А. Загальні уваги

Типи понад-державних звязків, про які тільки що сказано, треба уважати взагалі в світі модерних держав — пережитка­ми. їх трудно погодити з основами, що на них побудована модерна держава.

З юридичної точки погляду поміж-державні звязки можли­ві взагалі на двоякій основі. Або вони є такого роду, що ні в чім не зміняють державної особовости своїх учасників, що держа­ви, які входять в них, затримують вповні свою правову індиві­дуальність, або понад-державний звязок викликає зміни в цій «особовости» держав.

З иншої точки погляду, а власне з огляду на становище участників понад-державного звязку та їх взаємини, ми роз- ріжняємо «авторитативні» звязки, та звязки на основі рівно­правносте. Істоту цего розріжнювання висловлюють назви обох родів звязків. В «авторитативнім» звязку прислуговує одній з держав правна перевага, пануюче становище супроти других. Ця перевага може іноді йти так далеко, що з огляду на неї стає спірним державний характер другої держави. Правні обмеження підчиненої держави можуть бути такі великі, що родиться питаннє, чи вона не є «державним фраґ- ментом», а не державою. З другого боку — ця правна підряд­ність держави не мусить іти в парі з її політичною слабістю. Може бути й так, що правно нерівноправна держава політич­но займає сильне становище, можливо навіть сильніше, як правно пануюча держава. В таких випадках правна форма звязку є звичайно пережитком. Вона повстала серед відно­син, що опісля змінилися, і — звичайно — наслідком тої зміни і форма звязку мусіти-ме змінитися, коли звязок сам не розпадеться.

З огляду на бажаннє учасників і ціль звязків — ми розріж- няємо звязки постійні, тревалі, та звязки тільки на означе­ний час, поки осягнеться бажана учасниками ціль. Залежно від цего, чи понад-державні звязки мають власні свої орґани, окремі від орґанів приймаючих в них участь держав, чи вони не мають таких власних орґанів, розріжняє де-хто поміж орґа- нізованими та неорґанізованими звязками. З огляду на ціль, покладену в основу звязку, розріжняємо адміністраційні та політичні звязки. Перші з них мають на меті спільне веденнє якогось конкретного діла з господарського (в широкім розу­мінню) порядку, другі — скріпленнє власної позиції та полі­тичної сили учасників. Врешті ми відріжняємо від міждер­жавних звязків «системи держав». Під «системою держав» ми розуміємо загал держав, що дякуючи обєктивним умовам звязані спільними інтересами та примушені оставати в постійних поміж собою зносинах. Основою для цих спільних інтересів є передусім ґеоґрафічне положеннє. В такім розу­мінню ми говоримо про «систему» держав европейського сухо­долу, Середземного або Чорного Моря, порічча якоїсь ріки, то що. Відношеннє обох понять таке, що факт належання до якоїсь системи представляє собою загальні обєктивні умови, на тлі яких повинні повставати конкретні звязки.

Всі ті розрізнювання мають теоретичний характер. Вони помагають нам зрозуміти істоту ріжних типів міждержавних звязків, характеризують їх з ріжних точок погляду. В практи­ці треба уживати їх дуже обережно. Особливо треба вистері­гатися перед апріорним підтяганнєм конкретних хвиль під ті загальні поняття. На приклад не можна апріорно визнати якогось конкретного міждержавного звязку за звязок міждер­жавного або державного права, і, визнавши його за один або другий, робити з цего висновки. Навпаки, в першу чергу треба пізнати діючі в данім звязку правні норми, і щойно на такій основі признавати цему звязкови характер міждержав­ного або державного права.

З такими-ж застереженнями ми мусимо зачисляти кон­кретні явища міждержавних звязків до «типів», про які мова в слідуючім.