стилю управління, його якісні характеристики, що визначаються че­рез дотримання принципів публічного адміністрування. Можна ви­окремити такі режими публічного адміністрування: авторитарний, демократичний, ліберальний, комбінований.

Авторитарний режим при прийнятті рішень характеризується жорсткою централізацією та, як правило, їх безальтернативністю. Публічна влада іде з одного управляючого центру, що складається з одного керівника або вузької групи правлячої еліти, та безвладних органів публічного адміністрування, які мають виконувати рішення та вказівки центру. Для авторитарного режиму публічно-управлін­ської діяльності є характерною також сукупність засобів і прийомів, таких мотивацій управлінських дій і відносин, які постійно прово­кують конфлікти між публічною владою та громадянами. Мета пуб­лічно-управлінської діяльності нав’язується суспільству; вона не ві­дображає публічних інтересів громадян.

Демократичний режим характеризується двосторонніми пото­ками інформації, а також контролем згори донизу та знизу догори. Контролююча діяльність є орієнтованою переважно на результат. Демократичний режим публічного адміністрування передбачає комплексне застосування різних методів адміністрування та стиму­лів: адміністративно-правових, економічних, соціальних, інформа­ційних, матеріальних і нематеріальних та інших - у рамках єдиного правового поля. Концептуальна ідея демократичного режиму: лю­дина - мета, що визначає засоби її реалізації. Основна мотивація рі­шень - інтереси, цінності і цілі суспільства, людини. Демократичний спосіб прийняття та виконання рішень забезпечує інституціоналіза- цію конфліктів, їх регулювання і вирішення, а відповідно стимулює громадську згоду, але не конфронтацію. Суттєва особливість демо­кратичного режиму полягає в його орієнтації на реалізацію необхід­ної різноманітності суспільних процесів, на блокування примусової уніфікації потреб та інтересів людей.

Ліберальний режим іноді називають стилем невтручання або мі­німального втручання. Цей режим публічного адміністрування ха­рактеризується відсутністю ініціативи, постійним очікуванням вка­зівок керівництва, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки, коли вони є не бажаними.

12.2.