Підстави застосування юридичної відповідальності за порушення аграрного законодавства

У період розвитку та удосконалення законодавства всіх га­лузей господарства України важлива роль належить інституту юридичної відповідальності. Юридична відповідальність не­розривно пов'язана з державною, нормами права, обов'язками і протиправними діями громадян та їх об'єднань і юридичних осіб.

Санкції, які передбачені традиційними галузями права, засто­совуються за порушення саме аграрного законодавства. При їх

реалізації втрачають своє первинне, ясно виражене галузеве за­барвлення і набувають міжгалузевого характеру Правові аспек­ти відповідальності, пов’язаної з аграрним правом, потребують дослідження, тому що вони мають не вузькогалузевий, а ком­плексний характер. Ці аспекти є предметом дослідження різ­них галузей права. Однак наука і галузь аграрного права кон­солідують усі наукові розробки, перетворюючи їх на єдину про­блему зі своєю специфікою й особливостями предмета і методу аграрно-правового регулювання.

Юридична відповідальність може наступати тільки при на­станні певних підстав. Сучасна правова наука визнає дві підста­ви юридичної відповідальності: перша - закон, як правова під­става; друга - саме правопорушення, інакше кажучи, фактична основа, яка приводить в рух всю структуру юридичної відпові­дальності. Такою фактичною основою є склад правопорушення. Склад правопорушення є основою юридичної відповідальності, але через те, що склад правопорушень становить сукупність не­однорідних елементів правопорушення, між цими позиціями не­має суттєвих розбіжностей. Отже, важливий не лише тип пра­вопорушень загалом (цивільно-правовий, адміністративно-пра­вовий), а й внутрішня структура правопорушень, взаємна су­підрядність елементів, що його формують, їх генетичний зв’я­зок з іншими правопорушеннями. Така ситуація трапляється у багатьох земельно-правових і природоохоронних порушень, по­єднаних із застосуванням адміністративно-правових і деяких ін­ших санкцій. Для багатьох правопорушень важливішим є тип протиправних вчинків, а для деяких, окрім того, як необхідна умова потрібен ще й реальний протиправний результат. Право­порушення є достатньою підставою для виникнення юридич­ної відповідальності, адже його поява надає державі у вигляді її органів право застосувати до правопорушника правові санкції. Правопорушення - результат аномального використання нор­ми суб’єктом, докірлива соціальна дія. Через те, що основою відповідальності є правопорушення, цей факт справляє безпо­середній вплив на характер подальшого розвитку правових зв’яз­ків суб’єктів. Тому проблемою юридичної відповідальності в будь-якій галузі права є проблема правовідносин, спричинених правопорушеннями.

Правопорушення викликає державне засудження вчинків правопорушника, його осудження, невдоволення. Це знахо­дить своє формально-юридичне вираження через рішення пев­них державних органів, у відповідності з якими правопорушник несе відповідні для себе позбавляння, знаходиться в докірли­вому стані. Державне осудження дій правопорушника - обо­в’язковий атрибут юридичної відповідальності.

За юридичною структурою правопорушення та правовідно­сини можуть бути однорідними і складними. Більшість майно­вих правопорушень, пов’язаних з порушенням права власності, належать до однорідних. До складних правопорушень належать такі протиправні дії, які з огляду на різні причини мають склад­ний характер і неоднорідний зміст. Певною мірою це визнача­ється тим, на які сторони правопорядку спрямовані ці вчинки, в якій сфері суспільних відносин вони вчиняються, принципи якого роду правових норм вони порушують. Правопорушення, які вчиняють суб’єкти правової відповідальності, не є однорід­ними. Одні з них мають яскраво виражений аграрно-правовий характер, інші можуть бути одночасно порушенням правопо­рядку, передбаченого нормами різних галузей права. Проте за­стосування різних заходів та санкцій відбувається за порушення вимог аграрного законодавства, яке враховує особливості агро­промислового комплексу.

Оскільки наслідком притягнення до юридичної відповідаль­ності за порушення аграрного законодавства є застосування до правопорушників різних за своїм характером заходів впли­ву (примусу), це підкреслює його комплексний характер. Таким чином, підставою настання і притягнення до юридичної відпо­відальності є наявність аграрного правопорушення.

З об’єктивної сторони правопорушення, що спрямовані на порушення аграрного законодавства, характеризуються як ді­яльністю (наприклад, внаслідок дій було забруднено ґрунт пе­стицидами і агрохімікатами понад допустимі норми), так і без­діяльністю. Об’єкт зазначених правопорушень надзвичайно ба­гатогранний, адже ним виступає правовий порядок у сільському господарстві. Правопорушення в АПК можуть бути спрямовані на порушення трудової дисципліни, заподіяння сільськогоспо­дарським підприємствам збитків матеріального характеру тощо.

Суб’єктами аграрних порушень можуть бути як окремі гро­мадяни та посадові особи, так і працівники підприємств, уста­нов, організацій. Правопорушниками можуть бути й державні органи, що незаконно розпоряджаються земельним фондом чи допускають інші порушення норм земельного права. Об’єктами аграрних правопорушень можуть бути порушення права держав­ної, комунальної та приватної власності на землю, існуючий по­рядок землекористування й охорони земель, права й інтереси окремих громадян, підприємств, установ та організацій. Змістом аграрних правопорушень є дії (чи бездіяльність), що суперечать вимогам норм аграрного права. Вони за своєю природою є су­спільно шкідливими і виступають у формі винних дій чи без­діяльності.

Однак аграрне право не містить усього арсеналу правових санкцій, розрахованих на всебічний вплив на суб’єктів аграрних правопорушень. Тому для боротьби з ними застосовуються санк­ції різних галузей права. Проте для цього необхідно, щоб пору­шення аграрного законодавства були одночасно і порушеннями правових норм відповідної галузі права. У правовій літературі досить поширеною є думка, відповідно до якої аграрне право­порушення може бути підставою для застосування заходів кри­мінальної, цивільно-правової, адміністративної, матеріальної чи дисциплінарної відповідальності, якщо воно одночасно є кри­мінальним злочином, цивільно-правовим порушенням, адміні­стративним, матеріальним або дисциплінарним проступком.

Функції, пов’язані з виявленням та фіксуванням аграрних правопорушень, покладені на державні контрольно-наглядові органи, місцеві ради, державних інспекторів відповідних дер­жавних інспекцій. Правові санкції застосовуються судовими ор­ганами, адміністративними комісіями виконкомів сільських, се­лищних, міських рад та іншими компетентними органами. Пра­вопорушення вказує на момент виникнення юридичної відпо­відальності, породжує певні правовідносини і відповідний обо­в’язок особи, яка його вчинила. Аграрні правопорушення мо­жуть вчинятися державними органами, посадовими особами, підприємствами і громадянами. Каральні санкції накладаються на них у певній процесуальній формі, яка може бути судовою або адміністративною.

Аграрні правопорушення в залежності від ступеня їх су­спільної небезпечності можна поділити на злочини і проступ­ки. Злочинами у галузі аграрного правопорядку вважаються ді­яння, закріплені як такі у Кримінальному кодексі України. Інші неправомірні дії, що порушують земельний правопорядок, ви­знаються проступками. У теорії права їх часто підрозділяють на цивільно-правові, дисциплінарні та адміністративні. Іноді виді­ляють також процесуальні правопорушення. Окремі автори вва­жають, що усі проступки (правопорушення) можна розрізняти за галузевою ознакою. Тому невиконання приписів аграрного за­конодавства є не чим іншим, як аграрним правопорушенням.

9.2.