Оскарження рішень органу досудового розслідування та прокурора

У Рекомендації Ради Європи щодо становища потерпілого в кримі­нальному та кримінальному процесуальному праві передбачено, що потерпілий повинен мати право на оскарження відмови почати розслі­дування щодо повідомленого злочину або право ініціювати приватне обвинувачення (п.

Подібним чином у Директиві ЄС вимагається, щоб потерпілі мали право на оскарження рішення (не) здійснювати кримінальне прова­дження (ст. 11.1).

Національне законодавство

Потерпілий протягом кримінального провадження має право оскар­жувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора (п. 7 ч. 1 ст. 56 КПК України).

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування врегульовано гл. 26 КПК України. Здебільшого він стосується прав сторони захисту, проте в окремих випадках надає можливість потер­пілому оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора.

Види рішень, дій чи бездіяльності, які підлягають оскарженню

На досудовому провадженні потерпілим можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне право­порушення;

2) нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зо­бов'язаний вчинити у визначений КПК України строк;

3) рішення про зупинення досудового розслідування;

4) рішення про закриття кримінального провадження;

5) рішення про відмову у визнанні потерпілим, якщо така відмова мала місце;

6) рішення, дії чи бездіяльність під час застосування заходів безпеки.

З метою процесуальної економії скарги на інші рішення, дії чи без­діяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування, але можуть бути предметом розгляду під час підготов­чого провадження у суді (ч. 2 ст. 303 КПК України). Це означає, що не всі рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора можуть оскаржуватись на стадії досудового розслідування, а лише вичерпний їх перелік.

Також під час підготовчого судового засідання можуть бути оскарже­ні рішення, дії чи бездіяльність про відмову у визнанні потерпілим або при застосуванні заходів безпеки (ч. 3 ст. 303 КПК України).

Окремо варто зазначити, що потерпілий має право оскаржити про­курору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, проку­рором під час досудового розслідування (ст. 308 КПК України). У тако­му разі скарга розглядається протягом трьох днів. У разі її задоволення прокурору - процесуальному керівнику у кримінальному провадженні надаються вказівки. Потерпілого, який подав скаргу, невідкладно пись­мово повідомляють про результати розгляду скарги.

За загальним правилом скарги можна подавати протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, то строк по­дання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).

Правові наслідки

Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або проку­рора під час досудового розслідування не зупиняє їхнього виконання. Водночас слідчий, прокурор можуть самостійно скасувати рішення про зупинення досудового розслідування, відмову у визнанні потерпі­лим і відмову у застосуванні заходів безпеки за наявності підстав (п. п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 303 КПК України). Вони також можуть припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття прова-

дження за скаргою (ст. 305 КПК України). Те саме стосується скасування прокурором рішення про закриття кримінального провадження.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора постановляється ухвала про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора (наприклад, постанова про закриття кримінального провадження);

2) зобов'язання припинити дію;

3) зобов'язання вчинити певну дію (наприклад, внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР);

4) відмову у задоволені скарги.

Порядок розгляду скарг

Скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого чи прокурора розгля­даються слідчим суддею місцевого суду (ч.

Розгляд таких скарг здійснюється за обов'язковою участю потер­пілої особи чи її адвоката (ч. 3 ст. 307 КПК України).

Практика

31,8% опитаних адвокатів потерпілих зазначили, що вони часто звертаються із оскарженням рішень, дій або бездіяльності слідчого та прокурора. Водночас 57,7% вказали, що, якщо вони і звертаються, то лише інколи.

Самі ж потерпілі, які не мають адвоката, звертаються ще рідше. Таким чином, можна зазначити, що питома вага оскарження діяльності слідчих і прокурорів невелика. Це може бути обумовлено зневірою у тому, що потерпілий спроможний щось змінити в позиції сторони обвинувачен­ня. Потерпілий не бачить позитивних наслідків такого оскарження, його перспективи. Будь-які скарги сприймаються ним, радше, як імовірність «посваритись» зі слідчим і прокурором, що означатиме неконструктивну співпрацю надалі. Особливо в кримінальних провадженнях, де потер­пілий не має адвоката та залишається сам на сам зі слідчим і прокуро­ром та вбачає у них єдину психологічну підтримку. Якщо ж його інтереси представляє адвокат, тоді ймовірний рівень конфронтації та оскарження доволі високий, хоча це залежить від стратегії адвоката в конкретному кримінальному провадженні.

Слідчий поліції:

«Вони дуже рідко оскаржують. [А якщо вже оскаржують, то] ми ретельно вивчаємо, ми виконуємо вказівки, ми ставимо це про­вадження на контроль».

\______________________ -_______________________ /

Найчастіше потерпілі та їхні представники-адвокати оскаржують:

- бездіяльність, що полягає у нереєстрації злочину (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України);

- закриття кримінального провадження (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Разом з тим задоволення таких скарг не обов'язково призводить до бажаного результату. Відкрите кримінальне провадження після ухвали слідчого судді про зобов'язання внести відомості до ЄРДР пізніше може бути закрите постановою слідчого. Це може повторюватися декілька разів у разі повторного зобов'язання судом. Хоча таке безпідставне за­криття є потенційною підставою для дисциплінарної відповідальності слідчих і прокурорів; практика притягнення до відповідальності за такі дії непоширена.

f---------------------------------------------------------------------------------------------- >∣

Адвокат потерпілого:

«У меня есть адвокаты, которые получали по 12 - 17 таких ухвал суда. Выносят, возобновляют, два месяца - и закрывают».

\________________________.____________________________________________________ /

Варто також звернути увагу, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені тільки ухвали слідчого судді про відмову в скарзі на за­криття кримінального провадження. Ухвали, якими такі скарги задово­лені, апеляційному оскарженню не підлягають.

На практиці це може призводити до виникнення ситуації, коли при вирішенні скарг цієї категорії слідчі судді виходять не з обґрунтованості заявлених вимог, а з мотивів «убезпечення» власного рішення від скасу­вання. Вони можуть намагатися уникнути погіршення статистики з якості судових рішень, що вимірюється як відсоток скасованих і змінених судо­вих рішень та долучається до суддівського досьє, впливаючи на кар'єру судді. Як наслідок, деякі слідчі судді, скасовуючи постанову про закриття кримінального провадження, обмежуються загальним посиланням на незаконність постанови чи неповноту досудового розслідування³⁵.

Окремо варто звернути увагу на процедуру оскарження процесуаль- C------------------------------------------------------------------------------------------------- \

Адвокат потерпілого:

«Мне коллега рассказывал: получил 17-ю ухвалу по одному и тому же делу. Решили, кто кого переплюнет».

\_________________________________________________________ √

ному керівнику - прокурору. 39,1% адвокатів оскаржували недотриман­ня розумних строків до вищестоящого прокурора. Відповідно, більшість (60,1%) - не зверталась. Під час проведення фокус-груп респонденти з-поміж адвокатів неодноразово звертали увагу на неефективність цьо­го механізму. До того ж таке незадоволення підсилювалось тим, що формально адвокат потерпілого та прокурор на одному боці - стороні обвинувачення, тож, на їхню думку, розгляд таких скарг мав би відбува­тися ефективніше.

³⁵ Роль слідчого судді у кримінальному провадженні: звіт за результатами дослідження / Бєлоусов Ю., Венгер В., Орлеан А., Крапивін Є., Шапутько C., Яворська В.; за заг. ред. Бєлоусова Ю. Київ, 2020. 252 с.

f----------------------------------------------------------------------------------------------------------------- >1

Адвокат потерпілого:

«Якщо пишуть у прокуратуру, то вони кажуть, що все класно. Порушень прокуратура не бачить. Скарги на бездіяльність можна направляти до суду. Така позиція процесуального керівника».

Адвокат потерпілого:

«Матеріали справи перебувають на контролі прокуратури, про хід досудового розслідування Вас буде окремо повідомлено. А потім ми випадково дізнаємося, що воно закрито вже. А коли звертаєшся, то кажуть: „Вам роз'яснили, Вам повідомили, чого Ви зловживаєте своїм процесуальним правом?!"».

Річ у тому, що адвокати потерпілого намагаються не конфліктувати зі слідчим і прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні. Звернення до вищестоящого прокурора - крайній захід. Він сприймається процесуальним керівником як скарга на нього самого, що часто негативно впливає на конструктивність співпраці сторони об­винувачення та потерпілого і його представника.

Висновки

1. Потерпілі самостійно не оскаржують рішення, дії чи бездіяль­ність слідчого, прокурора; оскарження - це загалом рідкість. Потер­пілі, які не мають адвоката, майже не звертаються до слідчого судді або вищестоящого прокурора для оскарження рішень, дій чи безді­яльності слідчого, прокурора. Питома вага оскарження потерпілими діяльності слідчих і прокурорів невелика, хоча це обумовлено, радше, зневірою у тому, що потерпілий може щось змінити в позиції сторони обвинувачення. Потерпілий не бачить перспективи такого оскарження. Будь-які скарги сприймаються ним, швидше, як ризик «посваритись» зі слідчим і прокурором, що означатиме перешкоди для розслідування в майбутньому.

2. Найчастіше оскаржують нереєстрацію злочину та закриття про­вадження. Найчастіше потерпілі та їхні представники-адвокати оскаржу­ють: 1) невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР; 2) рішення слідчого або прокурора про закриття кримінального провадження.

3. Адвокати не оскаржують затягування строків розслідування. Більшість адвокатів - представників потерпілих не звертаються з оскар­женням недотримання розумних строків у кримінальному провадженні до вищестоящого прокурора в порядку ст. 308 КПК України та вважають таке оскарження неефективним.

1.7.