В. Не-постійні політичні звязки

Метою адміністраційних звязків є все здійсненне якогось означеного завдання. Від них ріжняться «політичні» звязки тим, що їх метою — осягненнє «політичних» користий. Можна би висловити це так, що мета політичних звязків лежить на субєктивнім полі.

Політичні міждержавні звязки можуть мати ріжні форми і ріжні степені інтензивности, залежно від цего, до якої міри вони обхоплюють та вяжуть учасників. Як на першу їх ґрупу треба вказати на звязки, що з гори задумані як звязки «ad hoc», для певної ситуації, що їх заключено без наміру учасни­ків оставати в них на все. З огляду на цей момент можна назвати їх «непостійними» політичними звязками. Належать тут всі можливі порозуміння поміж державами в справах міждержавної політики, всі міждержавні договори, якими держави зобовязуються займати в справах тої політики таке або інакше становище. Поміж ними визначаються дві форми: «дружне порозуміннє» та «аліянс». «Дружні порозуміння», «ententes cordiales» поміж державами мають формально на меті полагодженнє мирним шляхом всіх справ що можуть розєднувати ті держави. Формально — «порозуміннє» не вкладає на обняті ним держави ніяких дальших обовязків, з окрема — воно не вимагає від учасників ані ведення спільної політики супроти инших держав, ані взаїмного підпирання ними політики кождої з них. Фактично — «дружне порозу- міннє» звязує всіх учасників на стільки, що в міждержавній політиці вони всі представляють в великій мірі «спільний фронт». Найбільше відомим прикладом «дружного порозу­міння» є заключене 1903. р. «порозуміннє» поміж Анґлією та Францією, яке після порозуміння 1907. р. між Анґлією та Росією (за посередництвом Франції), перейшло в «потрійне порозуміннє», «triple entente».

«Аліянс», «приязнь» — це політичний міждержавний звя- зок, якого мета осягнути якусь політичну ціль обєднаними силами аліянтів («Traite d’alliance»).

Аліянс — це найбільше поширена форма непостійних між­державних звязків. Вся міждержавна політика — це в вели­кій мірі заключуваннє та розриваннє аліянсів в найріжно- родніших комбінаціях. При цім — не формально висловле­ний зміст аліянсу та його ціль вказує нам його дійсний зміст та характер. Формально — виключно «для оборони» заключе­ний аліянс може в дійсности мати виразний характер підго- товлення наступу і навпаки, офензивний формально аліянс може мати ціль виразно миролюбну. Дійсний характер алі- янсу можна пізнати тільки на основі знайомости всіх відно­син, серед та з огляду на які він повстав. Споміж численних аліянсів новішої доби найважнішим та найбогатшим в наслід­ки був аліянс Німеччини з Австро-Угорщиною, з 7. жовтня 1879. р. Договором з 2. січня 1883. р. заключила Італія таку-ж «приязнь» з Німеччиною, приймаючи перед Німеччиною обо- вязки аліянта також супроти Австрії, як би Австрія була нападена разом з Німеччиною. Таким чином повстала «потрійна приязнь» — а властиво три аліянси тотожного зміс­ту поміж тими-ж трьома державами.

Юридичний характер звязків, про які тут мова, відзнача­ється тим, що держави, що входять в ті звязки, затримують вповні непорушеною свою правну особовість та дієздатність.