ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО, ДІЗНАВАЧА АБО ПРОКУРОРА ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Конституція України гарантує кожному можливість оска­рження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службо­вих осіб (ст.

Передбачається, що на стадії досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора стороною захисту, потерпілим та ін­шими учасниками кримінального процесу. Проте КПК України обмежив коло можливих рішень, дій чи бездіяльності, що під­лягають оскарженню. Так, рішення, дії чи бездіяльність слід­чого, дізнавача або прокурора в разі застосування заходів без­пеки можуть бути оскаржені особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом.

До форм бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що можуть бути оскаржені, належать такі: 1) невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного ре­єстру досудових розслідувань після отримання заяви чи пові­домлення про кримінальне правопорушення; 2) неповернен­ня тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України; 3) нездійснення інших процесуальних дій, які він (слідчий, дізнавач, прокурор) зобов’язаний вчинити у визна­чений КПК України строк. Скаргу на бездіяльність указаних суб’єктів можуть подавати заявник, потерпілий, його предста­вник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володілець тимчасово вилученого майна або інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (п.

Передбачається можливість оскарження такого кола про­цесуальних рішень та дій слідчого, дізнавача, прокурора:

1) рішення слідчого, дізнавача або прокурора про зупи­нення досудового розслідування (оскаржується потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюва­ним, його захисником чи законним представником, представни­ком юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження);

2) рішення слідчого чи дізнавача про закриття криміналь­ного провадження (оскаржується заявником, потерпілим, його представником чи законним представником);

3) рішення прокурора про закриття кримінального прова­дження та/або провадження щодо юридичної особи (може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної осо­би, щодо якої здійснюється провадження);

4) рішення прокурора, слідчого або дізнавача про відмову у визнанні потерпілим (оскаржується особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою);

5) рішення слідчого, дізнавача або прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (скарга може бути по­дана особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником);

6) рішення слідчого, дізнавача або прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згі­дно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України (оскаржується підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником);

7) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем або про­курором під час досудового розслідування (скарга подається особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представни­ком, законним представником чи захисником);

8) повідомлення слідчого, дізнавача або прокурора про пі­дозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох мі­сяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні зло­чину, але не пізніше закриття прокурором кримінального про­вадження або звернення до суду з обвинувальним актом (може бути оскаржене підозрюваним, його захисником чи за­конним представником);

9) відмова слідчого, дізнавача або прокурора в задово­ленні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч.

Оскільки вказаний перелік випадків оскарження рішень, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора є виче­рпним, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розгля­даються. Проте вони можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ста­тей 314-316 КПК України (ч. 2 ст. 303 КПК України).

Закон визначає строк для подання скарги, який обмежу­ється 10 днями та обчислюється з моменту прийняття рі­шення, вчинення дії або бездіяльності, що оскаржується. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється пос­тановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).

Слід урахувати, що подання скарги на рішення, дії чи без­діяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудо­вого розслідування не зупиняє виконання такого рішення або дії (ч. 1 ст. 305 КПК України).

За результатами розгляду скарги слідчий суддя може ух­валити одне з таких рішень у формі ухвали про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 2) скасування пові­домлення про підозру; 3) зобов’язання припинити дію; 4) зо­бов’язання вчинити певну дію; 5) відмову у задоволенні скар­ги (ч. 2 ст. 307 КПК України).

117.