Розділ Загальні уваги

Ніколи, на всім протязі свого істновання, держава не була «ізольованою» орґанізацією. Вона все входила в стичність з тим людським світом, орґанізованим та неорґанізованим, що находився поза нею.

Вона все оставала в «зносинах» з тим «зовнішним» світом. Ті зносини, зразу виключно ворожі та невпорядковані, дуже рано стали виявляти деякі риси мирних та упорядкованих. Сама війна ставала до певної міри упорядкованим процесом. Поза війною, в звязку з її закінчен- нєм і незалежно від справи війни, стали родитися норми для відносин держави на зовні. Правда, ті норми дуже убогі — порівнуючи з богацтвом норм, що діють в межах держави, і їхні «ґарантії» дуже ще слабі, але самого істновання їх не можна заперечити.

Ті зносини держави з зовнішним світом дуже рано стали проявлятися в формі звязків держав з иншими. Вони давали тло, на якім повставали ширші, як держава, звязки, яких держава була складовою частиною. Такі звязки були без сумніву зразу тільки дориночні. Головно пекучі потреби війни, небезпека з боку спільного ворога, викликала їх тільки «ad hoc», на час воєнної потреби. Відтак стрічаємо обєднання більше тревалі. їх мета не зводилася до завдань, що їх ставила конкретна воєнна небезпека. їх родило і політичне перед- бачуваннє, увага на майбутні, можливі війни. На такім тлі родилися понад-державні обєднання і особливо в добу «кля- сичної» давнини, в історії державности Греції та Італії вони відіграли велику ролю, головно як шлях для поширення держави поза межі держави-міста. Другим джерелом таких обєд- нань було завойованнє. Не скрізь і не все вело завойованнє до знищення переможеної держави. З ріжних причин воно іноді залишало завойовану державу як окрему орґанізацію і тільки робило її залежною від держави переможців. Наслідком цего повставав понад-державний звязок, що в його склад входила пануюча і залежна від неї держава. В добу европейсько- го середновічча двома шляхами творилися нові форми понад- державних звязків.

Феодальна система творила їх шляхом усамостійнення поодиноких частин державної области. Не пориваючи зовсім звязку з загально-державною цілістю, вони ставали самі «державами». Так було передусім в Німеччині. З другого боку виростали звязки, які треба уважати понад- державними на тлі істновання універзальної «римської» імперії та обхоплених нею «національних» держав. Поки ті держави не усамостійнилися зовсім супроти універзальної імперії, істнувала своєрідна орґанізація, членами якої були держави, отже по своїй істоті орґанізація ширша від державної. Окремі знову форми понад-державних обєднань виникали на тлі патримоніяльної системи. Ця система давала можливість звязувати ріжні держави, більше або менше орґанізо- вано, особою монарха або спільною пануючою династією. На тлі таких відносин витворилися історично ріжні форми орґа- нізованих звязків, ширших як держава, і деякі з них утрималися також в модернім світі держав незмінені або в зміненім вигляді. До них прилучилися й другі, ранше невідомі. їх джерела ріжні. Передусім не висохло ще й тепер старе джерело завойовницького поширювання. Дякуючи зміненим відносинам «експанзія» модерної держави мусіла витворити для себе нові форми. Повне поглоченнє завойованих нових облас- тий не все було можливе і не все доцільним та потрібним. Проти него могли би виступити инші держави і не допустити до него. В инших випадках, таке поглоченнє могло викликати сильний спротив переможеної країни, небажаний, а то й небезпечний, для переможця. Часто знову таке поглоченнє являлося для переможців зайвим. Іменно-ж там, де ішло тільки про забезпеченнє собі певних означених користий, «ринків» для торговлі, «точок опертя» для фльоти, якихсь потрібних для торговлі або промислу продуктів, — там не потребувала завойовницька держава нищити зовсім окреме істнованнє завойованого краю. Вона могла, а часто й воліла, поставити його тільки в таку від себе залежність, яка би забезпечувала її конкретні інтереси. Так повставали забезпечені «сфери впливів», «области під опікою», «протекторати» і т.п.

Знову господарський розвій, господарський оборот, що не затримувався на межах істнуючих держав, накидував зі свого боку потребу, а то й необхідність, понад-державних орґанізацій і там, де не було завойовання. Не зрікаючися свого істновання як держави, звязувалися ріжні держави одні з другими в ріжних формах та на ріжних орґанізаційних основах, невідомих в давніші періоди історії.

Таким чином ми стрічаємо в модернім державнім світі дуже ріжні форми понад-державних звязків. Є поміж ними старі, витворені давніше, і нові, сучасні. І всі вони ріжняться поміж собою степенем, силою, тревалістю обєднання та шириною, обсягом справ, що ним обхоплені. Кождий з цих звязків має своє індивідуальне обличче. Майже не можна найти двох понад-державних звязків, що були би зовсім однакові. Політична практика та теорія відріжняють ріжні їх типи, але ні теорія ні практика не могла встановити твердих та непохитних критерій для певного означення цих типів. Конкретні, істнуючі або бувші, понад-державні звязки часто виказують такі риси, що на їх основі можна би зачислити їх то до одного то до другого типу. А все-ж встановленнє цих типів та знайомість їх необхідна для цего, щоби знайтися та зорієнтуватися серед цих форм, в яких сучасні держави приймають участь в понад-державних звязках.

<< | >>

↑

Источник: Старосольський В.И.. Держава і політичне право. Ч. 2. — К.: ВИДАВНИЦТВО ЛОГОС УКРАЇНА,2017. — 472 с.. 2017

Еще по теме Розділ Загальні уваги:

- Теория государства и права Р. Беларусь - Теория государства и права РФ - Теорія держави та права України -