Належне врахування вимог статті 8 при винесенні адміністративних/судових рішень

Стаття 8 ЄКПЛ зобов’язує державу поважати приватне життя, сімейне життя, житло і кореспонденцію. Відтак, носії державної влади мають враховувати ці зобов’язання, приймаючи рішення про якийсь захід, котрий може впливати на один із інтересів, захищених стат­тею 8.

Стаття 8 Конвенції поширюється на відносини між особами і дер­жавами та не стосується взаємин між окремими людьми. Однак коли судам доводиться виносити рішення щодо відносин між окремими фізичними або юридичними особами, які стосуються гарантованих статтею 8 прав, стаття 8 ЄКПЛ набуває актуальності. В такому ви­падку рішення суду є заходом, здійсненим державою, і може бути розглянуте Європейським судом на предмет відповідності статті 8. Це, зокрема, має велике значення при вирішенні спорів щодо позовів про наклеп і дифамацію. Стаття 8 не поширюється на висловлювання окремих осіб або в приватних ЗМІ, які потенційно зашкоджують репутації іншої особи. Якщо суд виноситиме рішення щодо законності такого висловлювання, він має дотримуватися статті 8, і в постанов­леному судом рішенні має бути відображено, що суд спромігся знайти належну рівновагу між вимогами статті 8 та іншими правами.

Наприклад, у справі "фон Ганновер проти Німеччини"^[135] йшлося про публікацію в німецькому журналі фотографій принцеси Монако Кароліни, на деяких з них вона була зображена разом із своїм прияте­лем Ернстом-Августом.

ЄСПЛ дійшов висновку, що такий підхід порушував право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції. Суд зазначив:

"У цій справі заявниця скаржилася не на дію держави, а радше на відсутність належного захисту державою її приватного життя та житла".

"57. Суд нагадує, що метою статті 8 є, передусім, захист особи від свавільного втручання державних органів. Це не просто змушує державу утримуватися від такого втручання: крім цього негативного зобов’язання можуть існувати позитивні зобов’язання, необхідні для ефективного забезпечення поваги до сімейного життя. Такі зобов’я­зання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпе­чення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між осо­бами. Це також поширюється на захист фотографічних зображень особи від зловживань інших осіб.

Межа між позитивними і негативними зобов’язаннями держави в цьому аспекті не підлягає чіткому визначенню. Однак застосовувані принципи є схожими. В обох контекстах слід ураховувати наявність справедливої рівноваги між розбіжними інтересами однієї людини і спільноти в цілому, і в обох цих контекстах держава має певні межі розсуду.

(...)

Як уже зазначав Суд, він вважає, що вирішальним чинником вста­новлення рівноваги між захистом приватного життя і свободою вира­ження поглядів є те, що опубліковані статті або фотографії привносять щось до дискусії, яка становить загальний інтерес. Ясно, що в цьому випадку вони нічого такого не привносять, оскільки заявниця не виконує жодних офіційних функцій і фотографії та статті стосуються виключно подробиць її приватного життя".

"77. Більш того, Суд вважає, що широкий загал не має законного інтересу знати, де перебуває заявниця, і як вона взагалі поводиться в своєму приватному житті, навіть якщо вона з’являється в місцях, які не завжди можна описати як безлюдні, і попри те, що вона добре відома широкому загалу.

Навіть якщо існує публічний інтерес на кшталт комерційного ін­тересу журналів до оприлюднення цих фотографій і статей, у цьому випадку, на думку Суду, такі інтереси мусять бути підпорядковані праву заявниці на ефективний захист її приватного життя.

78. На думку Суду, критерії, застосовані національними судами, не виявилися достатніми для забезпечення права на повагу до при­ватного життя заявниці, яка мала всі підстави на "законні сподівання" щодо захисту її приватного життя.

79. З огляду на всі зазначені вище фактори і попри надані державі межі розсуду в цій сфері, Суд вважає, що німецькі суди не змогли забезпечити справедливу рівновагу між розбіжними інтересами.

80. Відтак, мало місце порушення статті 8 Конвенції".

Позитивні зобов’язання, які випливають зі статті 8, є числен­ними. В деяких випадках їх не так легко відрізнити від обов’язку невтручання в певні інтереси. Позитивні зобов’язання неможливо звести у вичерпний список, також неможливо описати їхній точний зміст в усіх можливих випадках. Кожному правникові неодмінно треба розумітися на концепції позитивних зобов’язань і в кожному випадку, якого стосується стаття 8, з’ясовувати, які позитивні зобов’я­зання можуть набути актуальності (див. вище). Позитивні зобов’язан­ня, які зазвичай треба брати до уваги щодо різних категорій справ (усиновлення, проведення обшуку тощо), розглядаються нижче.

8.