Сучасна нормативна регламентація повноважень суду першої інстанції в зарубіжному цивільному процесуальному законодавстві

Як видно з попереднього підрозділу, законодавство України завжди розвива­лося у дуже тісному зв’язку з законодавством іноземних країн, тому при вивченні повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції України, доцільно приді­лити увагу також повноваженням судів першої інстанції цивільної юрисдикції зару­біжних країн.

Не тільки роль суду, але і повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції в даних кодексах досить схожі. Наприклад, якщо досліджувати повно­важення суду першої інстанції цивільної юрисдикції у позовному провадженні на стадії підготовки справи до судового розгляду, то такі дії суду регламентовані в статті 150 ЦПК РФ, статті 262 ЦПК РБ та статті 185 ЦПК Республіки Молдова. При розгляді зазначених статей відразу помітні деякі відмінності. Першою з них є те, що в ЦПК РФ першим іде повноваження суду по роз’ясненню сторонам їх процесуаль­них прав і обов’язків, а після нього - по допиту сторін, в ЦПК Республіки Молдова роз’яснення процесуальних прав і обов’язків відбувається для кожної сторони після її заслуховування, а в ЦПК РБ - після заслуховування обох сторін. Також суд вирі­шує питання про склад осіб, які будуть брати участь у справі.

Наступними повноваженнями суду відповідно до усіх трьох зазначених ко­дексів є роз’яснення сторонам права звернутися у третейський суд для вирішення спору. Також до повноважень на стадії підготовки справи до судового розгляду, які містяться в усіх наведених статтях відносяться повноваження по виклику свідків, повноваження по призначенню експертизи, залученню до участі в справі спеціаліс­тів та перекладачів, витребуванню доказів, огляду доказів на місці, направленню су­дових доручень та інші.

Наступною групою повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції відповідно до ЦПК РФ і РБ є повноваження на стадії попереднього розгляду справи. У ЦПК Молдови дана стадія відсутня, проте схожі повноваження здійснюються су­дом на стадії підготовки справи до розгляду.

За ЦПК РФ при підготовці справи до судового розгляду суддя вправі прово­дити попереднє судове засідання, яке призначається не по всіх цивільних справах, а тільки у випадках, передбачених ч. 1 ст. 152 ЦПК РФ: з метою процесуального за­кріплення розпорядчих дій сторін, здійснених при підготовці справи до судового ро­згляду, визначення обставин, що мають значення для правильного розгляду і вирі­шення справи, визначення достатності доказів у справі, дослідження фактів пропус­ку строків звернення до суду і строків позовної давності [157]. Відповідно до глави 26 ЦПК РБ, проведення попереднього удового засідання не є обов’язковим: це пи­тання вирішується суддею при підготовці справи до судового розгляду. Перелік під­став призначення попереднього судового засідання аналогічний ч. 1 ст. 152 ЦПК РФ, проте містить також пункт «примирення сторін». Главою XIV ЦПК Молдови визначено, що підготовка до судового розгляду є обов’язковою по кожній цивільній справі. При підготовці суддя викликає позивача і відповідача, після чого здійснює інші дії (ст.

Статті 152 ЦПК РФ та стаття 263 ЦПК РБ однаково визначають мету попере­днього судового засідання. Нею є процесуальне закріплення розпорядчих дій сторін, здійснених при підготовці справи до судового розгляду, визначення обставин, що мають значення для правильного розгляду і вирішення справи, визначення достат­ності доказів у справі, дослідження фактів пропуску строку звернення до суду або строку позовної давності. Повноваження суду на цій стадії регулюються статтями 152 ЦПК РФ та 264 ЦПК РБ.

Наступною групою повноважень за даними кодексами можна визначити пов­новаження на стадії судового розгляду. Ним присвячена глава 15 ЦПК РФ, глава 27 ЦПК РБ та глава 15 ЦПК Республіки Молдова. Глава 27 ЦПК РБ поділена на параг­рафи, в першому з яких визначаються загальні положення судового розгляду справи, а в трьох наступних судовий розгляд розділено на стадії: підготовчу частину, розг­ляд справи по суті та заключну частину. У главі 15 ЦПК РФ, незважаючи на відсут­ність поділу на параграфи, можна виділити загальні положення, які стосуються ста­дії судового розгляду справи та визначають повноваження головуючого в судовому засіданні; обов’язок суду безпосередньо досліджувати докази по справі: заслухову­вати пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, висновки експертів, консуль­тації та пояснення фахівців, ознайомлюватися з письмовими доказами, оглядати ре­чові докази, прослуховувати аудіозаписи і переглядати відеозаписи; повноваження по забезпеченню порядку в судовому засіданні.

Починаючи зі статті 160 ЦПК РФ можна виділити повноваження, аналогічні параграфу 2 глави 27 ЦПК РБ, а саме: по відкриттю судового засідання, перевірці явки і встановленню осіб учасників процесу, роз’ясненню перекладачу, учасникам судового процес, експерту та спеціалісту їх прав і обов’язків, вжиттю заходів щоб недопитані свідки не спілкувалися з допитаними, оголошенню складу суду, роз’ясненню права відводу і самовідводу, розгляду клопотань сторін, відкладенню розгляду справи.

Статтею 172 ЦПК РФ починаються повноваження по розгляду справи по су­ті. До них можна віднести обов’язок розпочати цю стадію доповіддю головуючого, або когось з суддів; обов’язок головуючого з'ясувати, чи підтримує позивач свої ви­моги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу укладенням мирової угоди або провести процедуру медіації. Після цього йдуть повноваження суду з приводу відмови позивачем від позову, визнання позову відповідачем і укладення мирової угоди, заслуховування пояснень сторін, встанов­лення порядку дослідження доказів, повноваження, пов’язані з допитом свідків, до­слідженням доказів, висновку експерта, призначенням додаткової і повторної експе­ртиз, залученням спеціалістів. Норми, аналогічні параграфу 4 глави 27 ЦПК РБ, в ЦПК РФ представлені статтями 190 - 192. В них передбачені повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції по поновленню розгляду справи по суті, а та­кож обов’язок суду вийти в нарадчу кімнату для ухвалення рішення.

Глава 15 ЦПК Республіки Молдова «Судовий розгляд» містить аналогічний перелік повноважень, які передбачені главою 15 ЦПК РФ та главою 27 ЦПК РБ і за­кінчується, як і у ЦПК РФ, повноваженнями суду по оголошенню рішення.

Цікавою за своїм змістом є стаття 223 ЦПК РФ, яка передбачає право суду за клопотанням позивача або відповідача скасувати свою ухвалу про залишення заяви без розгляду з підстав, зазначених в абзацах сьомому та восьмому статті 222 цього кодексу (коди сторони, які не просили про розгляд справи за їх відсутності повторно не з'явилися в суд, або позивач, який не просив про розгляд справи за його відсутно­сті, повторно не з'явився в суд, а відповідач не вимагає розгляду справи по суті), як­що позивач або відповідач представить докази, що підтверджують поважність при­чин неявки в судове засідання і неможливості повідомлення про них суд. Аналогіч­на норма міститься і в ст. 268 ЦПК Республіки Молдова.

Повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції цими главами не обмежуються.

Значно відрізняються своєю структурою від ЦПК РФ, РБ та Республіки Мол­дова кодекси європейських держав. Якщо досліджувати повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції по ЦПК Франції, то необхідно звернути увагу на те, що він складається з чотирьох книг. Перша книга включає в себе положення, які за­стосовуються для всіх судів, друга - спеціальні положення, які стосуються кожного виду судів: судів великого та малого процесу, місцевих, комерційних, прюдомаль- них (по розгляду трудових спорів), паритетних (по справах, які випливають з сільсь­когосподарської оренди), апеляційних та касаційних судів, а також судів, які розгля­дають справи після відміни судових рішень в касаційному порядку. Третя книга міс­тить норми, які стосуються окремих категорій справ, пов’язаних з особами, майном, майновими відносинами між подружжям, зобов’язаннями та договорами. Четверта книга стосується арбітражу, в тому числі міжнародного.

Роль суду першої інстанції цивільної юрисдикції відповідно до ЦПК Францій відображається в статті 3 та 5 даного кодексу, якими передбачено, що суд здійснює контроль за дотриманням належного порядку розгляду справи та має право встанов­лювати терміни і давати розпорядження про вжиття необхідних заходів, а також зо­бов’язаний винести рішення по всіх заявлених вимогах і не має права виходити за їх межі [367]. Принципова роль судді в цивільному процесі зводиться лише до того, щоб вирішити суперечку у відповідності із застосовуваними до нього нормами пра­ва, як це випливає зі статті 12 ЦПК. При цьому, повинно дотримуватися правило статті 16 ЦПК, яке покладає на суддю обов'язок вжиття необхідних заходів, для до­тримання принципу змагальності процесу усіма його учасниками, включаючи його самого. Принцип змагальності зберігається навіть у тому випадку, коли мова йде про справу окремого провадження, оскільки розгляд такої справи завжди зберігає за будь-якою заінтересованою особою право вступити у справу і пред'явити свої вимо­ги в змагальному процесі [156, с. 6]. Суди першої інстанції Франції підрозділяються стосовно розгляду цивільних справ на трибунали великого процесу і трибунали ма­лого процесу [174, с. 70]. Л. Кадьє говорить, що, переважно, французьке законодав­ство закріплює принцип колегіальності при прийнятті рішення. Така система має ряд переваг. Насамперед, колегіальність допомагає забезпечити неупередженість та високу якість правосуддя. Колегіальність також підтримує незалежність судової си­стеми, так як відповідальність за зміст рішення поділяється між суддями в умовах найсуворішої секретності. З цієї ж причини, французьке законодавство забороняє викладення окремих думок суддів, які дозволені в інших судових системах, зокрема, системі загального права [366, с. 333-334]. Розгляд цивільних справ одним суддею передбачений тільки для трибуналів малого процесу, а також допускається при роз­гляді справ трибуналами великого процесу. Відповідно до ЦПК Франції, голова трибуналу великого процесу може направити справу на розгляд одного судді за від­сутності заперечень сторін. В інших випадках має місце принцип колегіальності.

Варто зазначити, що ЦПК Франції важливе значення надає процедурі прими­рення. Зокрема, ст. 829 передбачено, що позов пред'являється за допомогою судової повістки про виклик до суду для примирення, і, у разі недосягнення останнього, для розгляду спору судом. «Попередня спроба примирення» здійснюється суддею або назначеним для цього мировим посередником. При цьому особиста явка сторін є обов’язковою. Якщо сторони не досягнуть примирення - тоді суд має право розгля­дати спір.

ЦПК Німеччини складається з 11 книг: перша - «Загальні положення», дру­га - «Провадження в судах першої інстанції»; третя - «Оскарження», четверта - «Відновлення провадження», п’ята - «Провадження на основі письмових доказів та провадження по вексельним справам», шоста - «Провадження по сімейним спра­вам», сьома - «Наказне провадження», восьма - «Виконавче провадження», дев’ята - «Викличне провадження», десята - «Третейський розгляд», одинадцята - «Співпраця у сфері правосуддя в Європейському Союзі» [368]. Низовою ланкою су­дів, які розглядають справи в порядку першої інстанції є дільничні суди. Справи в них розглядаються лише суддею одноосібно. Дільничному судді підсудні майнові спори на суму до 3000 євро, а також незалежно від суми позову спори про оренду житла й інших приміщень, спори між клієнтами і власниками готелів, між пасажи­рами і водіями транспортних засобів, туристами і бюро подорожей і т. ін. У дільни­чних судах виділяється один або декілька суддів, які спеціалізуються на розгляді всього комплексу шлюбно-сімейних справ, зокрема про розлучення, виплату утри­мання на дітей тощо [174, с. 80-81].

Суди земель виступають як суди першої інстанції і як суди другої інстанції, що розглядають скарги на рішення і вироки нижчестоящих судів. Палати у цивіль­них справах судів земель засідають у складі трьох професійних суддів на чолі з го­ловою суду землі або головою палати. Проте, справи, що не становлять великої складності, можуть розглядатися суддями одноосібно. До компетенції палат по ци­вільних справах входить розгляд по першій інстанції цивільних справ із сумою по­зову понад 3000 євро, а також справ про встановлення батьківства і деяких категорій позовів, що пред’являються до суддів і службовців у зв’язку з перевищенням ними своїх службових повноважень та ін. [174, с. 79].

Роль суду першої інстанції цивільної юрисдикції за ЦПК Німеччини можна визначити, виходячи з принципів німецького судочинства. А.Г. Давтян поділяє принципи на дві групи: державно-правові (конституційні) і галузеві [69, с. 34]. До конституційних вона відносить принцип права бути вислуханим та принцип гласно­сті, а до галузевих - принцип диспозитивності, змагальності, усності, безпосередно­сті та процесуальної економії. Виходячи з цього, весь тягар доказування у цивільних справах лежить на сторонах. Також, ч. 2 параграфу 138 ЦПК Німеччини закріплено обов’язок сторони висловити свою позицію по тих фактах, на які посилається інша сторона. А ч. 3 цього ж параграфу визначено, що факти, які не оспорюються, вва­жаються визнаними іншою стороною. Роль суду в змагальному процесі полягає в тому, що відповідно до § 139, суд, у необхідних межах, повинен обговорити зі сто­ронами обставини і факти справи, а також з’ясовувати відношення сторін до спору, як виходячи з фактичної ситуації, так і з можливих правових наслідків, та задавати відповідні питання. Суд зобов’язаний забезпечити, щоб сторони вчасно і в повній мірі надавали пояснення стосовно всіх істотних фактів, у тому числі, щоб сторони доповнювали недостатні дані по заявленим фактам, наданим доказам та заявленим клопотанням. Суд може ґрунтувати своє рішення на фактах, які сторони вважали не­значними чи не брали до уваги тільки тоді, коли він звернув на них увагу сторін та надав можливість висловитися. Це ж відноситься до будь-якого аспекту, який суд оцінює інакше, ніж сторони. Суд повинен звертати увагу сторін на будь-які обста­вини та формальні вимоги, які він повинен брати до уваги на підставі норм закону.

Принцип диспозитивності в цивільному судочинстві може бути обмежений тільки в деяких випадках, наприклад, коли суд приходить до висновку про необхід­ність призначення опікунства над малолітньою особою у випадках загрози її фізич­ному і духовному розвитку [69, с. 40]. Щоб не затягувати процес, ЦПК Німеччини передає ведення справи суду. Це означає, що суд повинен предметно сприяти пере­бігу і результатами процесу. Іншими словами, суд повинен вчасно і при будь-якому стані справи сприяти тому, щоб сторони в повному обсязі надавали пояснення та належні клопотання. При цьому сторони повинні бути захищені від будь-яких юри­дичних «несподіванок» за допомогою відповідних роз'яснень суду. Обов'язок судді давати роз'яснення допомагає подолати труднощі, що виникають при застосуванні принципу диспозитивності та принципу змагальності. У той же час сторони вільно вирішують, чи мають вони намір враховувати роз'яснення судді чи ні. Суд може дія­ти тільки використовуючи підготовчі заходи, такі як надання роз'яснень і встанов­лення строків таким чином, щоб по можливості оперативно і в найкоротший термін вирішити спір [61, с. ХІІІ]. М.Б. Гарієвська звертає увагу на те, що ЦПК Німеччини на відміну від ЦПК України надає суду значно ширші можливості щодо здійснення процесуальних дій на розсуд суду. Це випиває з того, що згідно із § 286 (1) ЦПК Ні­меччини суд повинен враховувати зміст усіх засідань та результати збирання дока­зів, якщо такі проводилися, і відповідно до свого внутрішнього переконання визна­чити, чи слід вважати фактичне твердження істинним або неправдивим. У рішенні повинні вказуватися підстави, які сформували судове переконання [38, с. 95].

ЦПК Польщі складається з Загальних положень та 5 частин: «Судовий розг­ляд», «Забезпечення вимог», «Виконавче провадження», «Положення, які стосують­ся міжнародного цивільного процесу», «Третейський (арбітражний) суд» [370]. Від­повідно до ст. 16 і 17 ЦПК Польщі, судами першої інстанції цивільної юрисдикції є районні та окружні суди. Окружні суди розглядають спори, пов’язані з особистими немайновими правами та майновими відносинами, які з цього випливають з питань встановлення чи оскарження батьківства дитини та розлучення; спори про захист авторських і суміжних прав; спори, які випливають з закону «Про пресу»; майнові спори, вартість яких перевищує 75 000 злотих, за деяким виключенням; спори, пов’язані з попередженням та боротьбою проти недобросовісної конкуренції та ін. Усі решта цивільні справи, які непідвідомчі окружним судам, розглядаються район­ними судами. У першій інстанції суд може засідати як одноособово так і колегіально в складі судді і двох засідателів, у випадках, встановлених законом по деяких кате­горіях справ, які випливають з трудових та сімейних відносин. Також ЦПК Польщі передбачає право голови суду винести рішення про розгляд будь-якої справи у скла­ді трьох суддів, якщо вона є дуже складною, або має прецедентний характер.

Суд за ЦПК Польщі зобов’язаний протидіяти затягуванню процесу та праг­нути вирішити справу на першому засіданні, якщо це не пошкодить якості розгляду, чим декларується принцип процесуальної економії. Важливим обов’язком суду є сприяння врегулюванню спору мирним шляхом у всіх випадках, коли це можливо. Медіація може бути тільки добровільною і не є відкритим процесом. Також ст. 9 ЦПК Польщі закріплено принцип гласності судочинства. Головуючий у судовому засіданні здійснює повноваження по відкриттю, веденню і закриттю засідання, на­данню слова, задає питання, дозволяє задавати питання і оголошує рішення. Також він має право знімати питання, які вважає недоречними чи зайвими. Суд має право зупиняти засідання тільки при наявності поважних причин, навіть якщо цього про­сять усі сторони. Інститут попереднього судового засідання у ЦПК Польщі відсут­ній, сторони викликаються в суд безпосередньо на засідання. Головуючий повинен закликати сторони до примирення вчасно, особливо на першому засіданні після за­слуховування їх пояснень. Відповідно до ст. 232 ЦПК Польщі, тягар доказування лежить на сторонах. Суд оцінює достовірність і силу доказів на свій розсуд на осно­ві всебічного розгляду зібраних матеріалів. Так само суд оцінює і відмову у наданні доказів, або будь-які перешкоди у їх отриманні.

ЦПК Польщі надає дуже широкі можливості для участі прокурора у цивіль­ному процесі. Він може подати позов як від імені позивача, так і від свого імені, вступити у справу на будь-якій стадії та має право оскаржувати будь-яке рішення суду. На думку Р. Манько, норми, які дозволяють прокурору приймати участь май­же у будь-якій справі, випливають з радянських правових традицій. До 1964 проку­рор, теоретично міг подати позов про розірвання шлюбу подружжя, навіть, якщо во­ни самі хотіли шлюб зберегти. З того часу його повноваження були обмежені тільки частково (стосовно позовів, що випливають із сімейних відносин) [371, с. 93]. Зага­лом, особливість польського процесуального права Р. Манько визначає те, що воно поєдную у собі інститути, які беруть свій початок з зарубіжних правових традицій (російських, радянських, західних) та оригінальні рішення, придумані польськими юристами [371, с. 103].

Незважаючи на те, що законодавчі норми, які регулюють повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції в РФ, РБ, Республіці Молдова, Франції, Ні­меччині та Польщі в певних аспектах відрізняються від законодавства України, в їх основу покладені однакові принципи і завдання, які покладаються на цивільне судо­чинство. Закріплені процесуальним законодавством принципи законності, незалеж­ності суду, диспозитивності, рівності сторін, гласності та багато інших повинні від­дзеркалюватися у правових нормах, які регулюють повноваження суду таким чином, щоб недопустити їх неоднозначного трактування, наслідком чого може стати пору­шення прав сторін.