Розділ Первісні форми організації

В добу завойовання та в перші часи після завойовання грецькі племена представляють картину в основі тотожну з картиною, яку ми бачили в до-державний період Старого Сходу. Всі вони находяться в стадії родово-племінного устрою, що відчуває вже на собі впливи завойовання та осілости.

В першу пору, в період безнастанного воєнного поготівля та тревоги безперечно поділ на пришельців та туземців, завойовників та завойованих мусів характеризувати суспільні відносини. Відтак він затирається, дає місце поділови на «стани». Цей поділ обхоплює всіх мешканців занятих при- шельцями областий. Останки туземної людности, які не покорилися, цофнулися в гори, поза межі «культурного» грецького світа. Первісна суспільна рівність в цю добу вже не істнує. Племена мають свою аристократію і простолюддє. Аристократія — це богатша частина племени. Вона становить ядро його воєнної сили, бо дякуючи своїй заможности вона має воєнні колесниці та коні, та може віддаватися всеці- ло воєнному ремеслу. Неаристократичний загал — це в мирний час хлібороби, в час воєнного походу піхотинці племінної армії. Формою політичної орґанізації є патріярхальне королівство. На чолі стоїть король. Його власть обхоплює всі напрямки. Він найвищий жрець, полководець і суддя. Коло него находиться рада начальників родів, «старших» «уіротуєд», в склад якої входять вже рано тільки голови багатших аристократичних родів. Вони — постійне окруженнє короля, постійні учасники його пирів, що є заразом засіданнями, на яких вирішуються «державні» справи. Доходи короля — це дарунки з нагоди приношення ним жертв, рішання спорів, врешті дарунки учасників для коштів спільних пирів. Тому король — це той, хто «споживає дари», «бмдофпуоі ВабіЛцєд».

Для справи цих дарунків істнує окремий двірський урядовець, — перший фінансовий урядовець. Вже істнує в цю добу також окремий стан жреців, мабуть дідичний в означених родинах.

Племя ділиться на роди, які становлять найважні- шу одиницю суспільно-політичного поділу. Істнують ще ширші обєднання родів — філі та фратрії — з метою правдоподібно спільного культу, а може ще допомоги в справах вражди та крівавої пімсти. Найширшим політичним обєд- наннєм, «державою» є «волость». Вона складається з кількох, з 8-ми до 10-ти сіл. Все вказує на те, що в добу самого завойо- вання та безпосередньо по ній істнували обєднання ширші, в яких склад входили держави-волости. Аґамемнон Іліяди — це володар над володарями. Пізніше, в добу релятивного мира не виходить політичне обєднаннє поза межі волости. Тільки для справ реліґійного культу істнують такі ширші, понад-державні звязки.

З моментом кровного родово-племінного звязку комбінується річевий момент осілости. Первісно поділ на роди покривався з моментом сусідства. Рід поселювався, не розриваючи свойого звязку, і кожде село було рівночасно і кровним звязком і звязком місцевим. Звязок кількох сіл — це була волость — в цю добу звичайно найвище політичне обєднаннє. І волость представляла рівночасно і кровне і місцеве обєднаннє. Але згодом починається вже в цю пору соперництво обох основ обєднання. Іменно-ж твориться місто — як особливий центр і починається важке своїми пізніше наслідками протиставленнє міста та села. З повстан- нєм міста кінчиться отся рівнобіжність, одноцілість суспільного обєднання на основі рівночасно і кровного звязку і місцевих інтересів. Місто вже в своїм примітивнім вигляді порушує згоду між обома основами ґруповання. Воно починає гуртувати людий без огляду на їх кровну спорідненість. Воно дає основу для повстання місцевих інтересів, незалежно від кровної приналежности, і тим дає початок для конкуренції двох ріжних прінціпів. Практичне значіннє цеї конкуренції проявляється аж згодом, але початок для неї даний вже з самим повстаннєм міст.

Міста в цей період — це оборонний замок короля, заразом центральне місце для реліґійного культу та урядових чиннос- тий короля, передусім суду.

Але воно не тільки місцем замеш- кання короля. Коло особи короля мусить гуртуватися в добу завойовання збройна сила завойовників, а бодай — її най- важніша частина. Але і так, де вище лицарство вже розселилося по селах, місто має для його притягаючу силу. Воно є місцем, де дуже часто мусять задержуватися члени королівської дружини, передусім члени його роду. Згодом вони переносяться на постійне помешканнє до міста. Таким способом, це мешканнє разом, «сінойкісмос» стає зовнішною ознакою приналежности до аристократії. Ріжниця між нею а просто- люддєм проявляється як ріжниця між містом а селом. Рівночасно ця ріжниця і заострюється. Оба стани відділені один від одного наглядніше, як були би без зовнішнього знаку, яким було окреме мешканнє. Та найважніше це, що сінойкізм орґанізував аристократію, тим самим скріпляв її та справляв, що її суспільне панованнє ставало для простолюддя більш важким, а політична сила для короля небезпечнішою.

Рівночасно ставало місто осередком, в якім витворювалася та росла нова верства людности, новий «стан». Це були вільні промисловці, ремісники, купці. З господарської точки погляду, вони представляли ґрупу, яка стояла поза відносинами, які звязували земельну аристократію з обовязаним до пан- щиняних робіт селянством. Вони були елєментом, якого відносини землеволодіння не зачіпали безпосередно. В суспільнім відношенню вони стояли як «середній» стан між земельною аристократією а простим селянством. Політично вони були чинником, який — економічно скріпившися — мав забажати собі і політичних прав і стати небезпечним соперником для земельної, родової аристократії.

Дякуючи цему свойому суспільному складови, стало місто чинником, що мав рішаюче для дальшого розвою значіннє. Воно стає скрізь не тільки центром для звязаної з ним околиці, але воно захоплює всеціло керуваннє життєм країни. Як активна політична одиниця, утотожнюється місто зі всею «своєю» країною. Повстає «держава-місто» «нбЛід». Так є не тільки на вні. Також внутрішний вигляд та розвій держави прямо залежний від цего, чи і на скільки розвинулося її місто як місто, як осередок для особливих «мійських» економічних інтересів та звязаних ними ґруп населення. В загальнім цей процес ішов в однім напрямі. Економічні, суспільно-політичні та культурні взаємини всіх держав перемагали поволі партикулярні особливости. Але до повної уніфікації за час грецької незалежности не прийшло. Еволюція почалася не скрізь одночасно, і проходила серед неоднакових умовин. Тому і її темпо було неоднакове. На тлі такої ріжниці в часі, звязаної з нею ріжниці суспільних відносин та незалежної від неї ріжниці ґеоґрафічних умовин виросла антітеза Атен та Спарти.

<< | >>

↑

Источник: Старосольський В.И.. Держава і політичне право. Ч. 1. — К.: ВИДАВНИЦТВО ЛОГОС УКРАЇНА,2017. — 592 с.. 2017

Еще по теме Розділ Первісні форми організації:

- Теория государства и права Р. Беларусь - Теория государства и права РФ - Теорія держави та права України -