Поняття інструмента публічного адміністрування[186] [187]

Установлення норм права для публічного адміністрування так би і залишилися не реалізованими благими намірами, якби в арсеналі суб’єктів публічної адміністрації не було належних правових інструментів.

Практично можна говорити, що як для теслі рубанок (теслярський інструмент), так для суб’єкта публічної адміністрації нормативно-правовий акт є професійним знаряддям праці.

Інструменти публічного адміністрування - це комплекс заходів, які використовують суб’єкти публічного адміністрування з метою забезпечення (охорони) прав, свобод і законних інтересів приватних осіб публічного інтересу держави й суспільства загалом.

Інструменти публічного адміністрування характеризуються такими ознаками:

> є зовнішнім виразом форми адміністративної діяльності публічної адміністрації;

> віддзеркалюють правову динаміку (адміністративну діяльність) публічного адміністрування;

> залежать від змісту компетенцій суб’єктів публічної адміністрації;

^зумовлені реалізацією адміністративних обов’язків суб’єктів публічної адміністрації та здійснюються виключно через реалізацію їх адміністративних прав;

> їх вибір зумовлюється специфікою поставленої мети щодо певного об’єкта публічного впливу, що встановлює найкращий ефективний варіант діяльності.

Отже, інструмент публічного адміністрування - це зовнішній вираз однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій суб’єктів публічної адміністрації, реалізований у межах відповідності визначеної законом компетенції з метою досягнення бажаного публічного результату.

7.1.1. Види інструментів публічного адміністрування

В юридичній літературі існують два основних підходи до розкриття видів інструментів публічного адміністрування.

Перший - вузький, який відстоюють Р. Мельник, С. Мосьондз та ін., до їх складу відносячи інструменти, використання яких суб’єктами владних повноважень може бути прямо оскаржено в системі адміністративних судів згідно із КАСУ.

А саме: видання нормативно-правових актів, видання

індивідуальних актів, укладення адміністративних договорів, використання актів-планів та актів-дій.

Нормативно-правові акти органів публічної адміністрації характеризуються такими ознаками:

> видаються в установленому законом порядку органами публічної адміністрації та їх посадовими особами;

> утверджують адміністративно-правові норми - загальнообов’язкові правила поведінки);

> є неперсоніфікованими, тобто обов’язковими до невизначеного кола осіб і розраховані на багаторазове застосування.

Приклади: Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про санаторну школу»; Рішення Херсонської міської ради «Про встановлення ставки щодо сплати земельного податку».

Індивідуальний акт - будь-яке рішення органу публічної адміністрації, яке має зовнішню спрямованість і приймається з метою врегулювання конкретного публічного випадку.

Приклади: Рішення керівника державної установи про притягнення посадової особи до дисциплінарної відповідальності; Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності про видачу патенту на винахід.

Адміністративний договір - спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону¹.

Приклад: Договір між районної радою та районної державною адміністрацією щодо виконання спільної програми соціального та економічного розвитку району.

Акти-дії - це дії, які вчиняються органами публічної адміністрації у межах своєї компетенції на підставі адміністративно-правових норм для вирішення конкретної ситуації і не спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-правових відносин^{[188] [189].}

Приклад: Надання відповіді міським головою громадській організації про очищення вулиць на її запит^[190].

Другий - широкий, прихильниками якого є В. Галунько, О. Правоторова та ін., які до складу інструментів публічного адміністрування відносять широке коло елементарних і комплексних заходів (способів) адміністративної діяльності публічної адміністрації.

На їх погляд, суб’єкти публічної адміністрації в процесі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою забезпечення публічного інтересу відповідно до своєї компетенції можуть застосовувати такий арсенал інструментів публічного адміністрування:

1. Форми публічного адміністрування:

> видання нормативно-правових актів;

> видання індивідуальних адміністративних актів;

> укладення адміністративних договорів;

> учинення інших юридично значущих дій;

> здійснення матеріально-технічних операцій.

2. План як інструмент публічного адміністрування;

3. Фактична дія як інструмент публічного адміністрування;

4. Методи публічного адміністрування:

> методи заохочення;

> методи переконання;

> методи адміністративного примусу: а) адміністративно-запобіжні заходи; б) заходи адміністративного припинення; в) адміністративні стягнення.

5. Адміністративно-правові режими.

6. Контроль (нагляд).

7. Електронне врядування.

При цьому завжди треба пам’ятати, що види інструментів публічного адміністрування не є сталою конструкцією. Спеціальними законами та підзаконними нормативними актами можуть бути визначені й інші види інструментів публічного адміністрування. У процесі розвитку публічного адміністрування можуть виникати нові й скасовуватися застарілі інструменти публічного адміністрування^[191].

7.1.2. Вибір інструмента публічного адміністрування

Вибір належного інструмента публічного адміністрування в діяльності суб’єкта публічної адміністрації базується на двох основних чинниках:

По-перше, суворо дотримуватися принципу законності (суб’єкт публічної адміністрації має діяти виключно в порядку й у спосіб, передбачений Конституцією та законами України), іншими словами -

167 обирати серед інструментів публічного адміністрування виключно ті, використання яких дозволяє законодавчо прописана компетенція.

По-друге, вибрати з них ті, що забезпечують найбільш ефективне відновлення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб, публічного інтересу суспільства.

При цьому в обранні інструмента публічного адміністрування суб’єкт публічної адміністрації має враховувати низку чинників із певними суперечностями.

Суб’єкт публічної адміністрації в другому випадку має оптимально поєднати найвищу ефективність щодо відновлення порушених цінностей особи, яка цього потребує, з мінімальними незручностями для інших осіб і мінімальним витрачанням людських і матеріальних ресурсів та часу.

7.2.