§ 11. Порядок ухвалення судових рішень. Вимоги, що пред’являються до судових рішень

Порядок ухвалення судових рішень закріплений ст. 233 ГПК України. Так, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті скла­дом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складан­ня повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спро­щеного провадження - п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та еле­ктронній формах.

Судові рішення викладаються в електронній формі з викорис­танням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-теле­комунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незале­жно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Да­тою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників спра­ви, є дата складення повного судового рішення.

Статтею 236 ГПК України закріплено основні вимоги, яким має відповідати судове рішення. Так, судове рішення повинно ґрунтува­тися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законність рішення - це відповідність рішення господар­ського суду вимогам норм матеріального і процесуального права. У рішенні повинні бути зазначені норми матеріального та процесуа­льного права, якими керувався господарський суд у вирішенні справи, що необхідно для контролю за діяльністю судів першої інстанції з боку вищестоящих судів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебіч­но з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргумен­там учасників справи. Обґрунтованість рішення - рішення, в яко­му повно викладені обставини, що мають значення для даної спра­ви, висновки суду про встановлення обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовір­ними доказами, які досліджувалися в судовому засіданні.

Якщо вимога законності - це вимога до формальної, юридич­ної сторони судового рішення, то вимога обґрунтованості - це ви­мога до фактичної сторони рішення.

Можна виділити й інші вимоги, що пред’являються до рішення господарського суду - повнота, визначеність, ясність, точність, відповідність процесуальній формі.

Повнота судового рішення означає, що в ньому мають бути вирішені всі заявлені вимоги, зазначений їх розмір, а також вирі­шено питання про судові витрати.

Вимога визначеності, або категоричності, означає, що в рі­шенні суду має бути чітко сформульовано, задоволено позов чи в задоволенні його відмовлено; якщо позов задоволено, то що саме присуджено позивачу, яке право визнано за ним, до чого зобов’я­зується відповідач. Неприпустимим є винесення рішень, виконання яких ставиться в залежність від настання або ненастання певної умо­ви, - умовних рішень. Не вправі суд виносити й альтернативні рішен­ня, передбачаючи як рівнозначні різні способи реалізації суб’єк­тивних прав і обов’язків. Якщо у стадії виконання стягувач дійде висновку про необхідність вибору іншої з наявних альтернатив, то відповідно до закону необхідно або змінювати спосіб виконання, або пред’являти позов із новою вимогою, або укладати мирову угоду з боржником на умовах, відмінних від рішення господарського суду.

Крім законності, обґрунтованості, повноти і визначеності, рі­шення суду повинно відповідати встановленій законом формі, рі­шення має бути оформлено у вигляді письмового документа.

Ясність рішення суду означає, що суд повинен вказати повне і правильне найменування сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чітко сформулювати свою думку щодо їхніх прав та обов’яз­ків із тим, щоб рішення суду було належним чином виконано.

На відміну від ясності (вимога до форми викладу) точність є вимогою до змісту рішення. Згідно з цією вимогою рішення має бути викладено чітко, грамотно, не повинно містити помилок, опи­сок, явних арифметичних помилок.