Помилки у законотворчості.

Законотворчість - дуже складний процес, що вимагає високої професійної підготовки і концентрації інтелектуальной енергії. I навіть коли за підготовку законопроекту береться команда висококласних юристів, не завжди справа обходиться без помилок.

В. Баранов визначив помилки в законотворчості як неправильні дії нормотворчого органу, вчинені внаслідокдобросовісної омани, що спричинили несприятливі соціальні та юридичні наслідки.

Більш широко поняття помилки в законотворчій діяльності трактує А. Лисюткін. Ha його думку, помилка у правотворчості - це обумовлений навмисними або ненавмисними діями суб’єкта нормотворення негативний результат, що перешкоджає його ефективній роботі та ухваленню високоякісного нормативно-правового акта.

Відмінність між цими двома підходами полягає в різній оцінці суб’єктивного ставлення правотворчого органу. В. Баранов правотворчу помилку пов’язує з виною, причому тільки з необережною виною. 3 одного боку, А. Лисюткін не заперечує позицію об’єктивного зобов’язання, оскільки ненавмисність можна тлумачити і як випадковість (вирішального значення він надає встановленню того, чи виник негативний результат від прийнятого закону). 3 іншого боку, якщо розуміти навмисність як умисел, то до категорії помилки доведеться внести також і дії, що по суті є грубими правопорушеннями. Але хіба можна назвати помилкою негативний результат, якого суб’єкт правотворчості так цілеспрямовано прагнув?

Позиція В. Баранова більш логічна тому, що ґрунтується на поширеному у суспільній свідомості розумінні помилки як похибки в поведінці, яку можна було і не допустити, якби суб’єкт був більш уважний та обачний.

Передбачається, що всяка помилка має бути виправлена. Але чи можна виправити те, в чому правотворчий орган переконаний і до чого так наполегливо прагне?

Які ж види помилок можуть зустрічатися в правотворчій діяльності? Автори, що займалися цією проблемою, пропонують різні класифікації.

Класифікація правотворчих помилок за стадіями законодавчої роботи (А. Лисюткін):

1) вчинені в ході реалізації права на законодавчу ініціативу;

2) допущені в ході обговорення законопроекту;

3) що мали місце при прийнятті законопроекту;

4) які виникли при опублікуванні та набутті чинності прийнятого законопроекту.

Ця класифікація цілком може бути корисною.

Класифікація правотворчих помилок (В. Баранов та В. Сирих):

1) концептуальні, коли правознавство та інші науки містять необхідний рівень знань, а законодавець не зміг засвоїти і відповідно відобразити їх у концепції законопроекту;

2) юридичні, які є наслідком недотримання вимог законодавчої техніки;

3) логічні, що представляють собою результат недотримання принципів і правил формальної логіки при підготовці законів;

4) граматичні, що стосуються мови і стилю викладу норм права⁷¹.

Концепція проекту нормативно-правового акта - це, за твердженням

В. Баранова, вираження позиції законодавця щодо регулювального питання, інакше кажучи, зміст, загальний вміст законопроекту. Неправильна концепція неминуче спричинить помилковий за змістом закон. Виходить, що концептуальна помилка - це найбільш грубе порушення правил досягнення соціальної адекватності або змістових правил законодавчої техніки.

Юридичні помилки, в числі яких прогалини, надмірність інформації, порушення стилю, колізії, фактографічні помилки, дуже різнопланові. Bci правотворчі помилки певною мірою дотичні до порушення:

1) правил формування змісту законів (сюди належать концептуальні помилки, прогалини в законі, надмірність інформації);

2) логічних правил (наприклад, наявність колізії);

3) правил, що стосуються структури закону (наприклад, використання частин замість розділів);

4) мовних правил (порушення стилю);

5) формальних правил (неправильне зазначення реквізитів);

6) процедурних правил (прийняття законопроекту без висновку юридичного управління апарату Верховної Ради України).

Сукупність наведених вище правил становить зміст законодавчої техніки. Звідси напрошується висновок: щоб не допускати помилокупра- вотворчості, законодавцю треба міцно засвоїти правила законодавчої техніки і не порушувати їх.