Стаття 4. Загальні принципи адміністративної процедури

1. Загальними принципами адміністративної процедури є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність учасників адміністративного провадження перед законом;

4) використання повноважень з належною метою;

5) обґрунтованість та визначеність;

6) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

7) добросовісність і розсудливість;

8) пропорційність;

9) відкритість;

10) своєчасність і розумний строк;

11) ефективність;

12) презумпція правомірності дій та вимог особи;

13) офіційність;

14) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

15) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Предмет регулювання

1. Предметом регулювання коментованої статті є визначення загального переліку принципів адміністративної процедури, основних начал, якими слід керуватися адміністративному органу, а в окре­мих випадках — і приватній особі, при розгляді та вирішенні адмі­ністративних справ.

Цілі статті (мета норми)

2. Метою коментованої статті є визначення принципів адміні­стративної процедури та підкреслення їх важливості для вирішення адміністративної справи.

Зазначені у коментованій статті принципи мають ключове зна­чення для належного правового регулювання порядку вирішення адміністративних справ та застосування відповідних правових норм. Крім того, вони є орієнтиром для правотворчості та зверненні до законодавця, який при спеціальному врегулюванні окремих суспіль­них відносин повинен виходити із загальних засад адміністративної процедури.

Правова основа коментованого положення

3. Базові принципи адміністративної процедури мають конститу­ційну основу. Так, з положень Конституції України походять прин­ципи верховенства права (стаття 8), законності (статті 6, 19, 92, 120), рівності учасників адміністративного провадження перед законом (стаття 24), гарантування правого захисту (стаття 55).

Окремі принципи адміністративної процедури, закладені в ЗАП, виходять з документів Ради Європи щодо захисту прав особи у відносинах з адміністративними органами^[16]. Зокрема, це стосується принципів обґрунтованості, безсторонності (неупередженості) адмі­ністративного органу, пропорційності (включно з застосуванням пов­новаження з належною метою), гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, гарантування правового захисту.

4. З 2005 року більшість з вищеназваних принципів було закрі­плено у Кодексі адміністративного судочинства України^[17] (далі — КАСУ). Спочатку це була частина 3 статті 2, а з 2017 року — частина

2 статті 2. І хоча це питання прямо і не належить до предмету регулювання КАСУ, але у 2005 році була зроблена спроба через судовий розгляд справ впливати на адміністративну практику. Отже, у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повнова­ження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтере­сів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Очевидно, що ці критерії судової перевірки є також вимогами до «суб’єктів владних повноважень» (у термінології КАСУ), до яких належать і адміністративні органи.

Але також треба зауважити, що ЗАП у значній мірі відобра­зив усі принципи КАСУ так само і з точки зору нормопроектної техніки. Тобто ці принципи структуровані і їх назви точно відтво­рені у ЗАП, аби обидва законодавчі акти були гармонізовані між собою. Хоча, очевидно, що окремі принципи могли б поєднуватися в одних статтях оскільки є складовими цілісного механізму (напри­клад, принцип «використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано» можна було б подавати у статті про принцип пропорційності).

5. Важливо взяти до уваги, що зміст окремих принципів адміні­стративної процедури розкривається не лише у статтях 5-19 ЗАП, а й в інших його положеннях.

Для правильного застосування положень ЗАП завжди необхідно керуватися принципами адміністративної процедури. Принципи адміністративної процедури є також основою для усунення прога­лин у правовому регулюванні, а також для вирішення колізій у цій сфері.