Система лінгвістичних засобів.

Будову юридичної мови можна розглянути у двох аспектах: вертикальному і горизонтальному. Синтаксична (вертикальна) структура юридичної мови включає такі рівні: слово (юридичний термін), речення (нормативно- правовий припис), складне синтаксичне ціле (асоціація приписів).

"² ОнищукІ. I. Техніка юридичного письма в нормативно-правових актах. - C. 126. ^1,3 Ковальський В. C., Козінцев I. П. - C. 99.

публіцистичного стилів мовлення, що використовуються на різних рівнях 173 існування права.

Первинним елементом лінгвістичної структури НПА виступає речення, що складається із слів і знаків пунктуації. Лінгвістична структура тексту НПА визначається його лінгвістичними (мовними) характеристиками (властивостями). Елементи лінгвістичної структури тексту НПА виділяються з точки зору мовної побудови тексту. При створенні нових норм, положень особливу увагу треба звертати на окремі мовні засоби (речення, слова, абревіатури, юридичні фразеологізми тощо).

B юридичному письмі треба намагатися викласти максимум інформації при мінімумі слів. Зайві слова роблять фразу не тільки довшою, але й вносять елемент невизначеності чи невпевненості. Багатослів’я - ворог ясності. За багатослів’ям ховається недостатнє знання проблеми автором тексту. Психологи-лінгвісти довели, що середній читач може утримувати в короткостроковій пам’яті лише декілька думок. Освоївши дві або три думки, читач потребує паузи, щоб скласти докупи те, що вже прочитав. Крапка в кінці речення - це сигнал для такої паузи.

Створення чіткого, зрозумілого та ефективного письма пов’язане з напруженою роботою над пошуком правильного слова. Відсутність чіткості в юридичному письмі часто пояснюється неуважним ставленням до підбору слів, недбалим поводженням зі словом.

Для НПАтрадиційний прямий порядок слів: підмет перед присудком, узгоджене означення - перед означуваним словом, неузгоджене - одразу після означуваного слова, додаток - після пояснювального слова, обставинні слова - ближче до слова. Наявні специфічні підсумкові конструкції: як зазначалося вище; у зв’язку з тим, що і m. ін.

Логічну основу НПА складають правила та закони формальної логіки, а граматичну - правила орфографії та пунктуації. Графічна основа - структурування тексту з використанням елементів графічного зображення: розбивки по параграфах, пунктах, застосування нумерації за допомогою букв та цифр тощо. Речення у проекті НПА виступає основною формою формалізації норм права. Дотримання певних вимог до побудови речень, які використовуються в НПА, підвищує зрозумілість норм права. Речення не містять зайвих слів, а слова організовані у правильному порядку. Речення складається не більше як із 20—25 слів. Вважається, що короткочасна пам’ять зазвичай у стані схоплювати речення довжиною до 22 слів.

Проект НПА містить норми, які вимагають здійснення дій; встановлюють заборони; встановлюють повноваження чи визначають порядок

174 здійснення потрібних кроків уреалізації норми. Саме тому вимоги до граматичної форми мають відповідати цим особливостям тексту НПА.

Ha лінгвістичному ґрунті причиною помилок у логіці викладу НПА є:

1) на орфографічному рівні - неправильне написання слів: Мінюст (правильно Мін’юст), у статі (правильно у статті);

2) на рівні правил пунктуації: угода укладена під скасувальною умовою визнається...

3) на лексичному рівні: поєднання логічно несумісних слів страшенно гарний, убивчо дорогий; введення у фразу зайвих слів (плеоназмів), які структурно її переобтяжують: люя власна думка, цільове призначення витрат; невиправданий повтор слова, спільнокореневих слів в одному або сусідніх реченнях (тавтологія): зробити спробу виправдати, забезпечити безпечний розвиток; уживання зайвих слів: закон прийнято у квітні місяці; дублювання значення у двох словах: оголошується вільна вакансія; порушення сполучуваності слів: копія вірна (правильно: копія відповідає оригіналу, з оригіналом згідно); уживання слів, не властивихдляукраїнської мови: жиле приміщення (правильно: житлове приміщення);

4) на граматичному рівні: неправильне вживання відмінкових форм; підміна особової форми дієслова зворотньою; неправильна побудова рядів однорідних членів речення з родовими і видовими поняттями; неправильне утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників; порушення норм утворення дієприкметників; неправильне сполучення іменника з числівником: два юриста, адвоката (правильно юристи, адвокати); неправильне узгодження підметів і присудків; неправильне використання прийменникових конструкцій; неправильна побудова складного речення;

5) на стилістичному рівні: вживання слів, властивих одному стилю, у тексті іншого: прокурор балакав, підозрюваний збрехав; нагромадження в одному реченні слів, що належать до тієї ж частини мови: у цій статті підтримання захисту прав та свобод громадян"⁴.

Враховуючи, що мова НПА реалізується саме в писемній формі мовлення, знання граматики набуває особливого значення й особливої ваги. Граматична форма речення має відповідати регулятивній природі НПА. Виходячи з цього, в НПА, зокрема, широко використовується неозначена форма дієслова та інфінітивні конструкції, за допомогою яких зручно виражати пряму та непряму імперативність нормативних приписів; дієслова та дієприкметники, як правило, використовуються в безособовому значенні (внаслідок безособового характерувикладузакону), наприклад: «гарантується», «визначається», «визнано», «прийнято» тощо; переважають пасивні конструкції над активними (наприклад, пасивний стан: «Правосуддя в Україніздійснюється виключно судами» (ст.

"⁴ Онищук I. I. Лінгвістична структура тексту нормативно-правового акта як засіб техніки юридичного письма. - C. 217-218.

вираження часу та умови, а для зіставлення частин речення (наприклад: «Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про утримання під вартою» (ст. 29 Конституції України).

Аналіз специфіки відмінювання іменників в українській мовідозволяє виокремити ті випадки, які мають особливий резонанс у практиці юридичного мовлення та призводять до помилок. Вимова і правопис відмінкових закінчень в українській мові є досить важливими, адже, на відміну від російської, можуть мати паралельні варіанти і виконувати функцію розрізнення значень одного і того ж слова. Деякі іменники, залежно від свого значення, мають паралельні закінчення:

- акта (документ) - акту (процес);

- апарата (пристрій) - апарату (установа, сукупність органів);

- терміна (слово) - терміну (строк) тощо.

Закінченням «а» оформляються, як правило, предмети, на які можна показати, які мають точний вимір, а також точкові географічні об’єкти (тобто іменники зі значенням конкретності: документа, Івана, листопада, Києва, м’якого знака). Закінчення «у» - предмети, на які не можна показати, які не мають точного виміру, а також просторові географічні об’єкти (іменники зі значенням абстрактності, узагальненості: маркетингу, комітету, Кабінету Міністрів)¹¹⁵.

За загальним правилом, у тексті норми права ретельно з’ясовуються відмінок, рід, число іменників, значення прикметників, стан особи, число та рід дієслів, граматичні форми інших частин мови. Усі ці граматичні форми зіставляються між собою, встановлюються взаємні зв’язки між словами з метою з’ясування змісту всього припису в цілому. Найменша неточність в аналізі тієї чи іншої граматичної форми, зв’язку між окремими словами може призвести до помилок при з’ясуванні загального смислу норми.

Однією з особливостей НПАє узагальнене, абстраговане, «позачасове» вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки. Час представлений переважно теперішнім постійної дії, що позначає безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. Наприклад: «Доказом може бути будь-яка річ, обставина». У НПА як засіб зв’язку мікротем тексту, логічного переходу в розгортанні думок вживаються форми майбутнього часу; переважають дієслова недоконаного виду, оскільки, як правило, йдеться про розвиток явищ, проблем. Відносні прикметники в мові НПА переважають над якісними. Відсутній особовий займенник «я», але часто вживані вказівні займенники (цей, той, такий). Для забезпечення зв’язності логічного викладу думки часто використовують займенникові слова: названий, відповідний, відомий тощо.

Поширені дієприкметникові та дієприслівникові звороти, нормативні стереотипні конструкції, як-от: зметою; у зв’язку зтим, що (через те,

"⁵ Правнича лінгвістика. - C. 106.

176 що); зогляду на те, що; впорядку; зважаючи на те, що; зважаючи на викладене вище; відповіднодо; згідноз; полінїі; оскільки... то; абоусталені словосполучення: взяти до уваги; взяти за основу; таким чином та ін.

Сприйняття змісту НПА полегшує універсалізація форми висловлення думки, яка концентрує увагу на кожному його положенні, спрощує процес складання окремих документів. Виклад тексту в НПА містить певним чином оформлені аргументи для обґрунтування положень і тверджень. Це не лише словесно оформлені міркування, аналітичні положення, але й різні посилання, таблиці, виноски (йдеться про підзаконні акти) тощо. Стереотипна організація тексту виявляється у стандартизації, трафаретизації НПА.

Дуже важливим для проекту НПА є правильний аналіз синтаксичної структури норм, вибір місця і значення розділових знаків, сполучників, прийменників, їхньої смислової ролі в реченні. Особливу увагу в законах необхідно звертати на застосування єднальних (і, та, також), протиставних (а, але, проте) та розділових (або, чи) сполучників.

Слід пам’ятати, що для НПА є дуже важливими: чітке вживання пунктуації; мінімізація застосування в тексті невластивих для нормативного акта словосполучень типу «щоби», «а також», «хоча б» тощо; відсутність зайвих елементів у тексті НПА (які можуть бути шкідливими при його застосуванні, оскільки зростає ризик його хибної інтерпретації). Пунктуація тексту має бути досить обмежена і проста, небажане застосування знаків оклику, знаків запитання. Одна кома може змінити зміст тексту^[68].

Абревіатура - скорочення, утворене з перших літер слів певного словосполучення. Як правило, в НПАвикористання таких скорочень не допускається. Але є винятки. Вирізняють власне правові абревіатури (ЦПК України, КЗПП України тощо) та мігруючі, тобто такі, які є типовими для галузевої лексики, але водночас стали загальновживаними та зрозумілими. Саме останні частіше вживаються в актах виконавчої влади. Абревіатури можна класифікувати так: загальноприйняті (MBC, AEC тощо); спеціальні (ЦПК, ЦКтощо); індивідуальні (EKKA - електронний контрольно-касовий апарат, ВТУ - виправно-трудова установа тощо). Абревіатурами (особливо спеціальними, поданими без розшифрування) не слід зловживати, оскільки вони можуть значно ускладнити розуміння акта або спричинити його неправильне тлумачення.

B юридичному документі мовна форма є нормативною і формально закріпленою. Вона не може бути самостійно змінена. He допускаються заміна

слів, зміна порядку слів, речень і частин тексту. Для мови НПА характерні лексичні, синтаксичні та композиційні особливості. При викладенні змісту НПА використовуються як загальні мовні засоби, так і ті, що вироблені в юридичній сфері або виключно в сфері нормотворчої діяльності. Особливою є функціональна характеристика НПА.

Доцільно виділити такі правила-вимоги техніки юридичного письма, пов’язані з мовностилістичним вираженням змісту НПА.

1. Текст НПА в цілому має відповідати орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним тощо нормам української мови.

2. При викладенні змісту НПАслід забезпечувати властивості офіційно- ділового стилю: експресивну нейтральність, неупередженість, безособовість мови нормативних правових актів. НПА є засобом регулювання суспільних відносин, владного впливу на людську поведінку, він звернений не до почуттів й уяви людей, на що насамперед спрямований художній літературний твір, а до їх волі та розуму.

Нормативне речення - основна мовна одиниця тексту НПА, побудована зі слів, словосполучень і підпорядкована внутрішнім закономірностям організації тексту НПА. При досягненні ступеня адекватності волі та інтересів законодавця необхідно дотримуватися таких вимог.

1. Адекватність граматичної форми.

2. Відсутність перевантаження простихречень однорідними членами, які ускладнюють сприйняття думки законодавця. 3 метою полегшення сприйняття так звану «протяжність» можна подолати за допомогою простої цифрової графіки - і), 2), 3) або букв - а), б), в), додатків - «і т. д.», «і т. п.», «та ін.».

3. Недопустимість використання невластивих, нехарактерних природі норм права сполучників «а», «але», «щоб», «так», «а також», «хоча» та ін.

4. Експресивна нейтральність тексту НПА досягається через дотримання таких правил: ніколи не можна використовувати окличні та питальні речення; обмежити вживання слів у переносному значенні, використання синонімів; як правило, не можна вживати риторичних фігур, порівнянь (метафор), гіпербол (перебільшень); ніколи не вживаються літоти (зменшення). Літота (від гр. litotes - простота) - один із засобів підкреслення виразності мови, побудований головним чином на применшенні якої-небудь ознаки предмета, протилежне - гіпербола¹¹⁷.

5. Неупередженість тексту НПА полягає в тому, що для них є характерним рівний, спокійний тон викладення, який не залежить від характеру предмету, що трактується, не забарвлений суб’єктивним переживанням, пишною урочистістю, нервовою схвильованістю, романтичною піднесеністю чи побутовою приземленістю¹¹⁸.

^1.7 Словник іншомовних слів / [за ред. О. C. Мельничука]. - K., 1974. - C. 396

^1.8 ALWD Citation Manual: A Professional System of Citation. Association of Legal Writing Directors Darby Dickerson, Stetson University. - 20to. - 704 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.alwdmanual.com/books/dickerson_alwd/default.asp.

Але в деяких випадках у текст НПА можуть вноситися емоційні елементи, вирази, що мають літературно-художнє забарвлення. Йдеться про преамбули конституцій, значних міжнародних нормативно-правових документів, законів тощо.

Безособовий характер НПАв композиційно-синтаксичному відношенні пов’язаний з їх традиційним членуванням; у лексичному відношенні провокує повну відмову від вживання особових займенників і особових форм дієслів, наказового способу тощо. Безособовий стиль викладення також досягається вживанням дієслів пасивної форми («забороняється», «сплачуються», «надається» тощо) і слів з особово-невизначеним значенням («кожний», «ніхто» тощо).

Одним із аспектів техніки юридичного письма в НПА є використання текстових поправок в якості механізму зміни або скасування чинних законів.

Особливою групою інструментів техніки юридичного письма є правові цитати, за допомогою яких виражаються твердження і постанови. Це досягається за рахунок унікальної і складної системи цитат, на відміну від будь-якого іншого жанру письма. B різних країнах використовуються різні методи цитування.

«Цитата» належить конкретним правовим органам або іншим джерелам. Правова цитата містить різні слова, абревіатури та цифри, представлені в певному форматі, що дозволяє читачеві знайти цитований матеріал. Типова інформація в цитаті включає автора цитованого матеріалу, назву органу або джерела, інформацію про те, де відповідну інформацію можна знайти в джерелі (наприклад, номер тому або сторінки), видавця, дату. Правові цитати служать різним цілям. По-перше, цитата повинна розповісти читачам, де знайти цитоване джерело. Читачеві часто потрібно переглянути цитоване джерело або перевірити, про що джерело говорить, або дізнатися додаткову інформацію з джерела. Тому важливо, щоб цитата надавала всю необхідну інформацію”⁹.

Головне завдання юридичного письма полягає в навчанні майбутнього юриста навичок виконання юридичної роботи. Сукупність прийомів, які використовуються при створенні документів, називається юридичною технікою. Вона дає можливість наблизити теорію права до практики, набути практичних навичок виконання юридичної роботи, визначитися з практичним нахилом у юридичній освіті. Знання юридичної техніки дає можливість підвищити якість юридичної роботи.

У процесі створення юридичних документів виділяють декілька етапів (різні автори виділяють від двох до семи). У цілому процедура створення документів виглядає таким чином. Підготовчий етап включає такі заходи як визначення цілей документа, визначення аудиторії, визначення гальмівних факторів (наприклад, часта місце, виддокумента, інформація, що міститься в документі).

Ha етапі оформлення проектудокумента надається формальний вигляд, проводиться перевірка відповідності документа чинному законодавству, вказуються всі необхідні реквізити документів, визначається порядок

¹¹⁵ Там само.

набуттядокументом чинності. Найчастіше недооформлений, але підписаний документ набуває чинності, породжуючи при цьомурізні юридичні колізії.

Юридичні колізії можуть виражатися в суперечності між існуючими правовими актами; суперечності між існуючим правовим порядком і намірами і діями щодо його зміни; неправомірності видання НПА, неадекватності оцінки їх співвідношення між собою і з Конституцією; довільному співвідношенні прав, обов’язків і відповідальності учасників спору; суб’єктивній оцінці достовірності юридичних документів; неправомірних юридичних діях (бездіяльність), неправомірності юридичних фактів; перешкоді до реалізації повноважень суб’єкта, втручання державних органів до його компетенції; невиконанні рішень; суперечності між нормами внутрішньодержавного права та міжнародного права^[69].

Способи вирішення колізій: судовий розгляд; претензійний порядок; погоджувальні процедури; третейський суд. Найбільш адекватною формою вирішення колізій є попереднє включення в текстдокумента положень про порядок розглядуспорів, відповідальності за невиконання. Реалізація права в більшості випадків відбувається без участі органів держави. Громадяни та організацїїдобровільно, без примусу, за взаємною згодою вступаютьу правові відносини, в рамках яких використовують суб’єктивні права, виконують обов’язки і додержуються встановлених законом заборон. Разом із тим у деяких ситуаціях виникає необхідність державного втручання.

Точність та однозначність застосування норми права є визначальною та основною характеристикою як фразеологізмів тексту проекту НПА, так і змісту його норм права. Як правило, зміна порядку слів у фразеологізмах, звужене чи розширене їх тлумачення не допускаються.

У проекті НПА не бажано допускати вживання різних слів для означення одного й того ж поняття, а також слів, які мають багато значень за межами змісту конкретного речення чи норми права. Недоцільним, наприклад, є застосування у Конституції України для визначення одного й того ж юридичного поняття термінів «набуває чинності» (ст. i6o КУ) і «набирає чинності» (ч. 5, сг. 94 КУ).

Слід погодитися з T. Подорожною в тому, що домінування поняття має спиратися на його початкове значення. У випадку, коли в НПАте саме поняття визначено по-різному, слід виявити ключові ознаки, що характеризують це поняття та інші суміжні категорії.

Дефініції не тільки посідають особливе місце в різноманітному техніко- юридичному інструментарії національного законодавства, а й відіграють важливу роль у міжнародних НПА. Тому, в контексті активізації тенденцій міжнародно-правової інтеграціїУкраїни, введення міжнародних стандартів у внутрішньодержавне середовище, ухвалення й ефективного виконання

міжнародних зобов’язань пильну увагу слід звернути на якість арсеналу дефінітивного міжнародного права. У науковій літературі недоліки чинного права позначаються термінами «дефект», «помилка». Визначення і нормотворча фіксація дефініцій як у сфері самої держави, так і на міжнародному рівні - складний, тривалий процес, що нерідко супроводжується різного роду дефектами техніко-юридичного характеру.

У зв’язку з цим механічне копіювання міжнародно-правових принципів, дефініцій і норм поза належним теоретико-методологічним аналізом, абсолютизація їх техніко-юридичної якості та пріоритетності дії у внутрішньодержавній сфері здатні серйозно дестабілізувати розвиток національної правової системи, детермінувати в сьогоденні та спровокувати у майбутньому гострі протиріччя у процесах реалізації НПА.

Типологія дефектів юридичних дефініцій включає три основні групи:

- дефекти розташування дефініцій у тексті НПА(«дефекти насиченості»);

- дефекти логіки внутрішньої змістовності («дефекти сприйнятливості»);

- дефекти відповідності відображуваним юридичним фактам і суспільним стосункам («дефекти об’єктивної релевантності»)^[70].

Синоніми використовуються виключно для того, щоб уточнити, деталізувати волю суб’єкта нормотворення. У цьому випадку синонім у тексті НПА використовується не самостійно, а виключно як уточнення основного вживаного терміна. Так, у тексті конкретного НПА недоцільно вживати одночасно, наприклад, поняття «дозвіл на здійснення», «право на...» чи «ліцензія на...». У разі використання синонімів в НПА слід дотримуватися таких правил: не використовувати т.зв. «квазісиноніми» (поняття близькі за змістом, але не тотожнізюридичноїточкизору - «погодження» - «візування», «набуте» - «придбане» тощо), не допускати пересичення синонімами тексту нормативного акта. Слід також не забувати, що багато слів мають не одне, а кілька значень, наприклад: акт - юридичний акт, законодавчий акт, акт виконання робіт тощо; фонд - статутний фонд, фонд оплати праці, некомерційна установа тощо. Таким чином, широко вживані слова слід використовуючи дуже обережно і давати відповідні означення лише в контексті норми^[71].

B jTvioBax євроінтеграції та становлення в Україні ринкових відносин тенденція використання слів іншомовного походження є цілком об’єктивною. Використання іншомовних слів може бути виправдане лише у випадку, коли таке слово іншомовного походження вже цілковито інтегроване в українську мову і не має українського замінника. Підстав для однозначної заборони чи дозволу використання в проекті НПА іншомовних слів немає.

У разі виникнення питання щодо можливості використання іноземних слів у процесі нормопроектування (проектування НПА) доцільно керуватися таким критерієм: у випадку конкуренції українського слова з іноземним

словом (поняттям) перевагутреба віддавати словуукраїнського походження 181 за винятком випадків, коли український варіант став архаїзмом і в загальновживаній мові не використовується; при конкуренції слів іноземного походження перевага надається більш відомому слову; запозичені слова повинні застосовуватися в суворо визначеному їх значенні та оптимально вписуватися в зміст тексту національного закону.

У мові НПА, як правило, використовуються три різновиди слів іншомовного походження (запозичення): іноземні слова, що походять із термінології римського права, а також обумовлені необхідністю привести українське законодавство у відповідність із міжнародними та правовими стандартами ^референдум, дискримінація, конвенція тощо); іншомовні терміни різних галузей знань, особливо економічної (овердрафт, тратта тощо); цілковито іноземні слова, які увійшли у наше повсякденне життя (документ, кредит, пенсія тощо).

He варто уникати іноземних слів, якщо вони сприяють точності вираження змісту конкретної норми. При заміні іншомовних термінів українськими потрібно дотримуватися таких правил: український термін має бути адекватний змісту слова, що замінюється; слова іноземного походження, які є загальновідомими та зрозумілими в конкретній сфері, можуть бути використані законодавцем без обмежень.

Як і у випадку з іншомовними словами, на практиці можуть бути застосовані (як виняток) жаргонні слова, за якими закріпилися зміст та розуміння окремих понять. Інколи застосування жаргону обумовлено застосуванням професійної лексики («пасажиропотік», «відмивання коштів» тощо), а також його повсякденним використанням.

Професійну лексику (вузькопрофесійні поняття) слід використовувати якомога менше. He використовувати вузькопрофесійні терміни в нормативних актах навряд чи можливо. НПА (навіть у випадку регулювання галузевих проблем) - загальновживані документи, які використовують люди без спеціальної професійної підготовки. Тому в проектах НПА при використанні професійної лексики слід віддавати перевагу найбільш відомим термінам для означення конкретного поняття, які фактично стали частиною звичайної розмовної лексики, а також переносити значнучасгкурегулювання питань, що потребують використання вузькопрофесійних термінів та понять, на нижчий рівень (за юрид ичною силою) акта, призначеногодля використання фахівцями¹²³.

Слід погодитись з Д. Розенталем, який додає до перелічених рис ще й такі: вживання властивих цьому стилю кліше; широке використання термінології, номенклатурних найменувань, особливоїлексики, абревіатур; часте вживання віддієслівних іменників; розповідний характер викладу, використання номінативних речень із переліченням; прямий порядок слів у реченні як переважний принцип його конструювання, тенденція до вживання складних речень.

\'²³ Онищук I. I. Законодавчий стиль як засіб техніки юридичного письма та його вплив на технологію комунікації / 1.1. Онищук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 20il. - №4. - C. 50.

Варто навести висловлювання великого французького філософа Кон- дільяка про такі правила побудови законів: « Призначення порядку - означає полегшити розуміння твору. Слід уникати розтягнень - вони набридають розумові; відступів - вони його відволікають; великої кількості розділів і підрозділів - вони його перевантажують, повторень - вони його втомлюють; щось сказане один-єдиний раз і там, де воно має бути сказано, більш ясне, ніж кількаразове повторення в інших місцях».

Нормативно-правовий текст повинен бути зрозумілим (комунікабельним), щоб адресати могли оволодіти використаною в тексті лексикою і засвоїти текст написаного. Законотворець повинен уміти підібрати у відповідній комунікативній ситуації (для кожного конкретного НПА) найбільш точний, стилістично доречний, експресивно виправданий, естетично виразний варіант літературної мови. Правильність мови НПА - це відповідність мови законів законам мови; недопущення стильовогодисонансу; доречність і обґрунтованість застосування норм з іншого стилю; використання семан- тико-стилістичних можливостей варіантів норми з метою увиразнення, уточнення контекстудля надання вичерпної інформації; дотримання корекції побудови одиниць складного синтаксичного цілого.

Структуризація процесу законотворення правомірно розглядається в системі лінійних комунікативних контекстів, в межах демократичної моделі (з пріоритетом зворотнього зв’язку) та ієрархічної (з пріоритетом прямого зв’язку). B основі законотворення демократичних держав лежать комунікативні канали, які виконують функції артикуляції суспільного ставлення до системи норм права, апеляції до ідеї правової рівності. Таким чином, правова держава зводить до мінімуму можливість звести в ранг закону свавілля законодавців. Право на доступ до інформації забезпечує відкритість законотворчого процесу, який, у свою чергу, характеризується прозорістю (transparency), іншими словами - перебуванням під публічним контролем; доступністю (accessibility) кожному, у будь-який час, усюди; чутливістю до нових ідей та вимог, готовністю оперативно реагувати (responsiveness)^[72].

Отож, техніку юридичного письма можна розглядати як уміння користуватися мовою права. Як засіб техніки юридичного письма лінгвістична структура тексту має вагоме практичне значення для забезпечення якості законодавчої та нормативної бази, системності, поняттєвої узгодженості, однозначного розуміння викладених у документах вимог та положень тощо. Звернення до лінгвістичних структурних елементів має місце, зокрема, при внесенні змін і доповнень до НПА. Так, наприклад, може виникнути необхідність виключити з тексту будь-яке речення, слово (слова) або ж змінити пунктуацію у додатку (наприклад, перенести кому в реченні «стратити, не можна помилувати»).

Логіка викладу НПА, точність формулювань, ясність та зрозумілість, стандартизованість термінології будуть забезпечені у разі дотримання вимог до мови закону як способу письмового викладу юридичних норм відповідно

до певних мовних правил. 3 одного боку, норми права мають бути виписані 183 професійною юридичною мовою, з іншого - викладені мовою, зрозумілою для більшості користувачів (оскільки закон впливає на життя мільйонів людей, які не є юристами), тобто мовою, доступною для всіх.

3 огляду на значну кількість мовностилістичних помилок у текстах НПА, нагальним є розроблення теоретичних основ лінгвістичної експертизи та формулювання методичних рекомендацій щодо п проведення.

8.4.