Стаття 9. Обґрунтованість та визначеність

1. Адміністративний орган забезпечує належність та повноту з’ясування об­ставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

2. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного прова­дження та прийняття адміністративного акта враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

3. Адміністративний орган зобов’язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає.

4. Якщо адміністративний орган змінює оцінку й висновки у подібних спра­вах, він зобов’язаний навести/вказати належне обґрунтування.

5. За змістом адміністративний акт повинен бути належно визначеним та зрозумілим.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є закріплення принципу обґрунтованості та визначеності рішень і дій адміністра­тивного органу й адміністративних актів, які він приймає.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою регулювання є обмеження розсуду адміністративних органів при прийнятті адміністративних актів та в ході адміністра­тивного провадження, тобто захист особи від свавілля публічної адміністрації

Також обґрунтованість та визначеність діяльності адміністратив­них органів та результатів цієї діяльності (адміністративних актів) сприяють реалізації інших принципів загальної адміністративної процедури, як концепту верховенства права загалом, так і принципів законності, пропорційності зокрема.

Правова основа коментованого положення

3. Принцип обґрунтованості та визначеності випливає з консти­туційного принципу верховенства права.

З точки зору європейських стандартів адміністративної про­цедури, здебільшого йдеться про формальне викладення мотивів^[36], тобто вимогу до адміністративного органу щодо фактичного та пра­вового обґрунтування прийнятого рішення. Цей принцип є одним із ключових для адміністративної процедури і стосується насампе­ред випадків, коли адміністративний акт за своїм характером нега­тивно впливає на права, свободи та законні інтереси приватних осіб (наприклад, особі відмовляється в отриманні дозволу або на неї покладається обов’язок доплатити податок тощо).

І хоча в коментованій статті не сказано про потребу обґрунту­вання саме негативних адміністративних актів, треба розуміти, що саме фіксація такого обґрунтування та його доведення до відома особи — стосується саме негативних (несприятливих) адміністратив­них актів. Зрештою така логіка випливає і зі статті 73 ЗАП, зокрема її частини 3.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Принцип обґрунтованості та визначеності у викладі комен­тованої статті передбачає насамперед необхідність забезпечення адміністративним органом належності та повноти з’ясування обста­вин справи шляхом безпосереднього дослідження доказів та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи.

5. З точки зору європейських стандартів справедливої адміні­стративної процедури^[37] обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення. Вважа­ється, що обґрунтування може бути викладене як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Можливе викладення адміністративним органом мотивів на окрему вимогу особи, що має бути зроблено також в письмовій формі в строк, достатній для озна­йомлення з обґрунтуванням прийняття акта та для його оскарження. Письмове наведення мотивів є відправною точкою для здійснення правового контролю за діяльністю адміністрації.

6. Для мінімізації зловживань у ЗАП передбачаються випадки, коли мотивувальна частина може не складатися (див. частину 3 статті 73), адже викладення мотивів може не відповідати принципу ефективності. Зокрема, обґрунтування непотрібне у випадках, коли:

- адміністративний орган задовольняє заяву особи і цей адмі­ністративний акт не стосується прав та законних інтересів інших осіб (наприклад, особі призначено субсидію на сплату житлово-ко­мунальних послуг, й очевидно, що таке рішення є позитивним для особи та не втручається в права й законні інтереси інших осіб);

- адміністративний орган приймає велику кількість адміністра­тивних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі (наприклад, як у ситуації з видачею додатку паспорта громадянина України) тощо;

- у порядку здійснення інспекційних повноважень адміністратив­ним органом не виявлено порушень законодавства;

- в інших випадках, передбачених законом.

7. Коментована стаття фактично має зв’язок і з принципом офі­ційності (стаття 17 ЗАП). Його можна розглядати через призму активної ролі адміністративного органу при вирішенні адміністра­тивної справи, що вимагає вжиття органом влади усіх заходів для повного з’ясування обставин справи, в тому числі вжиття заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто і в цій частині йдеться про спрямування адміністративного органу до прийняття обґрунтованих рішень.

8. Важливими новелами ЗАП, у тому числі у порівнянні з попе­редніми редакціями законопроекту, є:

- вимога до адміністративного органу забезпечити належність та повноту з’ясування обставин справи;

- обов’язок адміністративного органу безпосередньо досліджу­вати докази та інші матеріали. І цей обов’язок не може бути пере­кладений на інших суб’єктів;

- норма, що адміністративний орган під час здійснення адміністра­тивного провадження та прийняття адміністративного акта враховує всі обставини, які мають значення для вирішення справи (частина 2). З іншого боку, це означає, що адміністративний орган повинен не враховувати обставини, які не мають значення для справи;

- найважливішою нормою коментованої статті, звісно, є обов’язок адміністративного органу обґрунтовувати адміністративні акти; і тут принципово важливим є новий обов’язок навести/вказати належне обґрунтування, якщо адміністративний орган змінює оцінку й висно­вки у подібних справах;

- також в інтересах осіб є вимога частини 5 коментованої статті, яка вказує, що адміністративний акт за змістом повинен бути належно визначеним та зрозумілим. Тобто це вимога і щодо чіткості положень адміністративного акта, і до його мови.

Основний зв’язок коментована стаття має насамперед зі статтею 73 ЗАП.