Поняття, особливості та підстави адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства

Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно закона­ми України визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Особливості адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства визначаються у ст. 16 Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення, де встановлено, що ці особи під час перебуван­ня на території України підлягають адміністративній відповідальності на загальних із громадянами України підставах.

Адміністративну відповідальність як вид юридичної відповідаль­ності можна розглядати як універсальний засіб охорони суспільних відносин, що складаються в сфері регулювання міграційних процесів в Україні.

До специфічних ознак адміністративної відповідальності в зазна­ченій сфері можна віднести такі: 1) її підставою є адміністративний проступок (порушення міграційного законодавства); 2) виявляєть­ся вона у накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінально­го покарання, дисциплінарного впливу та майнової відповідальності: 3) адміністративні стягнення накладаються тільки органами та поса­довими особами, яким таке право надано законодавчими актами; між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стяг­нення, і правопорушниками відсутні службові відносини; 4) порядок притягнення до адміністративної відповідальності за адміністратив­ні проступки у сфері регулювання міграційних процесів є особливим, він суттєво відрізняється від кримінального та цивільного процесів і дисциплінарного провадження; 5) адміністративну відповідальність врегульовано нормами адміністративного права, які містять вичерп­ні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження й у сукупності становлять її нормативну основу.

Отже, адміністративна відповідальність у міграційному праві як вид юридичної відповідальності — це застосування до осіб, які вчи­нили адміністративні проступки у міграційній сфері, адміністративних стягнень, що спричиняють для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру й накладаються упов­новаженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в по­рядку, встановлених нормами адміністративного права.

Адміністративна відповідальність ґрунтується на низці принци­пів, основними з яких є принципи законності (ніхто не може бути під­даний заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законодавством), від­повідальності лише за вчинення протиправного, шкідливого діяння (тільки діяння, вчинок людини може тягти застосування заходів адмі­ністративного впливу; адміністративна відповідальність настає тільки за діяння, передбачене в законодавстві як адміністративний просту­пок), відповідальності лише за наявності вини (адміністративній відпо­відальності підлягає тільки особа, яка умисно або з необережності вчи­нила протиправне шкідливе діяння), індивідуалізації відповідальності (необхідність урахування під час вибору адміністративного стягнення всіх обставини вчиненого правопорушення й особи порушника, а також невідворотності адміністративної відповідальності (особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна бути піддана адміністра­тивному стягненню). З останнього принципу можливі деякі винятки: випадки звільнення від адміністративної відповідальності відповідно до статей 21 і 22 КУпАП — передача матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або за малозначністю. Крім того, статтями 13 та 24-1 КУпАП передбачено випадки заміни адміністратив­них стягнень заходами впливу, що застосовуються до неповнолітніх.

Основним нормативним актом, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення міграційного законодавства, є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Окремі законодавчі акти України лише відсилають до відповід­ного закону. Так, закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у ст. 23 передбачає, що нелегальні мігранти й інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини, адміністра­тивні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до змісту ст. 2 КУпАП законодавчі акти, які регулю­ють питання адміністративної відповідальності, мають включатися до КУпАП, що сприяє послідовній кодифікації законодавства про адмі­ністративні правопорушення. Разом з тим, норми деяких законодавчих актів, що передбачають адміністративну відповідальність, до КУпАП не включено, що не можна визнати нормальним, оскільки вже кодифі­коване законодавство потребує ніби додаткової кодифікації. Тому по­трібно передбачити механізм, який би забезпечував концентрацію всіх норм, які встановлюють адміністративну відповідальність, саме в цьо­му Кодексі. Інші ж нормативні акти можуть лише встановлювати її пев­ні особливості в тих чи інших сферах, та й то за умови, що ці особливості не можна передбачити в КУпАП^[124]. До згаданих норм належать приписи Митного кодексу України, який регулює відповідальність за порушення митних правил, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про біженців та осіб, які потребують додат­кового або тимчасового захисту», «Про відповідальність перевізників

під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та деяких інших.

Порядок чинності законодавства про адміністративні правопо­рушення закріплено у ст. 8 КУпАП. Основний принцип чинності цього законодавства полягає в тому, що особа, яка вчинила порушення мі­граційного законодавства, підлягає адміністративній відповідально­сті на підставі актів, що діють під час і за місцем вчинення правопору­шення. Єдиний виняток із зазначеного правила становлять норми, які пом’якшують або скасовують адміністративну відповідальність.

Такі норми мають зворотну силу, тобто вони поширюються і на правопорушення, вчинені до їх видання. Акти ж, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили на мають, вони можуть за­стосовуватися лише щодо діянь, вчинених після набрання цими акта­ми чинності. Інакше вирішено питання щодо чинності процесуальних норм: провадження у справах про адміністративні правопорушення ве­деться на підставі законодавства, яке діє не під час вчинення проступку, а під час розгляду справи.

2.