Вимоги до змісту нормативно-правових актів (змістові правила).

Нормативно-правові акти повинні бути змістовними та ефективними. Правильне наповнення їх змісту означає ефективне вирішення завдання, яке стосується правового регулювання суспільних відносин.

Вимога законності.

Вимога законності означає, що будь-який нормативно-правовий акт має відповідати загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, Конституції, нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу.

Вимоги законності з точки зору змісту нормативно-правових актів:

1) нормативно-правовий акт видається в межах компетенції правотвор- чого суб’єкта. Це означає, що нормативно-правовий акт має бути присвячений питанню, яке входить у сферу компетенції даного органу. Якщо це правило порушено, подальший аналіз нормативно-правового акта втрачає сенс;

2) мають бути дотримані права та свободи людини і громадянина.

Прикладом порушення прав і свобод є:

- їх обмеження або ущемлення;

- встановлення додаткових формальностей;

- пов’язування вирішення конкретного питання з виконанням яких- небудь умов;

- ускладнення процедури реалізації громадянами належних їм прав шляхом коригування передбачених механізмів такої реалізації та ін.

У правовій літературі існує розширене розуміння правила про дотримання прав і свобод людини та громадянина. Так, деякі вчені пропонували встановлення цього правила законодавчої техніки в такій варіації: нормативно-правові акти мають прийматися в інтересах громадян. Ця вимога набагато ширша вказаної вище. Незважаючи на те, що вона, по суті, заперечень не викликає, з втіленням в реальності будуть складності.

Вимога відповідності нормам моралі.

Поки не можна сказати, що мораль у нашому житті має основне значення. Ключове навантаження з регулювання загальнодержавних відносин лягає на право. Моральні норми все ж є значущим регулятором у суспільстві, і це треба враховувати. Якщо в повсякденному житті люди порушують норми моралі, то суспільство їх категорично засуджує. Законодавець, на відміну від простих людей, які схильні до пристрастей, не має права діяти всупереч нормам моралі. Звідси випливає безумовне правило: нормативно-правові акти, що суперечать нормам моралі, не мають права на існування.

За радянських часів зустрічалися нормативні положення, що суперечили нормам моралі. Незалежно від того, чи є людина родичем підсудному чи ні, абсолютно всі громадяни були зобов’язані свідчити в кримінальному процесі, якщо залучалися в якості свідків. За відмову від надання показань чи надання неправдивих показань родичі підсудного, нарівні з іншими громадянами, притягувалися до кримінальної відповідальності.

Вимога доцільності.

Нормативно-правовий акт повинен найбільшою мірою відповідати відповідним інтересам (суспільства, держави, громадян) в реальнихумовах, тобто відповідати вимозі доцільності.

Вимога обґрунтованості.

Вимога обґрунтованості означає, що нормативно-правові акти повинні прийматися з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних факторів відповідно до закономірностей і тенденцій розвитку суспільства.

Ця вимога включає необхідність ретельного дослідження та обліку з метою належної правової регламентації дії економічних, політичних, екологічних та інших закономірностей розвитку життя суспільства, його соціальних потреб.

нормативно-правових актів, а й правильне прогнозування наслідків прий- 119 нятих рішень, а також попередження побічних наслідків, що не відповідають цілям правового регулювання. Допомогти в цьому можуть як наукові методи дослідження української дійсності, так і досвід подібного правового регулювання в зарубіжних державних установах.

Вимога обґрунтованості може стосуватися не тільки економічної, політичної, соціальної складових, а й правової обґрунтованості прийняття нормативно-правових актів, яка означає чітке вираження підстави і цілі видання норм права, а також юридичні наслідки, викликані виданням нормативно-правового акта. Юридичне обґрунтування охоплює як використання досягнень правової науки, так і наявність підстав прийняття нормативно-правових актів у вигляді інших правових актів.

Вимога ефективності.

Ефективність може розглядатися і як явище, пов’язане з процесом управління, і як правова категорія, і як один із критеріїв якості нормативно- правових актів, і як вимога підтримання нормативних рішень. Що ж таке ефективність нормативно-правових актів?

Ефективність акта означає, що всі його цілі досягнено з найменшими збитками щодо різних соціальних цінностей, з найменшими економічними втратами у найбільш короткі терміни.

He можна упускати і цільовий компонент ефективності нормативно- правових актів, а саме те, як співвідносяться між собою фактичні результати їх дії та соціальні цілі, для досягнення яких вони прийняті.

Таким чином, ефективний нормативно-правовий акт - це акт, в результаті прийняття якого з найбільшим результатом досягаються цілі, що лежать в основі його прийняття.

Для дослідження ефективності нормативно-правових актів вимагається використання статистичнихданих, соціологічних, математичних методів, залучення не тільки юристів, але й соціологів, математиків, економістів та інших фахівців. Ha сучасному етапі говорити про систематичні дослідження, складання і використання теоретичних висновків на практиці досить складно.

Вимога своєчасності.

Вимога своєчасності означає, що правові приписи, які містить нормативно-правовий акт, повинні відповідати часу його видання, бути необхідними і важливими саме на актуальному етапі суспільного розвитку.

Нормативно-правові акти приймаються, коли їх виконання принесе найкращий результат. При виникненні нових вимог суспільного життя, внесення змін і доповнень до нормативно-правового акта має бути негайним та оперативним, щоб нові соціальні умови швидко знайшли в ньому відображення. Тривала невідповідність нормативної бази умов життя підриває авторитет норм права, ускладнює їх реалізацію та послаблює ефективність правового регулювання в цілому.

Проаналізована вимога включає також вимогу своєчасної заміни застарілих актів, інакше створюється непотрібна множинність і суперечливість нормативно-правових актів.

Своєчасність перегукується з вимогою ефективності, адже тільки своєчасний нормативно-правовий акт буде по-справжньому ефективним. Своєчасність тісно пов’язана і з вимогою обґрунтованості прийняття нормативно- правового акта, оскільки несвоєчасність акта виявляє, що він прийнятий без урахування всіх об’єктивних факторів, що визначають необхідність його прийняття, і в зв’язку з цим не може вважатися обґрунтованим.

Вимога стабільності.

Стабільність змісту нормативно-правового акта пов’язана з необхідністю регулювання не тільки існуючих суспільних відносин, але й відносин, які виникнуть у майбутньому. Такий підхід до створення норм права дає можливість застосовувати їх протягом більш-менш тривалого часу, накопичувати і використовувати попередній досвід, зміцнюючи законність. Занадто часті зміни здатні не тільки ослабити авторитет певного нормативно- правового акта, але й авторитет права в цілому.

Вимога стабільності нормативно-правових актів неодмінно має враховуватися при їх складанні, коли беруться до уваги не тільки найближчі за часом результати правового регулювання, а й можливість вирішення перспективних завдань. Ha практиці нормативно-правові акти часто приймають, не стільки враховуючи перспективний план, як реагуючи на миттєву необхідність, що позначається на якості нормативно-правової бази.

Вимога економності.

Економність нормативно-правового акта розуміють як співвідношення між цінністю результату, отриманого внаслідок дії акта, і здійсненими на його створення витратами. Економність передбачає необхідність виявлення та застосування раціонального способудосягнення поставленої в нормативно- правовому акті мети й означає, що отриманий результат повинен дати суспільству значно більше, ніж було витрачено часу і коштів. Тому необхідно представити економічне, фінансове проектування нормативно-правового акта, що дозволить визначити передумови пропонованих витрат і ефективність дії.

Економність можна розуміти також як визначення оптимального співвідношення нормативно-правових актів за їх кількістю і за розміром документа до реалізації визначених у них цілей. Ha практиці непоодинокими є ситуації, коли одне питання регулюється безліччю актів, які часом дублюють один одного. Нормативно-правові акти не повинні видаватися, коли без них можна обійтися. Кількісне спрощення права, спрямоване на полегшення його засвоєння, означає зменшення масиву нормативного матеріалу без загрози для результату.

Вимога реальності.

Вимога реальності означає здійсненність приписів нормативно-правового акта й виражається у забезпеченості нормативно-правового акта матеріальними, фінансовими, трудовими, технічними ресурсами, у встановленні необхідної кількості часу для його виконання. У зв’язку з цим для реалізації нормативно-правових актів необхідний облік можливостей, що існують у конкретних умовах суспільного розвитку. Нормативно-правовий акт, не забезпечений необхідними ресурсами, стає ефемерним.

Вміщені в проектах нормативно-правових актів пропозиції повинні бути конкретними і реальними, забезпечуватися необхідними матеріально-технічними засобами та фінансуванням, виключати необхідність випуску додаткових нормативно-правових актів у зв’язку з неповнотою або недоопрацюванням попереднього акта. Дієвим є тільки той нормативно-правовий акт, який не лише точно і конкретно визначає права та обов’язки суб’єктів правовідносин, а й чітко формулює заходи щодо їх забезпечення.

Вимога оптимальності.

Необхідне вироблення найкращого варіанта нормативно-правового акта за даних умов і ресурсів, що відповідає вимозі оптимальності.

Процес оптимізації нормативно-правового акта - оригінальний процес пошуку й застосування найкращої форми правового впорядкування певного фрагмента соціального життя, що вимагає від його розробників особливих інтелектуальних зусиль^[42].

6.2.