Стаття 8. Використання повноважень з належною метою

1. Адміністративний орган зобов’язаний використовувати свої повноважен­ня з метою, з якою такі повноваження надані.

Предмет регулювання

1. Коментована стаття має своїм предметом регулювання закрі­плення принципу використання повноваження з належною метою.

Мета норми

2. Метою коментованої статті є обмеження дискреційної влади адміністративних органів, захист особи від свавілля публічної адміністрації.

Правова основа коментованого положення

3. Критерій використання повноваження з належною метою є надзвичайно важливим при перевірці правомірності діяльності адміністративних органів. Цей припис з 2005 року закріплено і в КАСУ, що по суті є вимогою перевірити компетенцію суб’єкта владних повноважень, належність (обґрунтованість) використання повноважень.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Закріплення принципу використання повноваження з належ­ною метою є частиною механізму обмеження дискреційних повно­важень, а також відповідно складовим елементом і концепту верховенства права, і його принципів пропорційності та законності.

Якщо повноваження використовується для інших цілей, в тому числі особистих, відомчих (корпоративних) тощо, то має місце вико­ристання повноваження з неналежною метою. Наприклад, у випадку, якщо для звільнення працівника керівником без належної мотивації використовується фіктивна реорганізація органу влади, то очевидно, що має місце неналежне використання повноваження. І хоча цей приклад не стосується адміністративної процедури, проте аналогічні ситуації можна зустріти і при вирішенні адміністративних справ.

Інший приклад: різні адміністративні органи мають право на доступ до документів і матеріалів, в тому числі і таких, що міс­тять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію (персо­нальні дані тощо). Але при цьому слід брати до уваги, що відповідні повноваження надаються для певної мети. Доступ чи вимагання таких документів, інформації в інших цілях (без належних підстав і обґрунтування, наприклад, для незаконного сприяння конкурентам чи в особистих інтересах) означає використання повноваження з неналежною метою.

5. Як визначено у рекомендаціях Ради Європи^[34], особливо важ­ливою є ця вимога для контролю за здійсненням так званої дискре­ційної влади.

Єдиною метою, якої повинен дотримуватися адміністративний орган, якому надано дискреційне повноваження, є тільки та ціль чи одна з цілей, для здійснення яких таке повноваження було надано. Якщо, між іншим, адміністративний акт завдає побічні наслідки, які не відповідають цілям для здійснення яких дискреційне повнова­ження було надано, такі побічні наслідки не слід брати до уваги при здійсненні оцінки законності такого адміністративного акта.

6. При застосуванні цього принципу бажано, щоб мета, яку пере­слідують, та характер врахованих критеріїв при здійсненні дискре­ційного повноваження були ясно викладені. В деяких випадках мета законодавця є очевидною виходячи з законодавчого інструменту, але в інших випадках мету наданого повноваження неможливо роз­пізнати. Доцільно, коли дискреційне повноваження передбачає, щоб мета, яку переслідують, була вказана як можна зрозуміліше у тек­сті закону, який надає таке повноваження, або, як альтернатива, у назві або преамбулі, або в супровідній пояснювальній записці. Якщо у законодавстві докладно це не визначено, то таке повноваження в будь-якому випадку має бути використано у публічних інтересах^[35]. У цьому контексті можна рекомендувати учасникам адміністративного провадження у разі сумнівів у коректному розумінні мети повнова­ження звертатися до пояснювальної записки та інших супровідних документів до законопроекту.