ПОНЯТТЯ, ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ СТРОКІВ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Процесуальні строки, передбачені у чинному КПК України, дисциплінують учасників кримінальних процесуальних відно­син, вносять сувору визначеність і послідовність у них, а також підвищують стабільність процесуального правозастосування та створюють умови для припинення правової невизначеності.

Поняття «строк» співвідноситься із загальноприйнятими правилами вимірювання і є похідним від часу, який об’єктивно існує і не залежить від свідомості і волевиявлення конкретних людей. Але, на відміну від часу, що збігає об’єктивно, процесу­альний строк і його обчислення встановлює законодавець, а його недотримання тягне несприятливі негативні наслідки як процесуального характеру (наприклад відмову в прийнятті клопотання слідчим суддею через недотримання строку його

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях подання), так і дисциплінарного (наприклад покарання поса­дової особи за її бездіяльність у кримінальному провадженні). Законодавець завжди прагнув до оптимізації процесуальних дій, встановлюючи тривалість термінів для здійснення певних дій залежно від складності та значущості самої дії.

Оскільки функціональне значення строків спрямовано на здійснення процесуальних дій в оптимально допустимі строки, зазначимо, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального прова­дження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рі­шення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК України).

Процесуальні строки за своєю природою є тісно пов’яза­ними із розумними строками. Їх співвідношення полягає у тому, що під час кримінального провадження кожна процесуа­льна дія або процесуальне рішення мають бути виконані або прийняті в розумні строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рі­шень.

На виконання вимог, визначених у ст. 115 КПК України, процесуальні строки обчислюються годинами, днями і міся­цями, а також можуть визначатися вказівкою на подію. Відпо­відно до визначених правил:

- у разі обчислення строку годинами строк закінчується в останню хвилину останньої години;

- у разі обчислення строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку;

- у разі обчислення строків місяцями строк закінчується у відповідне число останнього місяця; якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Під час обчислення строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком

строків тримання під вартою і проведення стаціонарної психі­атричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

У разі, якщо відповідну дію треба здійснити в суді або в ор­ганах досудового розслідування, то строк закінчується у вста­новлений час закінчення робочого дня в цих установах.

Під час обчислення процесуального строку до нього зара­ховуються вихідні і святкові дні, а в разі обчислення строку го­динами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчи­слюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним ро­бочий день, за винятком обчислення строків тримання під ва­ртою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

У КПК України встановлено випадки, коли строк не вважа­ється пропущеним, а саме:

- якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти;

- для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи за­кладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній на­вчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

За наявності об'єктивно поважних причин (тяжка хвороба, відрядження, стихійне лихо, незаконне позбавлення свободи та інші обставини, через які особа не мала реальної змоги вча­сно подати скаргу або інший документ), пропущений строк слід поновити за клопотанням зацікавленої особи ухвалою слі­дчого судді чи суду. Подання клопотання зацікавленою осо­бою про поновлення пропущеного строку не припиняє вико­нання рішення, оскарженого з пропущенням строку. Згодом таке рішення слідчого судді або суду можна буде оскаржити.

60.