Рішення судових органів у системі джерел адміністративного права

Суди та судді здійснюють застосування права. Проте прога­лини у праві, суперечливість окремих положень юридичних актів ускладнює здійснення правосуддя. З огляду на це виникає потреба розроблення суддями окремих принципів (положень), спрямова­них на виправлення недоліків, виявляються в чинних норматив­них актах.

Верховна Рада України, виходячи з власних уявлень про мету та завдання юридичного регулювання відповідних суспільних відно­син, уповноважена створювати нові юридичні акти. Можливості суду (судді) у цій сфері обмежені рамками чинних юридичних актів. Тобто суд (суддя) своїм рішенням може лише конкретизувати або доповнити юридичні акти¹.

3.4.1. Практика Європейського суду з прав людини як джерело адміністративного права

У положеннях ст. 17 Закону 102 України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують у розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерела адмі­ністративного права^{[67] [68].}

Наведена норма законодавства є рівною мірою обов'язковою та важливою як для суду (судді), так і для інших учасників правовідно­син - громадян, суб'єктів публічної адміністрації тощо. Тобто кожен

із названих суб'єктів, у разі якщо стикається з потребою правоза- стосування, має орієнтуватися у своїх рішеннях та діях на прак­тику Європейського суду з прав людини. Інакше кажучи, названі особи мають керуватися рішеннями Європейського суду з прав людини нарівні з національними юридичними актами. У тому разі якщо рішенням Європейського суду з прав людини певний норма­тивний акт повністю або частково визнано неправовим, останній відповідно повністю або частково не застосовується на території України.

3.4.2. Рішення Конституційного Суду України в системі джерел адміністративного права

Результат діяльності Конституційного Суду України - висно­вки та рішення, в яких тлумачаться норми Конституції та законів України, а також визнаються неконституційними (скасовуються) положення відповідних юридичних актів, рішення та висновки Конституційного Суду України - є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України»^[69] цей орган ухвалює рішення та надає висновки у справах про:

- конституційність законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- відповідність Конституції України чинним міжнародним угодам України або тим міжнародним угодам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

- дотримання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та ст. 151 Конституції України;

- офіційне тлумачення Конституції та законів України;

- відповідність проекту Закону про внесення змін до Конституції України вимогам ст.ст. 157 і 158 Конституції України;

- порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України.

Висновками та рішеннями Конституційного Суду України вносяться зміни в національне право взагалі та адміністративне право зокрема, що й дозволяє відносити їх до джерел цієї галузі права. До рішень Конституційного Суду України, що створю­ють юридичну основу функціонування публічної адміністрації, а також регулюють її взаємовідносини з приватними особами, належать:

- Рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 р.

- Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 р. №4-рп/2001 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне спові­щення органів виконавчої влади чи органів місцевого самовря­дування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа про завчасне сповіщення про мирні зібрання)^{[70] [71].}

3.4.3. Рішення Верховного Суду в системі джерел адміністративного права

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, що зумовлює наявність у нього повно­важень на ухвалення рішень нормативного характеру. При виборі правової норми, що має застосовуватися до спірних правовідносин, суд зобов’язаний ураховувати висновки Верховного Суду України,

Глава І. Загальне адміністративне право України викладені в рішеннях, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення.

Нормативний характер рішень Верховного Суду України підтвер­джений ст. 244-2 КАС України - рішення Верховного Суду України, ухвалене за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності норма­тивний акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Отже, суб'єкти адміністративного права мають органі­зовувати свою діяльність з огляду на положення рішень Верховного Суду України.

3.5.