1580 р., січня 31, Варшава Стефан встановлює у місті Львові податок з лимонів та вина, що привозяться до міста, з умовою використання прибутків на відновлення та укріплення міських укріплень
Коп.: MK, 123, k.134-135 (титульний напис копіїста: “Privilegium civitatis Leopoliensis, quo regia maiestatis vectigal in sua scriptum instituit pro civitate ipsa”); ЦДІАУЛ. - Ф.52, оп.2, спр.614, арк.90-92; спр.643, арк.45-48; спр.646, арк.177-178зв.
ytcphanus [Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae Livoniae, Kiioviae, Wolhyniae, Podlachiae etc., necnon princeps Transylvaniae]1. Significamus his litteris nostris, quorum interest, universis et singulis, earum notitiam habituris. Quod cum exploratum haberemus civitatem nostram Leopoliensem haud exiguis sumptibus indigere, pro reficiendis, reparandis ac instaurandis maeniis ac munitionibus ipsius civitatis, per paucos vero habere publicos censas ac reditus, ex quibus illi sumptus suppeditari possent fierique ob id, ut plurimum, quod eam in rem suis propriis facultatibus, cives ipsi multa impendere cogantur. Cum vero multum intersit toti reipublicae, ut civitas illa finibus paganorum (cum quibus pax quamvis foederibus firmata, incerta semper est) vicina et pene in faucibus illorum posita, quam munitissima armisque instructissima reddatur ac
efficiatur, pro nostro in rempublicam studio imitatique divorum antecessorum nostrorum exemplum, quos praecipuam istius civitatis curam habuisse ex plurimis eorum munimentis depraehendimus, faciendum nobis esse existimavimus, ut rationes iniremus de amplificandis illius civitatis publicis proventibus. Quoniam vero non ignoraremus omnium mercium, quae ex Turcia, Scithia, Valachia, Moldavia et aliis orientem versus regionibus, plurimae in regnum nostrum importantur, celeberrimum isthic haberi emporium non modoque cum nundinae sive mercatus publici ibidem celebrantur, sed assidue fere plures mercatores externos cum mercibus suis, isthuc divertere et tuto negotia sua exercere magistratumque ipsius civitatis, in praestanda illis, uti hominibus extraneis, securitate ac pace publica retinenda, multum laboris subire atque eius rei causa servitores etiam aliquos publicos alere.
Non alienum ab aequitate esse iudicavimus, si mercatoribus illis externis, qui ex emporio illius civitatis, multum emolumenti percipiunt et quorum curam magistratus eiusdem civitatis gerere praestandaeque illis securitatis gratia impensas aliquas facere necesse habet, tributum aliquod imperaremus ab ipsis ad aerarium publicum ipsius civitatis pendendum. Et quidem communicato, ea de re, cum consiliariis nostris consilio iisdemque assentientibus placuit nobis, tale tributum institure, ut videlicet, omnes mercatores, tam Christiani, quam Gentiles, Iudaei quoque Graeci et Armeni ac caeteri etiam cuiuscunque ritus et nationis quicunque vinum malmaticum et illud, quod muscatella vulgo dicitur, tum etiam limoniorum vasa ad emporium Leopolensium undecunque adferunt, teneantur, a quovis istius vini et limoniorum vase ratione aemporii in aerarium publicum istius civitatis Leopoliensis quindecim grossos Polonicos numerare pendereque. Illi vero, qui vina Ungarica Valachicaque undecunque eodem divendenda adduxerint, a quolibet vase talis vini septem grossos Polonicos sum demidio unius grossi, in hoc idem aerarium numerabunt et conferent. Iamque ab eo ipso tempore authoritate nostra regia pensionem hanc instituimus ad illamque modo suprascripto pendendam, omnes mercatores quicunque aliquando quocunque tempore, in civitatem nostram Leopoliensem, cum illis ipsis vinis et limoniis venerint, obligatos esse volumus eiusdem ipsius pensionis ab hisce negotiatoribus exigendi et percipiendi, magistratui eiusdem civitatis, proconsuli, nempe cum consulibus liberrimam absolutamque facultatem damus. Quae quidem pensio non in alios quospiam, sed in publicos tantum istius civitatis usus, puta, maenia, munitiones, propugnacula, turres, fossas ac caetera aedificia publica sive reficienda, sive instauranda, sive recens extruenda aedificandaque aliasque civitatis illius commoditates, converti debebit. Eamque praesentem nostram instutionem et ordinationem perpetuam, firmam et stabilem a nulloque unquam quovis praetextu et colore immutandam, decernimus, edicimus ac statuimus. Utque eius rei fiat fides indubia, praesens diploma, manu nostra subscripsimus et sigillo maiestatis nostrae signari iussimus. Actum et datum Varschoviae die penultima mensis Ianuarii, anno Domini millesimo quingentesimo octuagesimo, regni vero nostri quarto, per manus illustris magnifici Ioannis Zamoyski de Zamosczie, regni Poloniae cancellarii, Bezensis, Knyschinensis Zamechensisque capitanei.Stephanus rex subscripsit.
[Matthias Bech]1.
1 Текст подається за копіями ЦДІАУЛ.
тефан, Божою ласкою (титулатура). Даною нашою грамотою повідомляємо всім і кожному, кому необхідно, хто це читатиме. Ми, дізнавшись, що наше місто Львів немалих видатків потребує для відновлення, ремонту і відбудови мурів та укріплень того міста, а має незначні громадські чинші і прибутки, які їхніх видатків не можуть покрити, і трапляється через це, що багато з тих міщан змушені витрачати дуже багато в тій справі своїх власних грошей. А коли вже настільки залежить для всієї держави, що місто є по сусідству з кордонами поган (з якими завжди мир є непевним, хоча й угодами скріплений) і майже у їхніх пащах знаходиться, тому якнайдоглянутішого і найдостойнішого забезпеченого озброєння (місту) слід дати і виробити. При нашому старанні для держави, і йдучи за прикладом наших божественних попередників, що найбільшу турботу в тому місті, як ми помітили, мали про чисельні їхні укріплення, і ми зробили висновок, що з цих причин нам слід розпочати із збільшення громадських прибутків цього міста. Оскільки ми знаємо, що всі товари, що з Туреччини, Скіфії*, Волощини, Молдавії та інших східних регіонів в значній кількості до нашого королівства імпортуються, тут (у Львові) є найбагатолюдніший склад; постійно багато чужоземних купців (полагоджують справи) зі своїми товарами не тільки на ярмарках або громадських торгах, що там само відбуваються, також звертаються до магістрату того міста, щоб безпечно свої справи погоджували.
Для захисту їх, як чужоземних людей, заховання громадської безпеки і спокою багато клопоту завдають, та з цієї причини також деяких громадських службовців затруднюють. Не цураючись справедливості, ми судили, якщо ці чужоземні купці, які зі складу цього міста багато користі отримують і над якими опіку здійснює магістрат того міста, оберігаючи їх безпеку, з своєї ласки мають понести певні видатки; ми б наказали, що їм слід якийсь податок до громадської економії того міста внести. І повідомляючи про цю справу, за порадою наших дорадників, нам хочеться такий податок встановити, а саме, щоб всі купці, як католики, так і погани, євреї, також греки, вірмени і т.д., також (люди) будь- якого обряду і нації, що привозять звідусіль на львівський склад вино “мальмазію” і таке (вино), що по-простому “мускателою” називається, а також бочки лимонів, зобов\'язані від кожної бочки того вина і лимонів з огляду на склад (міста) в громадську економію того міста Львова 15 польських грошів відрахувати і сплатити. А ті, хто будь-де куплене угорське і волоське вино привезуть (до Львова), від кожної бочки такого вина 7,5 польських грошів до тієї таки економії нехай відрахують і передадуть. І вже від цього часу нашого королівською повагою таку сплату встановлюємо для сплачення таким вищеописаним способом. Будь-які купці, що якось в будь-який час у наше місто Львів з тим вином і лимонами прибудуть, мають бути зобов\'язані; хочемо, щоб такі сплати від цих торговців стягувалися і утримувалися магістратом того міста, на що бурмистру і звичайно з райцями даємо вільну і абсолютну можливість. Та щоб ця сплата не для будь-яких інших (цілей), але на громадське використання тому місту, як от: мури, укріплення, вежі, башти, рови та інші громадські будівлі або відновлення, або відбудову, або на останню зведену і побудовану (споруду),по-іншому, для зручності того міста повинна використовуватись. І це дане наше встановлення і вічне розпорядження міцним і стабільним без жодного, будь-якого приводу і зачіпки, ніколи не змінюючи, вирішуємо, видаємо і встановлюємо. І щоб довіра до цієї справи була безсумнівна, даний диплом нашою рукою підписали і нашою маєстатичною печаткою наказали засвідчити. Діялося і дано у Варшаві в останній день січня, року Божого 1580, нашого панування - 4; (дано) через руки ясновельможного Йоана Замойського із Замостя, канцлера польского королівства, белзького, книшенського та замехського старости.
Стефан, король, підписав.
Матій Бех, (секретар).
* Скіфія - мається на увазі держава кримських татар.