ПИТАННЯ 58. Наукові основи ідентифікації людини за зовнішніми ознаками

Криміналістична ідентифікація людини можлива тому, що кожен з нас має лише нам притаманну індивідуальну сукупність ознак зовнішності, що не повторюється в інших. Немає в світі двох осіб, які б мали однакову сукупність ознак зовнішності.

Кожна людина характеризується комплексом ознак зовнішності, які містять достатній обсяг інформації ідентифікаційного характеру для того, щоб виокремити її зі значної кількості людей. Більшість ознак зовнішності, притаманних дорослій людині, залишаються стійкими протягом тривалого періоду.

Науковою обґрунтованістю методу криміналістичної ідентифікації за ознаками зовнішності є відносна стабільність і неповторність їх комплексу. Це означає, що зовнішній вигляд людини протягом усього життя залишається порівняно незмінним. У процесі життя людини її зовнішність зазнає деяких змін вікового, травматичного характеру, до того ж вікові зміни відбуваються швидше в дитинстві і старості. У дитинстві, наприклад, змінюється кістково-хрящова система, а на старості - випадають зуби, опускається кінчик носа, змінюються контури рота, підборіддя. Внаслідок послаблення м\'язів і різних захворювань патологічного характеру спостерігається набрякання та звисання шкіри під очима, на щоках тощо. Однак, незважаючи на такі зміни, зовнішність людини залишається відносно незмінною.

Головною властивістю зовнішнього вигляду є індивідуальність (неповторність), яка відрізняє конкретну людину від решти людей.

Іншою важливою в криміналістичному плані властивістю зовнішності є її відносна (у визначених умовах і у певний період часу) стійкість (незмінність), яка забезпечує можливість встановлення й розшуку особи протягом тривалого проміжку часу.

Властивість відображення зовнішності особи в різних матеріальних об\'єктах та свідомості людини зумовлює наявність

124

достатньо ймовірних відображень зовнішності, які можна збирати, фіксувати, накопичувати, класифікувати і використовувати для встановлення та розшуку людини.

Властивості зовнішнього вигляду і його відображень реалізуються на практиці завдяки здатності людської свідомості визначено, достовірно й повно сприймати, зберігати, відтворювати та впізнавати зовнішність конкретної людини. Також-досягнутого наукового рівня криміналістичних знань про ці властивості, методи і засоби їх достовірного вивчення та використання.