є. Инші автономні звязки
Територіяльна, церковна, національна та партійна автономія мають те спільне, що вони зачіпають — так би мовити прінціпіяльно — державний устрій. Перші три, коли вони проведені радикально, можуть осягати форми, що межують з «державністю».
Автономія партій, коли би її поширити далеко, могла би змінити самі конструкційні основи конституційної держави. Через те треба було звернути на ті форми автономії особливу увагу, як на форми, що мають виразно політичне значіннє.Помимо цих форм автономії знає модерна держава численні инші, що не мають цего прінціпового характеру, але можуть мати іноді велике практичне значіннє. Всіх їх перечислите не можна. Кождої хвилини можуть зявитися нові такі автономні ґрупи, яких не знало доси діюче право. Треба вказати тільки на такі форми, що частіше повторюються, або що мають особливе, «типове» значіннє, та на деякі характеристичні ріжниці відносно їх орґанізації. Ті ріжниці відносяться передусім до ціли, для якої істнують ті автономні установи. Вона може бути означена ширше, або зовсім конкретно; вона може бути тревала, і вимагати постійного істновання автономної установи, або — це може бути ціль така, що перестає істнувати з моментом її осягнення; врешті може бути метою автономної установи береженнє інтересів її членів, або інтересів не тільки членів автономної орґанізації, але інтересів ширших, більше загальних. Далі, ріжняться поміж собою ті ріжні форми автономії тим, що участь в одних є примусова, в инших полишена свобідній волі. В цім ріжниця поміж примусовими та добровільними, свобідними автономними орґанізаціями. Пануючим типом є примусовий тип цих установ, — що випливає вже з їх публично-правного характеру. Є теж ріжниці поміж автономними установами з огляду на рід та обсяг компетенцій, що складаються на їх автономію.
Головні типи цих ріжних форм автономії такі:
а.а. Палати, це стоваришення осіб, що виконують означене якесь заняттє.
їх мета, берегти «станові» матеріяльні та моральні інтереси своїх членів. Вони мають звичайно примусовий характер, так що членом палати мусить бути кож- дий, хто виконує відповідне заняттє, на пр. кождий лікар, адвокат, нотар, аптикар мусить належати до відповідної лікарської, адвокатської, нотаріяльної, аптикарської і т.д. палати. Звичайно право виконувати заняттє залежить від згоди палати. Компетенції палат згідно з їх метою не дуже широкі. Палати співділають іноді при встановленню фахового знання своїх майбутніх членів. Вони ведуть їх евіденцію. Вони є речниками своїх членів в справах, що зачіпають їхні «станові» інтереси. Одна з найважніших компетенцій палат, це дисциплінарна власть над їх членами за такі поступки, якими порушено особливі обовязки, звязані з даним занят- тєм. Виконуючи цю дисциплінарну власть, палати бережуть не тільки моральні й матеріяльні інтереси своїх членів — тим, що впливають на моральний рівень даного стану, що хоронять своїх членів перед нельояльною конкуренцією других, то що. Вони служать рівночасно й загальним інтересам, бо рівень виконування адвокатської чи лікарської практики не є байдужим для загалу громадянства.В.В. Особливе становище займають часто промислові та торговельні палати. їм прислуговують часто компетенції далеко ширші, як иншим палатам, а власне ріжні компетенції на полі господарського життя. їм буває доручене ведення реєстрів патентів, «охоронних знаків», призначуваннє бірже- вих сензалів, нотованнє офіціяльних курсів та цін, — або признана участь в цих справах.
у.у. Промислові стоваришення мають звичайно всі компетенції палат. Крім цего їм доручені ще й инші завдання, як утримуваннє фахових шкіл, дбаннє про піднесеннє фахового знання (на пр. в хліборобстві), устроюваннє спільних складів, посередництво в купні та продажі продуктів, устроюваннє фахових виставок, то що.
б.б. Професійні союзи можуть мати признане собі становище публично-правних установ. Дякуючи йому, вони можуть отримати важні компетенції на пр.
в справах виконування інспекторату праці та заключування гуртових, «коллєктив- них» договорів про працю.£.£. Для переведення ріжного роду суспільного обезпечен- ня, страховання на старість, страховання на-випадок або нещасливих пригод взагалі або деяких їх родів, для забезпечення підмог на випадок хороби та не-працездатности, для запевнення коштів похорону, для страхування від річевих шкід на випадок огню, граду, повені, недороду, — стрічаємо ріжні форми орґанізацій. Ті орґанізації отримують іноді примусовий характер і разом з тим стають публично-правними установами. їм залишена з правила автономія у веденню їхніх справ та разом з тим вони піддані звичайно наглядови з боку державних орґанів влади. мета цих установ, берегти означені інтереси їхніх членів, але не можна уважати, що вони служать тільки цим приватним інтересам. Вони є засобом для осягнення загальних, ширших, як ці приватні інтереси, цілий. Ті ціли — це взагалі ціли «суспільної політики». Всі ті установи мають своє місце в системі суспільних реформ, що повинні шляхом примусової орґанізації піднести суспільне та економічне положеннє слабих економічно верств людности.
ζ.ζ. Ріжного роду примусові спілки для означених конкретних справ мають звичайно на меті господарські інтереси своїх членів. Тут належать примусові водні, рибальські, мисливські спілки. їх автономія остає в межах «правління та кермування технічним переведеннєм праць та слушного розподілу господарських тягарів та зисків» поміж членами, «при чім не береться під увагу їхніх особистих та станових відносин».
Як сказано вище, огляд всіх можливих форм та родів автономії не може бути повний. їх число постійно росте і цей ріст дуже характеристичний для розвою конституційної держави. широкі ділянки, що були оставлені зразу приватній ініціяти- ві, та на яких панували виключно диспозиційні норми приватного права, перейшли на протязі від половини XIX. століття під панованнє примусових, публично-правних норм. Ця еволюція відбувалася в великій мірі в звявку з твореннєм нових автономних установ публічного права. І, як не можна уважати закінченою її, так треба сподіватися дальшого повставання нових форм автономії.