Розділ Значіння старої Греції для розвою форм політичного буття
Старинна Греція здійснила тип держави, що своєю істотою глибоко ріжнився від цеї форми державної орґанізації, який розвинувся був на «Сході». Вже зовнішня, так би мовити квантитативна, ріжниця між обома типами дуже виразна.
там обхоплює держава великанські простори землі і старається поширювати майже в безконечність свою територію. В Греції навпаки, державна область мала, — невідповідно навіть мала, коли міряти її завданнями, які ставили перед нею обєктивні умови, конечність запанувати над морем, яке було основою її буття, та захистити свою незалежність. Вмілість поширитися територіяльно не лежала в істоті старогрецької держави. За те, неначе би у відплату, державна орґанізація у вузких територіяльних межах переведена без порівнання інтензивніше. Вона обхоплює в цих вузких тери- торіяльних межах все життє не тільки більше складним та більш досконалим державним апаратом, але притягненнєм до активної участи в діяльности держави без порівнання ширших кол людности, як це було в старо-орієнтальній державі.Далеко важніші ріжниці, які треба би назвати якісними /:квалітативними:/.
орієнтальна держава була зовсім виразно твором сили, що з центру обєднала та удержувала цілість. Політичне мислен- нє орієнту не пішло поза таке розуміннє держави як простого факту, що центральна воля монарха покорила собі «народи», обовязані через те коритися їй. Грецькі держави були теж історично твором самого тільки факту завойовання, отже просто сили. Але в грецькій демократії носителем цеї державотворчої сили не був вже одноособовий монарх. Не було тут одного психольоґічного центру для многоособового державного коллективу. Через те він міг удержатися як цілість тільки під умовою, що на него погодяться ті незвязані в одно чудою волею одиниці. Грецька держава уявляється її учасникам як добровільний звязок самостійних одиниць. Вона існує не тому, що так мусить бути, а тому, бо вона лежить в інтересі учасників. Потребу держави підповідає людям розумова її оцінка, і також оцінка повинна вказати їй форму, устрій, обсяг та напрями діяльности.
Перший раз в історії держава була понята як твір керованої розумом людської волі та була створена спроба опанувати її розумово, теоретично та практично. Висловом цего стремління є народними «ідеї» в питомім грецькім розумінню. «Через неї протиставився грецький світ — варварському. Це була ріжниця зовсім иншого роду, як в орієнтальних народів протиставленнє вірних — невірним, поганам.» Для орієнтальних народів рішаючим було почуттє їхньої сили зглядно безсилля. У Греків означає «ідея» вільне духовне самовизначеннє. «Атенець відкрив супроти Перза новий зміст життя: демократичну волю супроти деспотичного під- чинення».
Змаганнє обхопити життє розумово проявилося передусім відносно самої істоти держави. Народилася «ідея» держави. В безпосереднім звязку з цим зродилася «ідея» «горожанина» — одна з найбільше плодотворних для всеї дальшої історії політичних форм. Ідеї монархії, аристократії, демократії і т.п., що досі ще грають таку велику ролю в політичнім миш- ленню та в практичнім політичнім життю, це теж твір старогрецького державного життя. Врешті в старій Греції народилися ідеї рівности та волі. Ми бачили, що вони не були там додумані послідовно до кінця. В практиці, вони жили поруч безконечного утиску та абсолютної нерівности величезної більшости людности. Але само витвореннє всіх цих «ідей», практична спроба здійснити їх хоч в дуже вузких межах — ось в чім величезне значіннє старої Греції. Це тільки природний наслідок цего значіння, що від грецького «поліс» утворена назва для дисципліни, що теоретично пізнає державу, та для практичної діяльности, якої предметом держава, — назва політики.