Розділ Початок старої Греції

Старо-орієнтальна держава була державою виразно конти­нентальною. Хоч в своїм територіальнім розвою і доходила вона до моря — як головно Єгипет та Перзія — та втягалася в круг інтересів звязаних з морем, вона задержувала свій осно­вний характер.

Зовнішна історія повстання цих держав невияснена в подробицях. їх первопочини гинуть в сумраках історії, але одно є певне. Вони всі вийшли з боротьби кочевих, мандрую­чих племен та в основі всіх їх лежить завойованнє. Так запа­нували семітські Фенікійці на сирійськім побережу, де осіли незалежними волостями кругом оборонних городів. «Міста рибалок» Синассос і Тирос була між ними (в оригіналі нероз­бірливо). Між обома ведеться боротьба за пануюче станови­ще, яка в 8. століттю до Хр. кінчиться перемогою Тира. Це побереже стає базою, з якої поширюється господарське та політичне панованнє Фенікійців. Воно звертається в першу чергу на острови Оґейського моря. Протягом 12-го до 8-го ст. до Хр. витискають їх звідтам Греки.

Міжтим твориться на европейськім суходолі инший круг держав. На протязі другого тисячиліття до Христа заливають балканський півостров від півночі, сухопуттю ідучи, грецькі племена, Ахайці, Еольці та Йонці. В 12-ім ст. находять рів- нож грецькі Дорийці та опановують Пельопонес. Може під впливом цего наступу, а може ще ранше та незалежно від него поширюються Кольці та Йонці на острови, що між бал- канським півостровом та Азією, та на саме азійське поморє, звідки витискають малоазійських Карийців. Хвиля цих похо­дів руйнує Геттийську державу та потрясає в 13. ст. до Хр. Єгиптом. Це історичний початок конфлікту «двох континен­тів», який не покінчився на протязі тисячів літ. На островах еґейського моря зустрічаються Греки з Фенікійцями та витис­кають їх звідтам.

На самім балканськім півострові повстає цілий ряд дріб­них держав, що майже не перепиняють взаїмної ворожнечі. Найбільшою державною одиницею стають міста, що зуміли підчинити собі волости своєї околиці. Так запанувала Спарта над Ляконією, Атени над Аттикою, Арґос над Арґолією. Цілий ряд міст не дійшов навіть до такого ступеня територіяльного поширення. В Беотій, на Креті, на малоазійськім поморю політичні одиниці це міста, без такої навіть підчиненої тери­торії, як мали її названі вище «держави». Врешті в Аркадії, Льокриді, Ахаї та Тєсалії вільна «волость» становить паную­чий тип політичного обєднання. Вся історія півострова аж до завойовання його в другій половині 4-го ст. до Хр. новим наїздником, це історія боротьби між цими державами за панованнє та обєднаннє всеї Греції під одною рукою. Вона не дала тревалого результату. Можливо, що в мікенську добу були всі ці дрібні держави обєднані протягом якогось часу в одну політичну цілість. Відтак тільки переходово, в обличчу спільної зовнішної небезпеки вони спромагаються на одно­стайний виступ.

Що сказано про Старий Схід, треба повторити і відносно старо-грецького світа. На протязі своєї історії, держави цего світа зміняли свій вигляд. В ріжні історичні періоди, кожда з них представляла инший устрій і кожда ріжнилася від инших. Коли не зважаючи на це говориться про старо-грець­ку державу, як про щось одностайне, то мається на увазі ті риси державного устрою, які народилися та які особливо ясно розвинулися в древній Гелляді. Тільки в такім розу­мінню та з таким застереженнєм можна теж говорити про два типи грецької державности, представлені один Спартою, другий Атенами. В дійсности устрій Спарти це устрій, через який переходили всі грецькі держави. Спарта випередила була навіть в усякім напрямі инші. Але вона задержала цей устрій ще й тоді, коли инші перейшли вже від него до дру­гих форм. Також і державна будівля в Атенах ріжниться від устрою инших держав, в головнім тільки часом. Сили, які творили атенську демократію, не були особливою властивос- тию самих тільки Атен. Форми устрою, які бачимо в Атенах, стрічаємо і в инших гелєнських містах-державах. Але в Атенах ці розвоєві сили виступають особливо виразно, а зміни устрою, ними викликані, особливо ясні та проречисті.

2.