Стаття 9. Обґрунтованість та визначеність
1. Адміністративний орган забезпечує належність та повноту з’ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.
2. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження та прийняття адміністративного акта враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
3. Адміністративний орган зобов’язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає.
4. Якщо адміністративний орган змінює оцінку й висновки у подібних справах, він зобов’язаний навести/вказати належне обґрунтування.
5. За змістом адміністративний акт повинен бути належно визначеним та зрозумілим.
Предмет регулювання
1. Предметом регулювання коментованої статті є закріплення принципу обґрунтованості та визначеності рішень і дій адміністративного органу й адміністративних актів, які він приймає.
Цілі статті (мета норми)
2. Метою регулювання є обмеження розсуду адміністративних органів при прийнятті адміністративних актів та в ході адміністративного провадження, тобто захист особи від свавілля публічної адміністрації
Також обґрунтованість та визначеність діяльності адміністративних органів та результатів цієї діяльності (адміністративних актів) сприяють реалізації інших принципів загальної адміністративної процедури, як концепту верховенства права загалом, так і принципів законності, пропорційності зокрема.
Правова основа коментованого положення
3. Принцип обґрунтованості та визначеності випливає з конституційного принципу верховенства права.
З точки зору європейських стандартів адміністративної процедури, здебільшого йдеться про формальне викладення мотивів[36], тобто вимогу до адміністративного органу щодо фактичного та правового обґрунтування прийнятого рішення. Цей принцип є одним із ключових для адміністративної процедури і стосується насамперед випадків, коли адміністративний акт за своїм характером негативно впливає на права, свободи та законні інтереси приватних осіб (наприклад, особі відмовляється в отриманні дозволу або на неї покладається обов’язок доплатити податок тощо).
І хоча в коментованій статті не сказано про потребу обґрунтування саме негативних адміністративних актів, треба розуміти, що саме фіксація такого обґрунтування та його доведення до відома особи — стосується саме негативних (несприятливих) адміністративних актів. Зрештою така логіка випливає і зі статті 73 ЗАП, зокрема її частини 3.
Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування
4. Принцип обґрунтованості та визначеності у викладі коментованої статті передбачає насамперед необхідність забезпечення адміністративним органом належності та повноти з’ясування обставин справи шляхом безпосереднього дослідження доказів та інших матеріалів, необхідних для розгляду справи.
5. З точки зору європейських стандартів справедливої адміністративної процедури[37] обсяг обґрунтування має бути достатнім, щоб зрозуміти мотиви органу в прийнятті саме такого рішення. Вважається, що обґрунтування може бути викладене як безпосередньо в адміністративному акті, так і в документі, за допомогою якого такий акт доводиться до відома відповідної особи. Можливе викладення адміністративним органом мотивів на окрему вимогу особи, що має бути зроблено також в письмовій формі в строк, достатній для ознайомлення з обґрунтуванням прийняття акта та для його оскарження. Письмове наведення мотивів є відправною точкою для здійснення правового контролю за діяльністю адміністрації.
6. Для мінімізації зловживань у ЗАП передбачаються випадки, коли мотивувальна частина може не складатися (див. частину 3 статті 73), адже викладення мотивів може не відповідати принципу ефективності. Зокрема, обґрунтування непотрібне у випадках, коли:
- адміністративний орган задовольняє заяву особи і цей адміністративний акт не стосується прав та законних інтересів інших осіб (наприклад, особі призначено субсидію на сплату житлово-комунальних послуг, й очевидно, що таке рішення є позитивним для особи та не втручається в права й законні інтереси інших осіб);
- адміністративний орган приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі (наприклад, як у ситуації з видачею додатку паспорта громадянина України) тощо;
- у порядку здійснення інспекційних повноважень адміністративним органом не виявлено порушень законодавства;
- в інших випадках, передбачених законом.
7. Коментована стаття фактично має зв’язок і з принципом офіційності (стаття 17 ЗАП). Його можна розглядати через призму активної ролі адміністративного органу при вирішенні адміністративної справи, що вимагає вжиття органом влади усіх заходів для повного з’ясування обставин справи, в тому числі вжиття заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто і в цій частині йдеться про спрямування адміністративного органу до прийняття обґрунтованих рішень.
8. Важливими новелами ЗАП, у тому числі у порівнянні з попередніми редакціями законопроекту, є:
- вимога до адміністративного органу забезпечити належність та повноту з’ясування обставин справи;
- обов’язок адміністративного органу безпосередньо досліджувати докази та інші матеріали. І цей обов’язок не може бути перекладений на інших суб’єктів;
- норма, що адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження та прийняття адміністративного акта враховує всі обставини, які мають значення для вирішення справи (частина 2). З іншого боку, це означає, що адміністративний орган повинен не враховувати обставини, які не мають значення для справи;
- найважливішою нормою коментованої статті, звісно, є обов’язок адміністративного органу обґрунтовувати адміністративні акти; і тут принципово важливим є новий обов’язок навести/вказати належне обґрунтування, якщо адміністративний орган змінює оцінку й висновки у подібних справах;
- також в інтересах осіб є вимога частини 5 коментованої статті, яка вказує, що адміністративний акт за змістом повинен бути належно визначеним та зрозумілим. Тобто це вимога і щодо чіткості положень адміністративного акта, і до його мови.
Основний зв’язок коментована стаття має насамперед зі статтею 73 ЗАП.
Еще по теме Стаття 9. Обґрунтованість та визначеність:
- Формальна визначеність обмеження
- Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
- Стаття 4. Загальні принципи адміністративної процедури
- Пізнання як визначальна властивість оперативно-розшукової діяльності
- Загальні положення апеляційного провадження та етапи апеляційного провадження.
- ПОДАТКОВО-ПРАВОВІ НОРМИ
- § 1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності
- § 1. Поняття, ознаки та види господарської діяльності
- Міжнародні аспекти екологічної безпеки і міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- 7.4. Еколого-правова свідомість та форми її прояву
- ПОНЯТТЯ, ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
- ВСТУП
- 5.1. Сутність релігійного конфлікту та його соціально-правові наслідки
- § 6. Фіксування цивільного процесу
- Звернення до Верховної Ради України Асоціації сільських, селищних та міських рад України щодо необхідності вдосконалення законодавства про місцеві вибори та повернення до мажоритарної виборчої системи
- ПИТАННЯ 58. Наукові основи ідентифікації людини за зовнішніми ознаками
- Стаття 8. Використання повноважень з належною метою
- 1.3. Сучасний стан національного законодавства, що регулює трудові спори
- ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ