<<
>>

Фінансовий контроль щодо публічних службовців[451] [452]

Основний захід антикорупційного фінансового контролю щодо публічних службовців пов’язаний із поданням ними декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація).

Антикорупційний закон перед­бачає чотири види (типи) декларацій, які подаються в різний термін та охоплюють різні періоди.

1. Щорічна декларація за минулий рік, яка охоплює період з 1 січня до 31 грудня включно. Терміни її подання: з 00 годин 00 хвилин 1 січня до 00 годин 00 хвилин 1 квітня (тобто до 24 години 00 хвилин 31 берез­ня) року, наступного за звітним. Декларація подається незалежно від тривалості перебування особи у статусі публічного службовця (навіть один або декілька останніх днів звітного року), а також якщо призна­чення на посаду відбулося до 1 квітня наступного за звітним року. Вихо­дячи з роз’яснень НАЗК, у випадку призначення особи на посаду з 1 січ­ня до 1 квітня 2021 року, вона має обов’язок подати щорічну декларацію за 2020 рік - незважаючи на те, що особа не мала статусу службовця у 2020 році і що за цей рік нею вже подавалася декларація «кандидата».

2. Декларація у зв ’язку з припиненням публічної служби (дек­ларація «перед звільненням»), яка подається за період, не охопле­ний раніше поданими деклараціями. Термін її подання - не пізніше 20 робочих днів із дня припинення публічної служби (суб’єктом декларування фактично є особа, яка вже перестала бути публічним службовцем). Проте у випадку призначення особи на іншу посаду публічної служби протягом відмічених 20-и робочих днів, подавати декларацію перед звільненням не потрібно.

3. Декларація після звільнення, що охоплює період з 1 січня до 31 грудня року, в якому було припинено службу (суб’єктом подання теж є особа, яка вже перестала бути публічним службовцем). Тер­мін подання такої декларації - до 1 квітня року, наступного за роком припинення службової діяльності.

4. Декларація особи, що претендує на зайняття посади пуб­лічної служби (декларантом є особа, яка не має статусу публічного службовця, але планує його набути), за минулий рік. Подається до моменту призначення або обрання на відповідну посаду; водно­час, депутати Верховної Ради APK і місцевих рад, сільські, селищні та міські голови, здійснюють відповідне декларування впродовж п’ятнадцяти календарних днів з дня набуття повноважень (фактич­но, вже володіючи статусом публічного службовця).

Упродовж семи днів після своєчасного подання будь-якої з декларацій особа має право подати виправлену декларацію (не більше трьох разів). Від обов’язку декларування звільняються вій­ськовослужбовці[453], якщо вони не проходять військову службу у вій­ськових комісаріатах і не займають інших посад публічної служ­би. Якщо ж особа все-таки зобов’язана подати декларацію, але не може зробити цього до 1 квітня у зв’язку з виконанням завдання в інтересах оборони під час дії особливого періоду, безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях, для неї передбачено особливий строк декларування - упродовж 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження служби чи дня її закінчення.

Декларація подається за умов особистого заповнення особою відповідної форми на офіційному сайті НАЗК через власний пер­сональний електронний кабінет суб’єкта декларування в системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - ЄДРД); входження до реєстру відбувається з використанням осо­бистого кваліфікованого електронного підпису. НАЗК забезпечує відкритий цілодобовий доступ до ЄДРД; публічна частина реє­стру обмежує відкритість деяких даних для захисту конфіден­ційної інформації про суб’єкта декларування та членів його сім’ї. Задекларована інформація про публічного службовця зберігаєть­ся упродовж усього часу виконання публічних функцій, а також упродовж п’яти років після припинення служби; остання декла­рація, подана публічним службовцем, зберігається безстроково.

Стосовно декларацій здійснюється три види контролю[454]:

1) щодо своєчасності подання (до цього контролю залучаються органи, де працюють суб’єкти декларування, на яких покладено обов’язок упродовж 10 робочих днів після завершення строку по­дання щорічної декларації перевірити, чи всі їх службовці подали декларації, та повідомити упродовж 3 робочих днів НАЗК про ви­явлені порушення);

2) щодо правильності та повноти заповнення (здійснюється авто­матично засобами ЄДРД під час декларування);

3) логічний та арифметичний контроль, який передбачає дві складові: а) контроль відповідності відомостей декларації (порів­няння складових інформації, що зазначена в декларації, з метою встановлення їх відповідності одна одній); б) контроль відповід­ності відомостей декларації відомостям реєстрів та баз даних (на­прикінці 2019 р. НАЗК отримало автоматичний доступ до 16-ти необхідних реєстрів та баз даних для забезпечення дієвості цьо­го виду контролю). Технічні умови логічного та арифметичного контролю декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування'передбачають базовий пе­релік із 93-х показників, які володіють різними ваговими коефіці­єнтами та сукупно детермінують рейтинг ризику декларації. Се­ред найбільш значущих показників ризику: наявність готівкових коштів у сукупному розмірові понад ЗО млн грн, наявність грошо­вих активів у сукупному розмірі понад 200 млн грн, отримання подарунка вартістю 1 млн грн і більше, отримання виграшу/ призу вартістю 500 тис. грн і більше, наявність корпоративних прав у юридичній особі з іноземною реєстрацією головного офісу тощо.

Деякі декларації[455] [456] підлягають повній перевірці, яка містить: з’ясування достовірності задекларованих відомостей; з’ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірку на наявність конфлікту інтересів; перевірку на наявність ознак незаконного зба­гачення[457] чи необґрунтованих активів[458].

НАЗК здійснює таку перевірку на підставі інформації про мож­ливе відображення у декларації недостовірних відомостей, отрима­ної від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел. Здійснюватися захід може у період проходження декларантом публічної служби, а також протягом 3-х років після її припинення.

Окрім основного заходу антикорупційного фінансового конт­ролю (декларування), існує два додаткових:

1) повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента суб’єктом декларування або членом його сім’ї, що подається до НАЗК у письмовій формі (поштою чи електронни­ми засобами ЄДРД) упродовж 10 днів з моменту відкриття рахунку;

2) повідомлення про суттєві зміни в майновому стані1 суб’єкта декларування, що подається упродовж 10 днів до НАЗК лише шляхом заповнення в ЄДРД електронної форми. З 1 січня 2020 р. цей вид антикорупційного фінансового контролю зазнав двох сут­тєвих оновлень: а) під «зміною» у майновому стані розуміється не лише отримання доходу чи придбання майна (як раніше), але й здійснення видатку (наприклад, дарування) на суттєву суму; б) тепер подавати відповідне повідомлення зобов’язані лише служ­бовці, які або займають відповідальне та особливо відповідальне становище, або займають посади, пов’язані з високим рівнем ко- рупційних ризиків.

Стаття 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідаль­ність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації, не­повідомлення чи несвоєчасне повідомлення про відкриття валют­ного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані та за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації (якщо подані відомості відрізняються від достовірних на 100-500[459] [460] прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 1 січ­ня звітного року).

Несвоєчасне подання декларації створює склад адміністративно­го проступку лише за відсутності поважних причин такого непо­дання. «Поважні причини» - оціночне поняття, зміст якого не де­талізується в КУпАП та законодавстві про запобігання корупції.

Як справедливо зазначив ЄСПЛ у п. 48 Рішення за справою «Устименко проти України»: «сама концепція «поважних причин»... не є чіт­кою». Проте ця нечіткість є цілком природною, адже законодавець (з огляду на різноманітність та динамічність суспільного життя) не в змозі передбачити повний перелік значущих для правозастосування дій і подій (ні в конкретний момент часу, ні, тим більше - у перспек­тиві). Абсолютна визначеність хоча й виключає загрози, властиві надмірній дискрецїї, водночас позбавляє можливості належно інди­відуалізувати відповідальність, обумовлюючи невідповідність влад­них повноважень завданням юрисдикційного провадження. Отже, оціночне поняття «поважні причини» слід вважати таким, що від­дано законодавцем на розсуд правозастосовного органу (суду) і має трактуватися останнім, виходячи з обставин розглядуваної справи. Відповідною причиною може бути визнано неспроможність особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням на лікуванні, внаслідок стихійного лиха, технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для вне­сення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

При цьому щодо кожної потенційно поважної причини під час правозастосування має бути встановлено:

1) її реальну наявність у конкретних життєвих обставинах;

2) її реальний вплив на можливість конкретної людини в кон­кретний період часу подати декларацію[461].

<< | >>
Источник: Загальне адміністративне право України : підручник / за заг. ред.: акад. С. Ківалова і проф. Л. Білої-Тіунової ; Нац. ун-т «Одеська юрид. академія». - Одеса,2023. - 792 с.. 2023

Еще по теме Фінансовий контроль щодо публічних службовців[451] [452]:

  1. Фінансовий контроль щодо публічних службовців
  2. Інші антикорупційні обмеження для публічних службовців
  3. Система органів державного фінансового контролю. Органи державного фінансового контролю загальної та спеціальної компетенції
  4. Рекомендації щодо конструювання переліку публічних завдань та повноважень територіальних публічних влад
  5. Правила етичної поведінки публічних службовців
  6. Правила етичної поведінки публічних службовців
  7. 3. Відповідальність публічних службовців за порушення правил професійної етики
  8. § 3. Публічна фінансова діяльність
  9. Контроль як функція публічного адміністрування: поняття та ознаки
  10. РОЗДІЛ 1 Поняття фінансів. Публічна фінансова діяльність
  11. Контроль за публічною адміністрацією
  12. § 3. Методи фінансового контролю
  13. Види фінансового контролю
  14. Методи фінансового контролю
  15. § 2. Види фінансового контролю
  16. Методи внутрішнього фінансового контролю
  17. § 4. Органи фінансового контролю
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -