Стаття 29. Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів або їх посадових осіб у судовому порядку

1. Рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

2. Якщо рішення, дії або бездіяльність митного органу або його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється.

Коментована стаття має імперативний характер, адже в ній прямо ви­значено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Таким чином законодавець встановлює альтернативний порядок розв'язання правових спорів за участю митних органів та їх посадових осіб.

Положення статті цілком корелюються з приписами ст. 124 Конститу­ції України та ст. 5 Закону України “Про судоустрій України”. Порядок роз­гляду скарг на рішення, дії або бездіяльність митних органів чи їх посадо­вих осіб до суду безпосередньо визначається нормами Кодексу адміністра­тивного судочинства України.

Частиною першою ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміні­стративних судів щодо вирішення адміністративних справ. При застосу­ванні положень цієї статті необхідно враховувати приписи ст. 24 МКУ. Та­ким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовід­носини, що виникають у зв'язку зі здійсненням митними органами та їх посадовими особами управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) фізичних осіб та суб'єктів господарювання із митними органами щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи право­вих актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) з приводу прийняття громадян на публічну службу (службу в митні органи та організації), її проходження, звільнення з публічної служби;

3) між митними органами та іншими суб'єктами владних повноважень щодо реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) що виникають стосовно укладання, виконання, припинення, скасу­вання чи визнання нечинними адміністративних договорів, де од­нією зі сторін є митний орган.

Відповідно до ч.

Проте, відповідно до ст. 529 МК України та п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП Украї­ни, постанови про накладення адміністративного стягнення, винесені мит­ними органами (посадовими особами), можуть бути оскаржені до місцево­го загального суду в порядку, визначеному КАС України.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 24 МКУ оскарження податкових повідо­млень - рішень митних органів здійснюється у порядку, встановленому ПК України.

Аналіз судової практики дав змогу з'ясувати найпоширеніші випадки оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб:

- рішення митного органу щодо коригування митної вартості товарів або бездіяльність щодо прийняття протягом встановлених строків рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

- рішення щодо класифікації товарів для митних цілей (відповідно до кодів УКТ ЗЕД);

- рішення про відмову в митному оформленні та бездіяльність, що по­лягає в неприйнятті такого рішення протягом установленого строку;

- рішення про тимчасове вилучення товарів, необхідних як докази в межах справ про порушення митних правил;

- інші рішення.

З огляду на те, що коментована стаття має бланкетний характер, із ме­тою реалізації її приписів необхідно керуватися відповідними нормами КАС України.

Ця стаття розв'язує ситуацію одночасного подання скарги до митного органу або його посадової особи та до суду. У статті встановлено обов'язок для митного органу або його посадової особи припинити розгляд скарги на рішення, дії, бездіяльність підпорядкованого митного органу чи його посадової особи за умови, що аналогічна скарга подана до суду і суд від­крив провадження у справі.