Г. Звязки нерівноправних держав
В усіх міждержавних звязках мають їх учасники правний характер держав. Ті звязки є все звязками поміж державами. В межах цего визнання за держави не мусить бути становище учасників звязку рівноправне.
Навпаки. Ми стрічаємо міждержавні звязки, в яких взаємини поміж державами є виразно підчиненнєм одних держав другим — підчиненнєм не тільки фактичним, що випливало би з фактичної переваги одної держави над другою, але підчиненнєм формально-правовим. В модернім світі держав ми стрічаємо дві форми таких нерівноправних міждержавних звязків: звязок пануючої держави з підчиненими їй державами, та протекторат міждержавного права.1. Пануюча і піддані їй держави
Цей тип міждержавних звязків був в добі конституційній вже тільки пережитком минулих періодів історії. Колись він був дуже поширений: в старім Орієнті, в добу Риму, в евро- пейськім середновіччу він був пануючим типом. Його істота в цім, що держава, затримуючи свій характер як держава, входить в склад другої держави і в залежність від неї. Таким чином маємо пануючу і піддані їй держави. Влада підлеглої держави є її владою але її компетенції обмежені і вона залежна від влади пануючої держави. Часто само призначеннє носія або носіїв влади підлеглої держави лежить в руках пануючої держави. Звичайно є підлегла держава обовязана платити пануючій данину та постачати їй військовий кон- тинґент. Але функції правління виконує в межах підлеглої не пануюча держава, але — хоч залежно від неї — влада тої підлеглої держави. Прикладом такого міждержавного звязку було відношеннє Туреччини до «васальних» держав Єгипту, Самос, і Болгарії аж до її визволення.
2. Протекторати міждержавного права
В самій назві та юридичній конституції «протекторату» скривається чимала доля гіпокризії та лукавства. Його розу- міннє таке, що «сильна держава запевнює слабшій повну охорону в міждержавних відносинах у відплату за зобовязан- нє слабої держави щось діяти, або щось дозволяти». Виходило би, що тут іде в першу чергу про отсю «охорону» слабшої держави сильнішою, і тільки відплатою за те є обовязки, які приймає на себе слабша. В дійсности мається річ навпаки. «Обовязок охорони», який перебирає на себе сильна держава — це відібраннє слабшій державі її правоздатности в области міждержавного права. Правну здатність діяння в тій области перебирає на себе під формою «обовязку охорони» сильна держава, яка в додаток ще запевнює собі на території слабої ріжні користи, передусім економічного порядку. «Протекторат» є в дійсности передусім формою кольоніяльно- го використовування слабих, звичайно з точки погляду цивілізації відсталих держав. Положеннє держав під протекторатом звичайно нічим не ріжниться від становища провінції. Часто «протекторат» — це тільки етап до повного заволодіння державою, що остає «під охороною». Так покінчився протекторат Анґлії над Трансвальською Републикою, протекторат Франції над Мадаґаскаром, Анґлії, Сполучених Держав та Німеччини над островами Самоа, Япану над Кореєю.