Поняття відповідальності за порушення аграрного законо­давства

Сьогодення націлює юридичну науку вцілому і, зокрема, аграр­не право на пошуки та закріплення у правових нормах дієвих інстру­ментів стимуляції правомірної поведінки до відповідального виконан­ня кожним суб'єктом відповідних правовідносин своїх суб'єктивних юридичних обов'язків.

Юридична відповідальність - термін, який широко використо­вується у вітчизняній юридичній науці та практиці, це одна з фунда­ментальних правових категорій, яка займає важливе місце в механізмі правового регулювання суспільних відносин.

В сучасній юридичній науці розглядають юридичну відповіда­льність переважно у двох аспектах - «негативному» (ретроспективно­му) та «позитивному» (перспективному).

Позитивна юридична відповідальність - сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадянським суспільством, правовою держа­вою, колективом людей та окремою особою.

Однак, позитивна юридична відповідальність - це не механічне підкорення індивіда закону, викликане страхом перед покаранням, а добровільне виконання законів, що ґрунтується на високій правовій і політичній культурі громадянина. Тобто юридична відповідальність не може зводитися лише до державного примусу, як і державний при­мус до юридичної відповідальності, тому що держава на підставі чин­ного законодавства може не лише примушувати, а й заохочувати суб'єктів правовідносин.

Ознаками позитивної юридичної відповідальності є нерозрив­ний зв'язок з нормами юридичної відповідальності, юридичними обов'язками, що витікають із правового статусу суб'єкта, гарантова- ність і забезпеченість з боку держави, схвалення дій суб'єкта чи вико­ристання заходів заохочення, здійснення у рамках загальних правил. Це - самостійна та ініціативна діяльність у рамках правових норм і тих ідеалів, для досягнення яких видані норми.

У світовій юриспруденції домінуючою є концепція «негатив­ної», чи ретроспективної відповідальності. Прихильники цієї концеп­ції здебільшого розглядають відповідальність як реакцію держави на правопорушення, як державний примус, спрямований на виконання законів.

Ретроспективна юридична відповідальність - специфічні право­відносини між державою і правопорушником внаслідок державно­правового примусу, що характеризуються засудженням протиправно­го діяння і суб'єкта правопорушення, покладанням на останнього обо­в'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Ознаки ретроспективної юридичної відповідальності: державно- правовий примус; негативна реакція держави на правопорушення і суб'єкта, що винний у його скоєнні; обов'язок правопорушника пере­терпіти несприятливі наслідки за свою протиправну поведінку.

Науковці виділяють різноманітні критерії класифікації ретро­спективної юридичної відповідальності. За характеристиками видів правопорушень розрізняють кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність, за ознаками галузевої належності розрізняють конституційну, цивільно-правову, дисциплінарну, адміні­стративну та кримінальну відповідальність, до зазначених видів від­носять також і міжнародно-правову.

На сторінках фахових видань з’являлись цікаві погляди на під­тримку абсолютно нових видів відповідальності. Так, В. І. Андрейцев зазначав, що особливу роль у реалізації та захисті прав громадян на екологічну безпеку відіграє інститут превентивної еколого-правової відповідальності. Б.В. Єрофєєв акцентував увагу науковців на існу­ванні земельно-правової відповідальності, як спеціальної відповідаль­ності за порушення земельного законодавства. Відносячи до такої від­повідальності примусове припинення права користування земельною ділянкою, обов'язок знести власником земельної ділянки чи землеко­ристувачем самовільно зведений об'єкт та ін.

В існуючих підручниках з аграрного права юридична відповіда­льність за порушення аграрного законодавства розглядається як ком­плексний правовий інститут, складовоми елементами якого є дисцип­лінарна і матеріальна відповідальність, майнова, адміністративна, кримінальна відповідальність за аграрно-правові порушення.

Сучасне праворозуміння намагається окрім аксіоматичних видів юридичної відповідальності виділяти нові види юридичної відповіда­льності залежно від того, нормами якої галузі права вони закріплю­ються.

О.М. Браніцький дискутує про наявність такого правового яви­ща, як «аграрно-правова відповідальність». Термін «аграрна», на його думку, вказуває на специфіку суб'єктів правовідносин, які притягу­ються до відповідальності, і, зокрема, на сферу діяльності цих суб'єк­тів. Дослідник вважає, що це дасть можливість компактно викласти всі необхідні умови, порядок притягнення і застосування санкцій при притягненні до юридичної відповідальності, а також врахувати спе­цифіку діяльності суб'єктів аграрних правовідносин. Проте, це не означає, що у правових нормах, які будуть входити до інституту «аг­рарної відповідальності», повинні бути закріпленні всі заходи відпові­дальності, в тому числі і кримінальної.

Однак, існування такого правового явища, як «аграрно-правова відповідальність» залишається дискусійним питанням, натомість пе­реважна більшість науковців розглядають зазначене правове явище як комплексний правовий інститут.

Юридична відповідальність за порушення аграрного законодав­ства як комплексний інстут включає дисциплінарну та матеріальну, адміністративну, кримінальну, цивільну (майнову) відповідальність. Санкції, які передбачені згаданими галузями права, застосовуються за порушення саме аграрного законодавства. При їх реалізації втрачають своє первинне, ясно виражене галузеве забарвлення і набувають між­галузевого, загальноправового значення.

Юридична відповідальность може наступати тільки при настан­ні певних підстав. Сучасна правова наука визнає дві підстави юридич­ної відповідальності: перша - закон як правова підстава, друга - саме правопорушення, інакше кажучи - фактична основа, яка приводить в рух всю структуру юридичної відповідальності. Такою фактичною основою є склад правопорушення. Правопорушення, які вчиняють суб'єкти правової відповідальності, не є однорідними.

Оскільки наслідком притягнення до юридичної відповідальнос­ті за порушення аграрного законодавсва є застосування до правопо­рушників різних за своїм характером заходів впливу (примусу) це під­креслює його комплекний характер.

Таким чином, підставою настання і притягнення до юридичної відповідальності є наявність аграрного правопорушення.

З об'єктивної сторони правопорушення, що спрямовані на по­рушення аграрного законодавства характеризуються як діяльністю (наприклад, внаслідок дій було забруднено ґрунт пестицидами і агро- хімікатами понад допустимі норми), так і бездіяльністю.

Об'єкт зазначених правопорушень надзвичайно багатогранний, адже ним виступає правовий порядок у сільському господарстві. Пра­вопорушення в АПК можуть бути спрямовані на порушення трудової дисципліни, заподіяння сільськогосподарським підприємствах збитків матеріального характеру тощо.

З суб'єктивного боку правопорушення в АПК можуть вчинятися як у формі умислу так і у формі необережності.

Відповідальність за порушення аграрного законодавства харак­теризується спеціальним суб'єктним складом, до яких належать пра­цівники та члени сільськогосподарських підприємств усіх організа­ційно-правових форм, в тому числі і фермерських господарств, особи, що ведуть особисте селянське господарство.

Поряд із спеціальним суб'єктним складом відповідальність за порушення аграрного законодавства характеризується спеціальними суб'єктами, які уповноважені притягувати до правопорушників до аг­рарно-правової відповідальності, наприклад, посадові особи держав­ної земельної інспекції з контролю за використанням і охороною зе­мель, державної насіннєвої інспекції тощо.

Відповідальність за порушення аграрного законодавства — це комплексний міжгалузевий інститут до складу якого входять правові норми, що закріплюють види, засоби й порядок застосування заходів за порушення в сільськогосподарському виробництві. Види й засоби відповідальності порушників норм аграрного законодавства склалися в традиційних галузях права. Вони мають міжгалузеву або загально- правову сферу дії, тому їх активно застосовують з метою охорони правопорядку в аграрному секторі економіки.

2.