РОЗДІЛ ІП. РАДА ЄВРОПИ І НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Як заявив нещодавно у своєму виступі в Європейській академії науки і мистецтв (м. Більбао, Іспанія) Президент Європейської комісії Романо Проді, “Європа повинна будуватися громадянами для громадян.

Вже з перших днів свого існування Рада Європи налагодила робочі стосунки з неурядовими організаціями (НУО). У 1951 році було здійснено перші кроки на шляху легалізації цих відносин, а в 1954 році Міжнародна федерація вільних профспілок і Міжнародна федерація християнських профспілок стали першими, хто одержав консультативний статус при Раді Європи.

Офіційні правила, що регламентують ці зв’язки, розроблялися та удосконалювалися протягом багатьох років. Правила, чинні сьогодні, було ухвалено Комітетом Міністрів у жовтні 1993 року Резолюцією (93)38. Вони грунтуються на визнанні того, що досягнення основних цілей Ради Європи вимагає постійного зважання на громадську думку і що “ініціативи, ідеї та пропозиції, які надходять від громадського сектору, слід розглядати як справжнє волевиявлення громадян Європи”.

Згідно з положеннями Резолюції (93)38 Рада Європи може надати консультативний статус лише тим неурядовим організаціям, які відповідають наступним критеріям:

• поділяють цілі Ради Європи і роблять конкретний внесок в її роботу;

• є міжнародними і достатньо представницькими як за географічною ознакою, так і за сферою діяльності, мають постійну штаб-квартиру, структуровану організацію і визначеного генерального(виконавчого)секретаря.

Співпраця здійснюється у багатьох формах, починаючи з простих консультацій і до всебічного співробітництва у конкретних проектах. Експерти неурядових організацій можуть брати участь у різних дослідженнях або у роботі міжурядових комітетів на тимчасовій основі, готувати меморандуми Генеральному секретареві, робити усні чи письмові заяви комітетам Парламентської асамблеї та Конгресу місцевих і регіональних органів влади Європи, виступати на колоквіумах та інших зібраннях під егідою Ради Європи.

Після того як неурядові організації набувають консультатив­ного статусу при Раді Європи, комітети урядових експертів та інші структури Комітету Міністрів, комітети Парламентської асамблеї, комітети Конгресу місцевих і регіональних органів влади Європи і Генеральний секретар РЄ можуть консультувати ці організації письмово або безпосередньо під час обговорення питань, що становлять спільний інтерес.

Зі свого боку, організації, які наділені консультативним статусом, на прохання Генерального секретаря надають інформа­цію, документи або пропозиції про свою діяльність, пропагують ініціативи та досягнення Ради Європи, кожні два роки подають Генеральному секретареві доповідь, яка інформує про можливість їх участі у роботі різноманітних установ Ради Європи, у нарадах, семінарах та інших заходах, що їх організує Секретаріат, у нарадах за інтересами з групами неурядових організацій, котрі підтримують зв’язки з відповідними підрозділами Секретаріату, а також заходах, які організовують самі неурядові організації і на які запрошуються представники Ради Європи.

Рада Європи має постійну структуру для співпраці з міжнародними неурядовими організаціями. Це — створений у 1977 році за ініціативою неурядових організацій Комітет у зв’язках з Радою Європи неурядових організацій, що мають при ній консультативний статус. Управління процесом співробітництва з боку неурядових організацій якраз і є функцією цього комітету, за його діяльність відповідають самі неурядові організації, а працює він у тісній координації з управлінням міжінституційного співробітництва і зовнішніх зв’язків Головного управління Секретаріату Ради Європи з політичних питань. Комітет включає 25 членів, третина яких поновлюється кожні два роки. Періодичність засідань Комітету, як правило, — чотири рази на рік. Обрані члени цього Комітету представляють інтереси всіх неурядових організацій і не можуть діяти від імені своїх організацій або від власного імені.

Основними функціями вищезазначеного Комітету є:

• забезпечення зв’язків із Секретаріатом Ради Європи;

• приділення належної уваги будь-яким конструктивним пропозиціям стосовно способів та форм співробітництва між НУО та Радою Європи;

• моніторинг засідань спеціалізованих груп неурядових організацій у відповідних галузях;

• підготовка пленарних конференцій і розробка річних робочих програм;

• заохочення неурядових організацій до розвитку спів­робітництва з Радою Європи і поширення інформації про свою діяльність.

З 1997 року проводяться щорічні пленарні конференції неурядових організацій, що мають консультативний статус при Раді Європи. Конференції визначають основні напрями діяль­ності щодо поліпшення використання консультативного статусу та основні цілі Комітету у зв’язках НУО з РЄ. Конференції нада­ють можливість всім представникам НУО, що користуються консультативним статусом, зустрічатися і обмінюватися думками, висловлювати побажання, погляди і критичні оцінки щодо місця неурядових організацій у діяльності Ради Європи.

Неурядові організації створили ряд профільних груп, кожну зі своєю власного організаційною структурою, з широкою свободою щодо визначення своїх цілей і методів роботи. У контексті кон­кретних напрямів політики Ради Європи зазначені профільні гру­пи створюються неурядовими організаціями, що мають спільні інтереси і бажають об’єднати ідеї і зусилля у певній сфері діяльності.

Через відповідні профільні групи неурядові організації мають можливість надавати думки і висновки фахівців та інші експертні напрацювання різним органам Ради Європи (комітетам урядових експертів, комітетам Парламентської асамблеї, Комітетам Конгресу місцевих і регіональних органів влади Європи, головним управлінням Секретаріату РЄ).

Вищезазначений організаційний механізм, поза сумнівом, полегшує розвиток співробітництва неурядових організацій з Радою Європи та її окремими органами, зважаючи на об’єктивну важкість, якщо не сказати неможливість, практично співпрацювати з кожною з них.

На сьогодні діють десять профільних груп НУО, які проводять свої засідання двічі-тричі на рік під час сесій Парламентської асамблеї. Вони створені у таких галузях спеціалізації:

• соціальні права, Європейська соціальна хартія, трудова і соціальна політика;

• права людини;

• освіта і культура;

• діалог Північ-Південь і солідарність;

• громадянське суспільство у новій Європі;

• сільська місцевість і навколишнє середовище;

• здоров’я;

• неурядові організації і проблеми міст;

• рівність статей;

• бідність і проблеми соціальної згуртованості.

Неурядові організації та їх структури активно залучаються до підготовки та укладання конвенцій, хартій та інших угод Ради Європи, їхня роль часто виявляється більш суттєвою, ніж просто консультативна участь. Так, саме присутність неурядових організацій у робочих механізмах Ради Європи сприяла ухваленню 1981 року Комітетом Міністрів доручення комісії експертів розробити проект Європейської конвенції про визнання правового статусу неурядових організацій з метою полегшити діяльність НУО на міжнародному рівні. Завдяки ініціативі двох неурядових організацій з’явилася Європейська конвенція про запобігання тортурам та іншому нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Неурядові організації взяли активну участь в укладанні Європейської культурної конвенції, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, Європейської конвенції про правовий статус робітників-мігрантів, Європейської конвенції про визнання статусу юридичної особи за міжнародними неурядовими організаціями.

А нещодавно, 27 червня 2000 року, представники міжнародних НУО зібралися у Палаці Європи і одностайно звернулися до Європейського Союзу з пропозицією приєднатися, у світлі підготовки Хартії основних прав Європейського Союзу, до двох основоположних інструментів Ради Європи, що імплементують Всесвітню декларацію прав людини, а саме до Європейської конвенції з прав людини і оновленої Європейської соціальної хартії (з додатковими протоколами). Це — ще одне свідчення активного впливу НУО на політику не тільки Ради Європи, а й інших провідних європейських інституцій.

Неурядові організації відіграють ключову роль в Європейських кампаніях, що їх ініціює Рада Європи: “Взаємозалежність і солідарність Північ-Південь” (1988 р.); “Проти расизму, ксенофобії і нетерпимості” (1995 р.); “Європейський рік збереження природи” (1995 р.); “Європа проти бідності і соціального виключення” (1999-2000 рр.); “Європа — спільна спадщина” (1999-2000 рр.).

Неурядові організації є незамінними у процесі поширення правозахисної інформації серед широких верств громадськості, консультуванні окремих громадян, правників, суддів та урядових службовців, як застосовувати правозахисні механізми і контролювати здійснення прав людини на національному і міжнародному рівні.

Комітети, експерти і офіційні доповідачі Парламентської асамблеї обов’язково консультуються з представниками місцевих неурядових установ країн Центральної та Східної Європи з питань захисту прав людини перед тим, як рекомендувати країну до вступу до Ради Європи, або під час проведення виборів у державах, що подали заяву про вступ до Організації.

На сьогоднішній день консультативним статусом при Раді Європи користуються 407 неурядових організацій. Для того щоб дати хоча б приблизне уявлення про розмаїття сфер їх інтересів і діяльності, наводимо перелік лише двадцяти неурядових організацій, що останніми отримали консультативний статус при Раді Європи (з 13 квітня 2000 року):

• Асоціація товариств міжбалканського жіночого співро­бітництва;

• Міжнародний альянс за громадянську участь “СІУІСиЗ”;

• Рада європейських товариств професійної інформатики; •“ЄВРОПАН”;

• Європейська асоціація археологів;

• Європейська асоціація психотерапії;

• Європейський комітет навчальних центрів;

• Європейська рада класичної гомеопатії;

• Європейський форум інвалідів;

• Європейська фундація ім. Антоніо Бана “IL NIBBIO” з питань дослідження міграції птахів та збереження їх природних ареалів;

• Європейська асоціація студентів-правників;

• Європейський форум мігрантів;

• Європейська асоціація тюремної освіти;

• Європейська асоціація громадського здоров’я;

• Європейська асоціація рамблерів;

• Міжнародний зелений хрест;

• Міжнародна рада з питань філософії і гуманітарних досліджень;

• Міжнародна федерація “Земля людей”;

• Міжнародна правозахисна організація за право нагодувати себе;

• Міжнародна рада реабілітації жертв катувань.

Як видно з вищенаведеного, Рада Європи здійснює широкомасштабне і тісне співробітництво з неурядовими організаціями, які, на її думку, є невід’ємною частиною демократичного процесу і сприяють реалізації статутних цілей Організації. Через надання консультативного статусу більш як 400 неурядовим організаціям Рада Європи розвиває справжнє партнерство з представниками громадськості. Шляхом різноманітних консультацій, семінарів, колоквіумів, спільних проектів Рада Європи залучає неурядові організації до участі в міжурядовій діяльності і європейському правотворчому та правозастосовчому процесі, сприяє діалогові між європейськими депутатами всіх рівнів та членами громадських об’єднань. Тим самим Організація сприяє розвитку вільного громадянського суспільства, поваги до прав людини та основних свобод в усіх куточках нашого континенту.