РОЗДІЛ 4. ВІДШКОДУВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЯ

Висновки

1. Критична ситуація з відшкодуванням. Представлене досліджен­ня показує, що серед усіх прав потерпілих право на відшкодування шкоди забезпечено в Україні чи не найгірше.

2. Правова допомога. Потерпілі не є окремими суб'єктами безоп­латної правової допомоги, а тому самотужки не завжди спроможні пов- ною мірою захистити своє право на компенсацію. Відсутність правової допомоги у потерпілих призводить до неякісних цивільних позовів, не­високих розмірів компенсації або відмови у ній, а також до виникнення проблем з майбутнім примусовим стягненням шкоди.

3. Визначення розмірів моральної шкоди. Наявна практика визна­чення розмірів моральної шкоди є недосконалою. Присуджувані розмі­ри компенсацій за цю шкоду низькі та не відповідають важливості цін­ностей, на які посягають насильницькі злочини, особливо це стосується посягань на життя. Потенціал психологічних експертиз залишається невикористаним, а суддівського внутрішнього переконання на практиці недостатньо.

4. Проблеми з примусовим стягненням. Ця проблема частково пов'язана з загальнонаціональною проблемою виконання рішень судів, але має власну специфіку. Невдалий механізм виконання призводить до процвітання практик неформальної компенсації в «позапроцесуаль- ний» спосіб, тобто шляхом неформальних домовленостей між потерпі­лим і кривдником. Тому, як наслідок, на практиці вказаний спосіб (на відміну від компенсації через суд) нині вважають найбільш дієвим.

5. Ухилення від примусового виконання. Звичним є ухилення об- винувачених/засуджених від відшкодування шкоди в примусовому по­рядку. Механізм обтяження (арешту) майна за цивільними позовами у кримінальних справах «не працює».

6. Відсутність державної компенсації. В Україні досі не вироблено державного механізму, який гарантував би компенсацію шкоди потер­пілим. Незважаючи на підписання Конвенції, згідно з положеннями якої наша держава зобов'язана створити такий фонд, цей міжнародний до­кумент Україна досі не ратифікувала. Так само до сьогодні не прийняте імплементаційне законодавство на виконання Конвенції, хоча його Мі­ністерство юстиції України уже розробило.

Рекомендації

Рекомендації за результатами проведення цього дослідження, ви­кладені нижче, є комплексними, потребують як законодавчих змін, так і внесення змін у здійснення наявних практик.

1. Закріпити за потерпілими від насильницьких злочинів право на безоплатну правову допомогу відповідно до Закону України «Про бе­зоплатну правову допомогу». Таке право має поширюватися з моменту вчинення злочину до повного стягнення шкоди.

2. Розширити практику здійснення експертиз для визначення розмі­рів завданої моральної шкоди, зокрема шляхом обов'язковості призна­чення такої експертизи слідчим у разі насильницьких злочинів, як того вимагає п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України. Розвинути судову практику, щоби розміри моральної шкоди відображали важливість цінностей, на які по­сягають насильницькі злочини, шляхом: навчання, формування право­вих позицій судами вищих інстанцій, адвокації міжнародних стандартів прав потерпілих, зокрема рішень ЄСПЛ.

3. Автоматизувати процедуру звернення до примусового виконання судових рішень щодо цивільних позовів потерпілих. Зробити борг перед потерпілими «довічним», а виконавчий лист таким, що не підлягає по­верненню без виконання таким стягувачем.

4. Розробити ефективний механізм арешту майна підозрюваного/ обвинуваченого з метою подальшого відшкодування шкоди потерпілому.

5. Змінити наявну черговість стягнень із заробітку засуджених, щоби стягнення за цивільними позовами потерпілих відбувалися передусім, а не за залишковим принципом.

6. Передбачити обмеження певних прав засуджених з метою сти­мулювання їх до сплати завданої потерпілим шкоди (обмеження права на керування транспортним засобом і виїзд за кордон, унеможливлення умовно-дострокового звільнення та звільнення з випробуванням тощо).

7. Створити державний фонд відшкодування шкоди потерпілим. Ратифікувати Європейську конвенцію про відшкодування збитку жерт­вам насильницьких злочинів і прийняти відповідне імплементаційне законодавство.