Юридичні помилки та способи їх розпізнавання.

Юридична техніка є найважливішою умовою і засобом попередження та виправлення юридичних помилок та «пасток». Правила, прийоми та методи юридичної техніки застосовуються як при розробці змісту та структури НПА, так і при їх втіленні в житгя.

Пастки потрапляють у текст НПА та інших юридичних документів через некомпетентність і неуважність укладачів. Розпізнати їх не так-то просто, але вони можуть мати вирішальне значення для результату правового спору. До найбільш типових юридичних пасток відносять: прийняття (підписання) документа органом (посадовою особою) за межами своєї компетенції; недотримання вимог, що пред’являються до змісту або форми документа; неналежне оформлення документа; логічні пастки: взаємовиключні або суперечливі положення; прогалини у правовому регулюванні; колізії, фактографічні помилки (наприклад, відсилання до актів, яких не існує); широке або вузьке тлумачення там, де це неприпустимо; підміна понять: неточна термінологія, незнання термінів; друкарські помилки, описки тощо.

H. Краснослободцева помилки в юридичномудокументі поділяє на4 групи:

1) помилки в оформленні;

2) граматичні помилки;

3) стилістичні помилки;

4) юридичні помилки^[73].

До недоліків в оформленні документів належать описки, неправильні переноси, скорочення, власні імена, абревіатури. Суттєвими є граматичні

184 помилки - у закінченнях, пунктуаційні помилки.

Засобом усунення, тобто остаточної ліквідації прогалин у праві, є видання компетентним органом норм права, яких бракує. Такий шлях правотворення не завжди прийнятний, адже він досить складний і потребує багато часу. Тому в деяких випадках виникає необхідність у подоланні прогалини, під якою розуміють спосіб відшукання правових засад для одноразового вирішення конкретної справи, у правовому врегулюванні якої встановлено прогалину. Засобами подолання прогалин у праві можуть бути аналогія закону й аналогія права.

Особливу групу юридичних пасток складають юридичні колізії. Юридична колізія (від лат. collision - «стикаюсь») - це протиріччя один одному формально діючих НПА, що регулюють ті ж суспільні відносини (що стосуються тих самих питань). Юридична колізія створює у правозастосовній практиці проблему вибору НПА, необхідного для застосування в даному конкретному випадку, порушує питання про вибір одного НПА із числа, що претендують на регулювання певного питання. Серед видів можливих юридичних колізій, насамперед, розрізняють такі: між Конституцією (Основним Законом) і всіма іншими актами; між актами одного органу; між законом і підзаконним актом; між підзаконними актами.

Юридичні колізії можуть виникати у всіх сферах суспільного життя. До найбільш типових юридичних колізій належать:

1) неправомірність видання певних законів і підзаконних актів, не- адекватністьоцінки іхспіввідношенняміжсобою і зКонституцією України;

2) деформація статусу або позаправова освіта державного, громадського органу, організації, посадової особи;

3) довільне співвідношення прав, обов’язків і відповідальності учасників спору;

4) суб’єктивна оцінка достовірності юридичних документів;

5) неправомірні юридичні дії (бездіяльність);

6) неправомірні юридичні факти;

7) перешкоди при здійсненні компетенції певного суб’єкта, втручання в компетенцію;

8) невиконання правовихрішень;

9) протиріччя між нормами внутрішнього державного і міжнародного права¹²⁶.

¹¹⁶ Онищук 1.1. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах. - C. 177.

Існують різні способи розпізнавання юридичних колізій. Найбільш адекватною формою їх попередження слугує попереднє включення в текст юридичного документа (це особливо важливо для нормативно-правових актів і договорів) положень про порядок розгляду спорів, відповідальності за невиконання. Способами вирішення юридичних колізій є: судовий розгляд, претензійний порядок, погоджувальні процедури, третейський суд тощо.

Одна з найпоширеніших юридичних пасток - це розміщення найбільш принципових пунктів у кінці договору або у примітці до інструкції, неправильне використання бланкетної або відсильної норм. Наприклад, у текст юридичного документа часто включається така фраза: «Невиконання або неналежне виконання (...) тягне юридичну відповідальність згідно з чинним законодавством». Ha жаль, не завжди автори таких фраз перевіряють, чи дійсно це питання регулюється чинним законодавством. I дуже часто виявляється, що такого складу правопорушення немає, тобто залучити до відповідальності неможливо^[74].

Друкарські похибки штучно створюють юридичну пастку. Щоб розпізнати їх наявність, потрібно звірити текст договору з типовими зразками. B інших випадках необхідно опиратися на принцип доцільності.

Правильно і грамотно написані юридичні документи завжди вирізняються чіткістю і точністю, вони прості за формою і зрозумілі по суті не тільки юристам. Велика частина письмової роботи юристів, депутатів, посадових осіб безпосередньо служить потребам суспільства, особливо при підготовці законодавчих актів, кодексів і статутів. Недбале складання договору або заповіту може призвести до зупинки підприємства або загальмувати успадкування майна на роки.

Юридичний документ - це матеріальний носій правової інформації. Як правило, юридичні документи - це тексти, що існують на паперовому носії. Практично кожній людині доводиться стикатися з певними юридичними документами: в одних випадках - як творцеві тексту юридичного документа, в інших - при реалізації норми права як адресата (виконавця правових приписів).

Юридичний документ - це сукупність форми і змісту, до яких пред’являються формальні та неформальні вимоги, що визначаються специфікою і видом юридичного документа. До формальних вимог належать: зміст юридичного документа, тобто прийняття (видання, підписання) документа в межах компетенції та уповноваженою особою; його несуперечність чинному законодавствуУкраїни; форма юридичного документа, тобто найменування, реквізити тощо; структура юридичного документа. До неформальних вимог належать: зміст юридичного документа; форма; структура; логічність і послідовність викладу; етичність викладу матеріалу; юридична мова; правильне використання юридичної та іншої термінології.

Щоб розпізнати пастки в тексті юридичного документа, слід дотримуватися базового принципу, який стверджує, що закон, по можливості, має

186 більш вичерпно регулювати коло питань, віднесених до предмета регулювання, не залишаючи поза ним суттєвих фрагментів, що можна віднести до цього кола. Важливим елементом правотворчості є дотримання правила, яке наголошує на тому, що при підготовці НПА його слід формувати таким чином, щоб не виникало потреби вдаватися до винятків із загальних правил.

Цінним упрактичній площині єположення ст. 4.5 «Принципів міжнародних комерційних договорів» Міжнародного інституту уніфікації приватного права СУШДРУА), відповідно до якого умови договорів повинні тлумачитися таким чином, щоб усім їм було надано значення, а не позбавляти сили яких-небудь із них. Такий підхід може успішно використовуватися також для тлумачення законів: всі нечіткі положення та норми закону повинні тлумачитися так, щоб тлумачення однієї норми не скасовувало змісту іншої норми закону. Bci положення закону мають бути рівноцінними^[75].

Таким чином, ще на етапі підготовки проекту НПА необхідно: не допускати (вилучати) будь-які взаємовиключні положення, використовувати лише потрібну та точну термінологію; віднайти оптимальну структуру НПА, яка сприятиме придатності його до застосування; застосувати точну термінологію, яка надає закону чіткості й точності; використовувати просту й зрозумілу мову, яка забезпечуватиме ясність та доступність викладених норм.

Недотримання формальних і неформальних вимог може спричинити різні наслідки.

Неякісно сформульований юридичний документ породжує правові суперечки. B окремих випадках після призупинення дії юридичного документа повністю або частково, за результатами оскарження, можливе визнання акта незаконним або неконституційним. Іншими словами, документ втрачає юридичну силу. Серед інших наслідків оскарження є такі як: скасування акта нижчого органу вищим; анулювання правовстановлювальнихдокументів (дії ліцензії, дозволи тощо); опротесгування юридичного документа прокурором; відмова в реєстрації нормативного акта, правовстановлювального документа, а також іншого юридичного документа; визнання правочину недійсним; необхідність використання погоджувальних, третейських процедур із приводу суперечок про рішення і дії юридичного характеру.

Уникненню пасток при роботі з текстом юридичного документа сприяє перевірка наявності в чинному законодавстві будь-яких вимогдо форми та змісту юридичного документа. Форма та зміст документа можуть залежати від узгодження волі сторін (сторони). Підготовка юридичного документа

з ігноруванням передбаченої законом форми приводить, з одного боку, до фактичної наявності документа, а з іншого - до формальної його відсутності. Цю ситуацію може використовувати у своїх інтересах будь-яка зі сторін.

Основний спосіб розпізнання пасток у юридичному документі - це повністю й дуже уважно його прочитати, перевіривши, чи однаковий сенс вкладається в терміни та слова. Невизначеність і багатозначність юридичної та іншої термінології, а також подвійний сенс повсякденних слів і виразів найчастіше використовуються для введення в оману.

Юридичні пастки можуть бути завуальовані під традиційною форсмажорною фразеологією. Наприклад, навряд чи один із учасників договору зрадіє, коли дізнається, що друга сторона може бути звільнена від відповідальності, а дія самого договору може бути припинена внаслідок справжньої дрібнички, яка, проте, була завбачливо передбачена у форсмажорному застереженні. Саме тому не буде зайвим більш прискіпливо роздивитися відповідні умови договору. Випадкові та навмисні пастки в юридичних документах використовуються недобросовісною стороною у протиправних інтересах. Наприклад, у договорі найму житлового приміщення (ст. 819 ЦК України) замість обов’язку наймодавця «здійснювати капітальний ремонтжитла» зазначається дещо інший обов’язок - «проводити ремонт житла» (без зазначення термінів останнього)^[76].

Розпізнати та уникнути багатьох логічних пасток, що зустрічаються в юридичних текстах, допоможе знання законів логіки.

Першим систематизатором логічних (софістичних і паралогістичних) помилок є Аристотель. Його праця «Про софістичні спростування» присвячена аналітичному розбору можливих помилок, що допускаються софістами в міркуванні, в доказі. Аналізуючи помилки, Аристотель вважав за необхідне обумовити чотири роди доказу, якими зазвичай користуються в бесідах, і п’ять цілей полемістів у суперечці. Аристотель виділяє шість видів навмисних помилок-софізмів, що ґрунтуються на неправильному вживанні словесних виразів, тобто залежать від мови, від мовних зворотів. Перш за все це - омонімія, що дозволяє одне і те ж слово вживати у різних значеннях. Оскільки в міркуванні ми оперуємо не речами, а знаковими системами (словами, іменами речей), а речей при цьому значно більше, ніж слів (число імен і слів обмежене, речей - безмежне), то одне і те ж слово може означати різне. Ось ця особливість і може бути використана для побудови софістичного доказу.

Іншою навмисною помилкою виступає амфіболія, або двозначність вираження в цілому. Наприклад: «Матірлюбить дочку», «Бажання ворогів захопити», «Знання букв», «Генерал своїм корпусом перегородив йому шлях» або «Суд встановив, що обвинувачений передав для незаконного дублення, крім шкури своєї власної, телячої, також і шкуру своєїматері, яловичу». Без сумніву, в контексті певного твору подібні висловлювання

188 можуть розумітися однозначно, але необхідності, закономірності саме однозначного їх розуміння все-таки немає. Логіка, вказуючи на способи дотримання точності, строгості та однозначності, тим самим дисциплінує мислення, міркування.

Софістичним прийомом може служити і оксюморон - двозначність, що виникає при з’єднанні протилежних за значенням слів. Наприклад: «встав сидячи», «зупинився біжучи», «гарячий сніг», «смажений лід», «вільна зона».

Ще одним прийомом є двозначність, що базується на роз’єднанні цілого на частини і приписуванні властивостей, притаманнихлише частині, всьому цілому. Наприклад: «П’ять - це два і три, але оскільки два - парне число, а три - непарне число, то п’ять, виходить, парне і непарне число одночасно».

Наступний софістичний зворот ґрунтується на неправильній вимові. Ця особливість розвинена в різних мовах по-різному. B українській мові немає властивого давньогрецькій мові придиху (тонкого, густого), гострого наголосу, але достатньо слів, значення яких істотно залежить від наголосу (замок і замок, атлас і атлас тощо), а також фраз, значення яких істотно залежить від логічного наголосу: «Стратити не можна помилувати»^{[77] [78]}.

Нерідко в претензійному листуванні трапляються софістичні звороти й вирази, які відводять від предмета спору та суті справи. Усі положення юридичного документа необхідно розглядати як рівноцінні, тому на етапі підготовки юридичного документа слід виявляти й усувати будь-які взаємовиключні й суперечливі одне щодо одного положення. Текст НПА слід сформулювати логічно, щоб розуміння однієї норми чи статті не було можливе лише на основі іншої норми чи статті, які йдуть далі за змістом НПА. Загалом це правило можна сформулювати так: виклад нормативного акта має бути побудовано від загального до часткового, від права до процедури, від правила до винятку, від постійного до тимчасового.

Хоча більшість учених вважає, що наведені вище норми за своєю природою не є технічно-юридичними, можна погодитися з думкою H. Вла- сенко про своєрідність функціонального призначення таких правил, які дозволяють розглядати їх у контексті вказаної проблематики. H. Власенко пропонує наступні додаткові правила, як-от: визначеність і однорідність предмета правового регулювання; неприпустимість конкуренції колізійних правил, зокрема «lexposteriori derogat lex priori¹³\'» і «Іех specialis derogat generali\'³²»·, відсутність прогалин; мінімізація відсилань.

Процес трьох читань законодавчого органу супроводжується розпізнанням юридичних пасток. Проводиться загальна оцінка проекту НПА, його юридичних якостей, оцінка правильності й необхідності окремих частин проекту, його вдосконалення із урахуванням внесених під час обговорення

поправок, виправлень, доповнень тексту, усунення можливих прогалин, недоліків. Чіткість і зрозумілість юридичного письма випереджує юридичні пастки та сприяє ефективному застосуванню НПА. Повноцінне регулювання суспільних відносин за допомогою норм права можливе за умови розуміння їх положень суб’єктами правовідносин.

Дотримуючись вимог техніки юридичного письма, творець правового документа забезпечить логіку викладу, точність формулювань та зрозумілість. За допомогою чітко визначених юридичних термінів та звичайних мовних конструкцій виключається термінологічна багатозначність. Норми права більш зрозумілі та доступні для користувачів, якщо вони сформульовані професійною юридичною мовою. Мова вважається єдиним будівельним матеріалом, з якого створюється правова матерія, причому словесна форма властива далеко не лише закону, а практично всім аспектам права.