Фактична дія як інструмент публічного адміністрування

6.6.1. Поняття, юридичне значення та ознаки фактичної дії як інструменту публічного адміністрування

Допоміжними формами публічного адміністрування суспільних відносин є здійснення суб'єктами публічної адміністрації фактич­них дій^[178] як інструментів публічного адміністрування.

Наприклад: у результаті надання адміністративної послуги особа отримує довідку «про відсутність судимості», яка сама по собі не породжує зміни правового статусу чи правовідносин цієї особи з іншими суб'єктами права, проте є необхідним документом,що дає право претендувати на вступ на державну службу.

Фактична дія як інструмент публічного адміністрування харак­теризується такими рисами:

- виникає об’єктивно в тих сферах, де приватні особи забезпе­чити свої потреби не в змозі чи в цій сфері встановлена державна монополія;

- є різновидом активної адміністративної діяльності публічної адміністрації;

- з боку суб’єктів публічної адміністрації відзначається публіч­ний свідомо-вольовий характер;

- здійснюється з метою отримання фактичного результату для приватних осіб у процесі надання адміністративних послуг і при проведенні перевірок;

- не призводить до виникнення, зміни або припинення адміні­стративно-правових відносин.

Фактична дія як інструмент публічного адміністрування - це різновид активної адміністративної діяльності публічної адміні­страції, що має свідомо-вольовий характер з метою отримання фактичного результату для приватних осіб під час надання адмі­ністративних послуг і проведення перевірок, що не зумовлює виник­нення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин.

6.6.2. Сфера застосування фактичних дій як інструментів публічного адміністрування

Сфера застосування фактичних дій відзначається фактичним і формальним (юридичним) змістом.

Фактичний зміст потреби використання фактичних дій поля­гає в тому, що цього об’єктивно потребує врегулювання публіч­них суспільних відносини з метою забезпечення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб чи публічного інтересу суспільства, коли це здійснити за рахунок приватної ініціативи неможливо чи недоцільно. У цьому аспекті наскільки широкі проблеми вимагають урегулювання публічною адміністрацією за допомогою фактичних дій, настільки й широкою є сфера їх застування.

Формальний (юридичний) зміст сфери застосування фактичних дій як інструментів публічного адміністрування полягає в тому, що зазначені дії зобов’язані виконувати суб’єкти публічної адміністра­ції відповідно до законодавчо прописаної компетенції.

Однак це не означає, що в законах і підзаконних норма­тивно-правових актах на суб’єктів публічної адміністрації без урахування об’єктивно наявного фактичного змісту покладаються обов’язки застосовувати фактичні дії. В ідеальному вимірі сфери фактичного та юридичного змісту застосування фактичних дій мають співпадати.

6.6.3. Основні види фактичних дій

як інструментів публічного адміністрування

Основними видами фактичних дій є такі: інформування насе­лення, проведення перевірки, здійснення моніторингу, надання довідок, виплата грошових коштів, адміністрування реєстрів.

6.6.3.1. Інформування населення

Інформування населення є вагомим чинником реалізації такого принципу адміністративного права, як забезпечення соціальної згуртованості й підзвітності. Згідно з цим через ЗМІ й Інтернет суб’єкти публічної адміністрації мають висвітлювати свою адміні­стративну діяльність, доводити до населення необхідну їм інфор­мацію нормативного і правореалізаційного характеру, а посадові особи суб’єктів публічної адміністрації зобов’язані звітувати перед громадянами.

6.6.3.2. Проведення перевірки

Різноманітні перевірки, що здійснюються суб’єктами публічної адміністрації, є одним із найбільш уживаних фактичних інструмен­тів публічного адміністрування.

У процесі перевірки суб’єкти публічної адміністрації обстежу­ють певний об’єкт з метою контролю, при цьому вони:

- з’ясовують правильність виконання законодавства особами, які перевіряються;

- переконуються у правильності ведення публічних обліків та наявності матеріальних цінностей;

- здійснюють аналіз результатів перевірки і складають про це звіт.

На сьогодні понад 600 чинних нормативних актів прямо присвя­чені проблематиці проведення перевірки в різноманітних сферах суспільного життя. Аналізувати їх усі немає потреби, тому зверне­мося до найбільш актуального з них - Постанови Кабінет Міністрів України від 24.05.2017 р. № 361 «Деякі питання проведення переві­рок органів державного нагляду (контролю)», що визначає проце­дуру проведення Державною регуляторною службою перевірок у сфері господарської діяльності. При цьому ретельно прописуються підстави, предмет і процедурні питання здійснення планових і у виняткових випадках - позапланових перевірок, щоб не припу­стити з боку органів-перевірювачів корупційних чи інших проти­правних дій^[179].

Отже, проведення перевірки як інструмент публічного адміні­стрування - це вагомий засіб адміністративної діяльності публіч­ної адміністрації щодо обстеження підконтрольного об'єкта з метою з'ясовування дотримання приватними особами диспози­цій заборонних норм, правильності ведення публічних обліків та наявності матеріальних цінностей, що здійснюються відповідно до наданої компетенції, ретельно прописаних підстав, предмета і процедурних дій, за допомогою планових і у виняткових випадках -

Глава І. Загальне адміністративне право України позапланових перевірок, щоб не припустити з боку органів-переві- рювачів корупційних чи інших протиправних дій.

6.6.3.3. Здійснення моніторингу як інструмент публічного адміністрування

Здійснення моніторингу як інструмент публічного адміністру­вання - це комплекс взаємопов’язаних заходів технічного, організа­ційного та правового характеру, що здійснюється уповноваженими на це суб’єктами публічної адміністрації для отримання, аналізу, зберігання та використання інформації про визначені об’єкти моні­торингу.

В умовах сьогодення об'єктами моніторингу зокрема є такі: якість освіти; якість повітря; продукти харчування; ефектив­ність програм соціальної підтримки населення; реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; результа­тивність реалізації державної регіональної політики; риболовецькі судна та ін.

Однак переважний обсяг усіх моніторингових заходів складає фінансовий моніторинг. В Україні функціонує Державна служба фінансового моніторингу України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координу­ється Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масо­вого знищення.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є: реаліза­ція державної політики у сфері запобігання та протидії легаліза­ції (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінан­суванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов’язана з підозрою в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансу­ванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового

знищення; забезпечення функціонування та розвитку єдиної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легаліза­ції (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансу­ванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масо­вого знищення; проведення національного оцінювання ризиків; налагодження співпраці, взаємодії, інформаційного обміну та ін.^[CLXXX].

6.6.3.4. Надання довідок як інструмент публічного адміні­стрування

В епоху доінформаційного суспільства та відсутності електрон­ного врядування довідка буда основних джерелом передання інформації про приватних осіб від одних суб'єктів публічної адмі­ністрації до інших. В умовах сьогодення існують десятки електро­нних реєстрів, завдяки яким використання довідок зменшується.

Проте в силу того, що наша держава перебуває ще на перехід­ному етапі, довідки продовжують видаватися суб'єктами публіч­ної адміністрації.

Видання довідок регламентується нормативними документами суб'єктів публічної адміністрації. Так, згідно з Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформацій­ної системи Міністерства внутрішніх справ України, що затвердже­ний Наказом МВС України 29.11.2016 № 1256, «довідка - документ, який містить відомості про притягнення до кримінальної відпові­дальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, перед­бачених кримінально-процесуальним законодавством України, та надається фізичній особі у відповідь на її запит».

Для того щоб отримати таку довідку, заявник або уповноважена ним особа має з'явитися до Департаменту інформаційних техноло­гій МВС або територіального сервісного центру МВС і заповнити запит. Надання такої довідки здійснюється безоплатно в строк до 30 календарних днів з дня надходження запиту.

Отже, надання довідок - це архаїчний і незручний інструмент публічного адміністрування, що дістався нам від минулої епохи й усе рідше використовується в публічному адмініструванні з розвитком електронного врядування.

6.6.3.5. Виплата грошових коштів як інструмент публіч­ного адміністрування

Україна є соціальною країною, в якій держава турбується про соціально незахищених громадян, коли вони отримати допомогу за рахунок приватної ініціативи не мають змоги. До такої катего­рії осіб належать пенсіонери, інваліди, безробітні, внутрішні пере­селенці, сім'ї, які не можуть оплатити комунальні послуги, особи, які постраждали від зловживань суб'єктів публічної адміністра­ції тощо. Такі особи на основі законів, які деталізуються в норма­тивних актах, на основі адміністративного акта компетентного суб'єкта публічної адміністрації отримують виплати грошових коштів за рахунок державного чи місцевого бюджетів.

6.6.3.6. Адміністрування реєстрів як інструмент публічного адміністрування

Розвиток електронного врядування об'єктивно потребує від суб'єктів публічної адміністрації здійснювати адміністрування десятків різноманітних реєстрів. Так, згідно з Наказом Міністерство юстиції України від 13.10.2010 № 2501 «Єдиний реєстр нотаріусів - це комп'ютерна база даних, у якій містяться відомості про державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви та нотаріусів України».

Держателем Єдиного реєстру нотаріусів є Міністерство юсти­ції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Єдиного реєстру нотаріусів і забезпечує його функціо­нування. Адміністратор Єдиного реєстру нотаріусів - державне підприємство «Національні інформаційні системи», що здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Єдиного реєстру нотаріусів, зокрема з упровадження та підтримки веб-сайту для доступу до відомостей реєстру, організацію доступу до реєстру, забезпечує збереження та захист даних, що містяться в ньому, уносить до нього отримані відомості, надає інформацію з Єдиного реєстру^[CLXXXI].

6.7.