Помилки у законотворчості.
Законотворчість - дуже складний процес, що вимагає високої професійної підготовки і концентрації інтелектуальной енергії. I навіть коли за підготовку законопроекту береться команда висококласних юристів, не завжди справа обходиться без помилок.
В. Баранов визначив помилки в законотворчості як неправильні дії нормотворчого органу, вчинені внаслідокдобросовісної омани, що спричинили несприятливі соціальні та юридичні наслідки.
Більш широко поняття помилки в законотворчій діяльності трактує А. Лисюткін. Ha його думку, помилка у правотворчості - це обумовлений навмисними або ненавмисними діями суб’єкта нормотворення негативний результат, що перешкоджає його ефективній роботі та ухваленню високоякісного нормативно-правового акта.
Відмінність між цими двома підходами полягає в різній оцінці суб’єктивного ставлення правотворчого органу. В. Баранов правотворчу помилку пов’язує з виною, причому тільки з необережною виною. 3 одного боку, А. Лисюткін не заперечує позицію об’єктивного зобов’язання, оскільки ненавмисність можна тлумачити і як випадковість (вирішального значення він надає встановленню того, чи виник негативний результат від прийнятого закону). 3 іншого боку, якщо розуміти навмисність як умисел, то до категорії помилки доведеться внести також і дії, що по суті є грубими правопорушеннями. Але хіба можна назвати помилкою негативний результат, якого суб’єкт правотворчості так цілеспрямовано прагнув?
Позиція В. Баранова більш логічна тому, що ґрунтується на поширеному у суспільній свідомості розумінні помилки як похибки в поведінці, яку можна було і не допустити, якби суб’єкт був більш уважний та обачний.
Передбачається, що всяка помилка має бути виправлена. Але чи можна виправити те, в чому правотворчий орган переконаний і до чого так наполегливо прагне?
Які ж види помилок можуть зустрічатися в правотворчій діяльності? Автори, що займалися цією проблемою, пропонують різні класифікації.
А. Лашков всі правотворчі помилки поділяє на дві групи за психологічним механізмом їх формування: навмисні та ненавмисні.Класифікація правотворчих помилок за стадіями законодавчої роботи (А. Лисюткін):
1) вчинені в ході реалізації права на законодавчу ініціативу;
2) допущені в ході обговорення законопроекту;
3) що мали місце при прийнятті законопроекту;
4) які виникли при опублікуванні та набутті чинності прийнятого законопроекту.
Ця класифікація цілком може бути корисною.
Класифікація правотворчих помилок (В. Баранов та В. Сирих):
1) концептуальні, коли правознавство та інші науки містять необхідний рівень знань, а законодавець не зміг засвоїти і відповідно відобразити їх у концепції законопроекту;
2) юридичні, які є наслідком недотримання вимог законодавчої техніки;
3) логічні, що представляють собою результат недотримання принципів і правил формальної логіки при підготовці законів;
4) граматичні, що стосуються мови і стилю викладу норм права71.
Концепція проекту нормативно-правового акта - це, за твердженням
В. Баранова, вираження позиції законодавця щодо регулювального питання, інакше кажучи, зміст, загальний вміст законопроекту. Неправильна концепція неминуче спричинить помилковий за змістом закон. Виходить, що концептуальна помилка - це найбільш грубе порушення правил досягнення соціальної адекватності або змістових правил законодавчої техніки.
Юридичні помилки, в числі яких прогалини, надмірність інформації, порушення стилю, колізії, фактографічні помилки, дуже різнопланові. Bci правотворчі помилки певною мірою дотичні до порушення:
1) правил формування змісту законів (сюди належать концептуальні помилки, прогалини в законі, надмірність інформації);
2) логічних правил (наприклад, наявність колізії);
3) правил, що стосуються структури закону (наприклад, використання частин замість розділів);
4) мовних правил (порушення стилю);
5) формальних правил (неправильне зазначення реквізитів);
6) процедурних правил (прийняття законопроекту без висновку юридичного управління апарату Верховної Ради України).
Сукупність наведених вище правил становить зміст законодавчої техніки. Звідси напрошується висновок: щоб не допускати помилокупра- вотворчості, законодавцю треба міцно засвоїти правила законодавчої техніки і не порушувати їх.