Висновки до розділу 1

1. Категорії «юрисдикція», «підвідомчість», «підсудність», «компетенція», «функція», «права і обов’язки» між собою дуже тісно пов’язані, проте виражають різні аспекти правового явища.

Повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції є нерозривно пов’язаними між собою правами і обов’язками, що можуть бути безпосередньо вті­лені у діях суду, спрямовані на розгляд усіх справ, що підлягають вирішенню в по­рядку цивільного судочинства, та вчинення інших дій, якими наділено суд першої інстанції цивільної юрисдикції відповідно до норм цивільно-процесуального зако­нодавства для досягнення завдань цивільного судочинства.

2. Повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції тісно між со­бою пов’язані і утворюють систему. Основними їх ознаками як системи є цілісність і структура, множинність елементів, якісна визначеність, відносна автономність і їх взаємодія. Тому права і обов’язки, які входять в систему повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції знаходяться в тісних співвідношеннях і зв’язках один з одним, взаємодіють між собою і, як одне ціле, з навколишнім середовищем.

3. На повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції впливають різні групи факторів. До них відносяться дії самого суду, інших судів, дії (чи бездія­льність) учасників цивільного процесу, дії будь-яких інших осіб, підприємств, уста­нов, організацій, державних органів, юридичні події, внутрішні переконання судді та суддівський розсуд.

4. Існує багато підходів до питань класифікації повноважень суду. Різні вчені класифікували їх в залежності від того, який об’єкт дослідження вони обрали та від поставленої мети дослідження. Більшість класифікацій можуть використовуватись і для поділу повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції. Проте, дослі­дивши поділ повноважень суду за змістом на предметні та функціональні, можна зробити висновок, що даний підхід не отримав єдиного уніфікованого підходу в юридичній літературі і відрізняється в залежності від об’єкту вивчення різних нау­ковців. Даний підхід вважаємо таким, який недоцільно застосовувати при класифі­кації саме повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції.

5. На території України розвиток повноважень суду першої інстанції цивіль­ної юрисдикції пройшов наступні етапи: античний (VI ст. до н. е. - VI ст. н. е.); до- державно-общинний (І - IX ст.); період Київської Русі (IX - XIII ст.); період Галиць­ко-Волинського князівства (XIII-XIV ст.); період Великого князівства Литовського та Польського королівства (XIV - XVI ст.); період Речі Посполитої, Запорізької Січі та Гетьманщини (XVI - XVIII ст.); період Російської імперії, Австрійської імперії, Австро-Угорщини (XVIII-XX ст.); період «Української революції» (1917-1921 рр.); радянський (1917-1991 рр.); сучасний (з 1991 р.).

Вони розвивалися разом з розвитком окремих процесуальних інститутів, ба­гато з яких мають витоки ще у римському праві. Хоча передумови сучасного змага­льного, відкритого і гласного цивільного процесу України були закладені ще в «Статутах цивільного судочинства», проте найбільший вплив на формування інсти­туту повноважень суду першої інстанції цивільної юрисдикції у сучасному його ви­гляді здійснила радянська процесуальна правова школа і радянське законодавство.

6. Повноваження суду першої інстанції цивільної юрисдикції випливають з ролі суду, яку він відіграє. При дослідженні ролі суду за ЦПК РФ, РБ, Республіки Молдова, Франції, Німеччини та Польщі, можна побачити, що в їх основі лежать принципи диспозитивності, законності, рівності сторін та багато інших. Суд, в осно­вному, здійснює керівництво процесом та створює умови для реалізації сторонами своїх прав.