Розуміння адміністративної процедури
8.1.1. Поняття та ознаки адміністративної процедури
Термін «процедура» походить від лат. procedo, що означає «проходжу, просуваюсь». Сучасна юридична природа адміністративної процедури базується на:
> положеннях Конституції України, які зокрема констатують потребу для органів публічної адміністрації діяти відповідно до певного порядку (процедури) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.
19); належним чином, відповідно до певного порядку (процедури) реагувати на індивідуальні чи колективні звернення і, як наслідок, надавати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40);> концепції адміністративної реформи України;
> на теоретичних напрацюваннях українських адміністративістів, які стосуються обґрунтування самої ідеї адміністративних процедур та їх місця в системі адміністративного права й адміністративного процесу.
Виокремлюються три складники адміністративного процесу:
1) адміністративно-судовий - розгляд публічних правових конфліктів в адміністративних судах;
2) адміністративно-управлінський - виконавчо-розпорядча діяльність органів публічної адміністрації;
3) адміністративно-юрисдикційний - розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного примусу[CCLVI] [CCLVII]. При цьому адміністративно-управлінський процес реалізується саме через адміністративні процедури, які впорядковують діяльність органів публічної адміністрації з вирішення конкретних адміністративних справ. Ознаками адміністративної процедури є такі: > базується на нормах чинного законодавства; > визначає порядок розгляду адміністративних справ; > упорядковує повсякденну діяльність суб’єктів публічного адміністрування; > спрямована на реалізацію та захист прав, свобод і законних інтересів фізичної та юридичної особи; > завершується ухваленням адміністративного акта. Особливість сучасного розуміння сутності адміністративних процедур полягає в тому, що, незважаючи на їх соціальну важливість і затребуваність, наразі в Україні ще не ухвалено єдиного нормативно-правового акта рівня Закону, який би врегульовував ці питання. Існує декілька альтернативних законопроектів, зокрема і проєктів кодифікованих нормативно-правових актів. Водночас найбільш дотичними до проблематики правового регулювання адміністративних процедур уважаються закони України від 2.10.1996 р. 393 «Про звернення громадян», від 6.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги», від 19.05.2003 р. № 966-IV «Про соціальні послуги», від 20.03. 2015 р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» тощо. Отже, під адміністративною процедурою потрібно розуміти встановлений чинним законодавством порядок розгляду суб’єктами публічного адміністрування індивідуальних адміністративних справ щодо реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів окремої фізичної та юридичної особи, що завершується ухваленням адміністративного акта. 8.2.