. Мікроекономічний рівень господарювання і форми його організації

Мікроекономічний рівень досліджень охоплює діяльність окремих господарських одиниць, також окремі товари, галузі й ринки. Визначають два основні суб\'єкти мікроекономіки:

1. домашні господарства, зокрема, конкретні особи;
2. фірми (підприємства).

Домогосподарства виконують переважно споживчі функції, задовольняючи потреби через ринок або поза ним, тому мають такі головні

риси:

• є суб\'єктами господарювання;
• господарська діяльність спрямована на задоволення особистих потреб;
• засоби виробництва при застосуванні у власному господарстві не є

капіталом;

• праця не є чинником самостійного виробництва;
• не виникають внутрішні виробничі відносини.

Домашні господарства виконують три основні групи функцій:

1. особисте кінцеве споживання товарів і послуг або власного виробництва, або ринкового походження;
2. заощадження і участь у накопиченні капіталу такими шляхами:

• відкриття депозитів у кредитних установах;
• купівля акцій підприємств;
• надання позик, зокрема, з використанням боргових документів, наприклад, облігацій;

3. надання інших чинників виробництва - найманої праці, землі й природних ресурсів, підприємницьких здібностей.

Кінцеве споживання в межах домашнього господарства здійснюється завдяки доходам у наступних формах:

• доходи від самостійної праці з власними активами, переважно, у натуральному вигляді;
• зарплата від найманої праці, звичайно, у грошовій формі;
• капіталізовані доходи, або доходи у вигляді ренти, відсотків, гонорарів

та ін.;

• трансфертні платежі в формі субсидій, дотацій, пенсій, стипендій, матеріальної допомоги, пільг та ін.

Фірма (підприємство) - другий основний суб\'єкт мікроекономіки, товаровиробник і основна виробнича ланка з такими головними рисами:

• обов\'язкова державна реєстрація як юридичної особи з назвою, статутом, розрахунковим та іншими рахунками, веденням обліку, печаткою, товарним знаком;
• виробництво товарів;
• постійне відновлення виробничих дій, або індивідуальне відтворення;
• проходження життєвого циклу виробничої діяльності з такими основними фазами:

У ринковій системі визначають такі головні організаційні види суб\'єктів господарювання на мікрорівні:

• фізична особа, тобто окрема людина чи сім\'я;
• юридична особа - фірма (підприємство).

Визначимо основні організаційні форми підприємств :

• приватне підприємство на власності фізичної особи;
• колективне підприємство на власності трудового колективу, зокрема, так зване народне підприємство;
• господарське товариство з різними видами відповідальності (обмеженою, додатковою, повною);
• підприємство на власності об\'єднань громадян;
• комунальне підприємство на власності територіальної громади;
• державне (загальнодержавне) підприємство, зокрема, так зване казенне;
• спільне підприємство, зокрема, підприємство з іноземними інвестиціями.

Економічна наука вивчає різноманітні аспекти поняття організації:

• організація як економічне поняття підприємства у загальному значенні цього слова;

• організаційні відносини;
• організаційна структура;
• організаційні форми тощо.

У контексті цього розділу мова йдеться про форми організації господарювання на мікроекономічному рівні. Туї філософське співвідношення понять форми та змісту набуває такого вигляду:

зміст — господарська діяльність на мікроекономічному рівні; форма — організація господарської діяльності на мікроекономічному

рівні.

Зміст господарської діяльності зумовлюється об\'єктом господарювання, власністю, галуззю чи сферою, технологією, технікою, територіальним розміщенням тощо.

Форма організації господарської діяльності зумовлена її змістом і формує (чи начебто будує) найзручніше "помешкання" для життєвого циклу та індивідуального відтворення підприємства — поділ праці, її оплата та стимулювання, матеріальне, технічне, фінансове, інформаційне забезпечення, маркетинг, планування, менеджмент тощо, тобто зміст дає уявлення про те, що може виробляти підприємство, а форма — як організовується діяльність підприємства.