§ 2. Рішення суду: поняття, види, зміст і вимоги до нього

Рішення суду - це процесуальний документ, в якому законно і обгрунтовано вирішується цивільна справа по суті.

Залежно від обсягу розв\'язаних у рішенні питань воно буває основним і додатковим.

Законодавець також передбачає наявність заочного рішення, тобто такого, яке ухвалюється у разі, якщо немає відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причина його неявки визнається судом неповажною.

В юридичній літературі виділяються й інші види рішень суду: про визнання, про присудження, конститутивні, альтернативні, факультативні тощо1.

Рішення суду має відповідати ряду вимог, передбачених ЦПК України, зокрема воно повинно бути:

1) ухвалене у встановленому порядку (ст. 209 ЦПК України);

2) законним і обґрунтованим (ст. 213 ЦПК України);

3) відповідного змісту (статті 215-217 ЦПК України);

4) проголошене в певному порядку (ст. 218 ЦПК України).

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивіль­ного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Це формальна вимога, що полягає у правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з\'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Це фактична вимога до суті рі­шення, яке повинно грунтуватись на встановлених обставинах, що мають значення для справи.

Рішення суду складається з чотирьох частин.

1) вступної, що визначає час та місце ухвалення рішення; на­йменування суду, який його ухвалив; прізвища та ініціали судді

1 Див.: Штефан М.

260

(суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціали секре­таря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог;

2) описової, в якій зазначається узагальнений виклад позиції відповідача; пояснення осіб, які беруть участь у справі; інші дока­зи, досліджені судом;

3) мотивувальної, що містить встановлені судом обставин і ви­значені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими об­ґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; відповідь на питання, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також про­цесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної, в якій зазначається висновок суду про задово­лення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновок суду по суті позовних вимог; розподіл судових витрат; строк і по­рядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Крім того, суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позива­чів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій час­тині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов\'я­зок чи право стягнення є солідарним.

У рішенні суду може бути визначений порядок його виконання, надана відстрочка або розстрочка виконання, зазначені заходи для забезпечення його виконання.

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчен­ня судового розгляду в нарадчій кімнаті (детальніше про порядок ухвалення і проголошення рішення суду див. гл. 21 цього посібника).

Копії рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п\'яти днів з дня проголошення рішення.

Якщо хтось з осіб, які брали участь у справі, не був присутній у судовому засіданні, йому надсилаються копії рішення суду протя­гом п\'яти днів з дня його проголошення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отримати повторно копію рішення суду можна лише на під­ставі відповідної заяви за плату у розмірі, встановленому законо­давством.