Помилки при прийнятті корпоративних актів.

Змішаний характер змісту актів.

У системі корпоративних актів підприємства можуть зустрічатися акти, що закріплюють одночасно норми права та індивідуальні приписи. Навіть якщо в корпоративному акті міститься одна корпоративна норма чи її частина (нормативний припис), то такий корпоративний акт має бути визнаний нормативним.

Наприклад, керівником підприємства або правлінням видається наказ: «Установити, що списання матеріальних цінностей здійснюється тільки наприкінці календарного року комісією в такому складі (йде перерахування прізвищ). Покласти відповідальність за списання матеріальних цінностей на заступника директора А, доручити юрисконсульту Б розробити положення про списання матеріальних цінностей».

Як бачимо, наказ більшою мірою має конкретний, а не нормативний характер. У ньомує одне нормативне розпорядження, що стосується терміну проведення вказаної процедури на підприємстві, а томуданий наказ повинен розглядатися як корпоративний акт.

Чи зручно користуватися таким актом? Норму з нього приходиться буквально «виловлювати». Чи під силу це працівникам, які зобов’язані вирішувати питання про списання матеріальних цінностей? Адже вони, як правило, не мають спеціальних знань відносно того, що є нормою

^т Там само. - C. 282-284.

158 права, ащо ні. Врезультаті такий наказ найімовірніше буде розцінено як ненормативний і не буде включено до збірки (переліку, підшивки, картотеки) корпоративних нормативно-правових актів, отже, його забудуть і не будуть виконувати. Чи не доцільніше в такому випадкудати доручення тому ж юрисконсульту розробити положення про списання матеріальних цінностей, де зосередити всі корпоративні норми щодо окресленого питання (що стосуються термінів амортизації корпоративного майна, часу списання, порядку формування відповідної комісії, процедури видання актів про списання, порядку вирішення спорів, що виникають при здійсненні цієї процедури в корпорації, та інші питання), а конкретні питання - врегулювати наказами керівника корпорації?

Таким чином, змішані корпоративні акти, тобто акти, які містять приписи нормативного та індивідуального характеру, - далеко не найкраща форма викладу корпоративних норм.

Ретранслювання законодавчих норм.

Корпоративні акти часто використовуються як ретранслятори, тобто передавачі норм, які видаються державними органами. За допомогою корпоративних актів вищевказані норми доводяться до відома. Нормативним вважається лише акт, яким норми права встановлюються, змінюються або скасовуються. Оскільки в корпоративному акті, що доводить до відома норми державних органів, ці дії не передбачені. Згідно з юридичними канонами такі корпоративні акти взагалі не повинні визнаватися нормативними.

Відсутність декларативних положень.

Корпоративні акти, як правило, не містятьдекларативних положень, без яких не може обійтися майже жоден законодавчий нормативно-правовий акт загальної дії. Декларативні норми, як правило, розміщуються в преамбулах нормативно-правових актів. У них відображаються цілі та завдання нормативно-правового акта, коло суб’єктів, на яке він поширюється, та інші загальні положення. Чомусь вважається, що декларації в корпоративних актах зайві, що потрібні норми тут узагалі не впливають на свідомість, а спонукають до вчинення цілком конкретних дій. Здається, що недооцінка загального настрою свідомості працівників приховує чимало негативних моментів і, врешті-решт, призводить до великих втрат.

Декларативними нормами в корпоративних актах не слід нехтувати ще й тому, що вони можуть сприяти посиленню почуття відданості корпорації, тобто переконувати працівників у тому, що підприємство, на якому вони працюють,

- рідний дім», що, працюючи на нього, збільшуючи його дохід своєю працею, людина працює і на себе. Це повною мірою використовують японські підприємці. Український менталітет в чомусь схожий з японським, у ньомутакож значною

⁴⁴ Там само. - C. 286.

мірою присутній колективістський дух, тому виховання патріотичних почуттів щодо свого підприємства могло би бути відчутно корисним.

Відсутність дефініцій.

Відсутність дефініцій - брак корпоративної правотворчості, несприятливо відбивається на процесі корпоративного правового регулювання. Результати всього цього - плутанина в розумінні термінів, що вживаються в корпоративних актах, використання однакових термінів для позначення різних понять, підміна термінів тощо.

Можна привести приклади протилежного змісту, але вони мають винятковий характер.

Положення про конфіденційність інформації практично у всіх корпораціях починається з визначення того, що вважати такою інформацією. I саме ця норма становить квінтесенцію цього корпоративного акта.

Нехтування інфраструктурними правилами.

Мова йде про одночасне встановлення правил, які змінюють діючі в організації норми, продовжують їх дію на новий термін або поширюють норми на нові ситуації тощо. Одним словом, ці правила дають можливість впорядкувати весь масив корпоративних норм. їх можна назвати інфраструктурними. Зокрема, вони не дозволяють допускати існування норм, які втратили силу. Роль інфраструктурних норм також можна порівняти з роллю дезінфікуючих засобів, що очищають воду від шкідливихдомішок. Ось чому до них слід ставитися серйозно.

Наявність протиріч.

Аналіз показує, що норми одного й того ж корпоративного акта досить часто не узгоджуються одна з одною. Так, у положенні про куріння на підприємстві на початку акта може стверджуватися, що куріння на території підприємства взагалі заборонено, наприкінці ж встановлюються стягнення за куріння в не відведених спеціально для цього місцях. Корпоративні акти, як мінімум, мають бути внутрішньо несуперечливими.

Відсутність власних санкцій.

Аналіз корпоративних нормативних норм показує, що в них, як правило, немає санкцій, встановлених самою організацією. Але це не означає, що корпоративні норми не забезпечені заходами державного примусу. Санкціями за їх невиконання найчастіше виступають заходи примусу, встановлені законодавчими актами. Розглянемо приклад.

Працівники, відповідальні за розрахунок дивідендів, неправильно нарахували їх акціонеру.

Одним словом, у законодавстві практично завжди можна знайти своєрідні універсальні санкції та використовувати їх за вчинення корпоративних проступків.

Зазначена особливість корпоративних норм пов’язана з тим, що корпорація - це утворення, яке провадить соціальні блага, і завдання корпоративних норм - відрегулювати, причому якнайкраще, цей творчий процес. Корпорації вважають зайвим витрачати енергію на встановлення охоронних норм. Крім того, закон завжди має більший авторитет, ніж корпоративний акт.

У корпоративних актах можна зустріти положення, що встановлюють правила скасування або ненадання пільг, привілеїв, прав, якими можуть користуватися члени колективу підприємства. Багато вчених не вважають це санкціями, наводячи як аргумент твердження: санкції - це завжди позбавлення того, що окрема особа або структурний підрозділ вже мали. Пільги ж надаються при наявності визначених умов, показників, досягнення або недосягнення котрих лежить у сфері можливостей самого суб’єкта. 3 приводу цього питання в науці триває суперечка. Але треба визнати: скасування або ненадання корпоративних пільг, благ все ж здійснює виховний і стимулювальний вплив. Саме це і є метою будь-якої юридичної санкції.