Тема 11. Міжнародне співробітництво під час досудового розслідування.

1. Поняття та загальні ознаки міжнародного співробітництва під час досудового розслідування.

2. Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.

3. Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція)

4. Кримінальне провадження у порядку перейняття

Мета вивчення

Метою вивчення є систематизація знань студентів щодо порядку та процедур здійснення міжнародного співробітництва під час досудового розслідування.

Результати навчання

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1. продемонструвати знання щодо особливостей здійснення міжнародного співробітництва під час досудового розслідування;

2. визначити порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій;

3. встановити особливості екстрадиції;

4. визначити здійснення кримінального провадження в порядку перейняття.

Література: 26,40,67,68,72,73,75-82,129,146,168,179

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження охоплює декілька форм такого співробітництва:

- міжнародна правова допомога при провадженні окремих процесуальних дій (міжнародна правова допомога у вузькому, конкретному розумінні) - проведення компетентними органами однієї держави окремих процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду в іншій державі або міжнародній судовій установі;

- видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;

- перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом;

- передача засуджених осіб;

- визнання та виконання вироків іноземних держав.

Слід звернути увагу на те, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження є комплексним правовим інститутом і охоплює як норми кримінального процесуального законодавства (розділ IX Кодексу), що регламентують власне кримінальні провадження у зв'язку з таким співробітництвом, так і норми міжнародного права (що регулюють міждержавні відносини або відносини між Україною та відповідним міжнародним судовим органом (міжнародно-правові відносини) з питань кримінального провадження, а також адміністративно-правові норми, що визначають порядок організації в Україні міжнародного співробітництва у кримінально-правовій сфері та управління таким співробітництвом, що позначається на колі правових джерел 79

цього інституту.

Правовою підставою для міжнародного співробітництва є:

1. двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2. за відсутності міжнародного договору України міжнародну правову допомогу чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності (ч. 1 ст. 544 КПК України).

Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом 10 днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом (ст. 551 КПК України). У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання. Запит про правову допомогу надсилається іноземній державі на підставі міжнародного договору України, а у випадку, якщо Україна не є суб’єктом договірних відносин з цією іноземною державою, то на підставі принципу взаємності (ч.

Цей принцип означає, що уповноважений (центральний) орган України, направляючи до такої держави запит, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого ж виду міжнародної правової допомоги.

У свою чергу, уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органові запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Міжнародними договорами та ст. 552 КПК докладно передбачено зміст та правову форму запиту про правову допомогу, що складається у письмовому вигляді.

До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК України з метою роз’яснення особі її процесуальних прав і обов’язків. До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.

До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається слідчим суддею згідно з КПК України, то додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

КПК України регламентує проведення таких процесуальних дій у рамках надання міжнародної правової допомоги: вручення документів (ст. 564 КПК України); тимчасова передача (ст. 565 КПК України);виклик особи, яка перебуває за межами України (ст. 566 КПК України); допит за запитом компетентного органу іноземної держави шляхом проведення відео- або телефонної конференції (ст. 567 КПК України); розшук, арешт і конфіскація майна (ст. 568 КПК України); контрольована поставка (ст.

У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов’язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту. В разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит (ст. 555 КПК України).

Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави (п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК України).

Запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови: якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на максимальний строк не менше 1 року; особу засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше 4 місяців (ч. 1 ст. 573 КПК України).

Перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом (п. 3 ч. 1 ст. 541 КПК України).

Кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною за таких умов: 1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території; 2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із КПК України або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено; 3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення; 4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

Приводом для перейняття кримінального провадження є клопотання компетентних органів інших держав (ст. 597 КПК іменує його запитом). Це клопотання розглядається ГПУ (щодо досудових розслідувань), якщо чинним міжнародним договором України не передбачено інший порядок зносин. Строк розгляду клопотання складає двадцяти днів з дня його надходження. Слід зазначити, що КПК не регламентує порядку розгляду клопотання, однак слід враховувати положення ст. 17 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, що держава інформує підозрювану особу про отримання клопотання про порушення кримінального переслідування, для того щоб така особа могла подати свої аргументи до прийняття цією державою рішення стосовно клопотання. За результатами розгляду клопотання приймається постанова про задоволення клопотання та перейняття кримінального провадження або постанова про відмову у його задоволенні. У разі перейняття кримінального провадження ГПУ в порядку, передбаченому КПК, доручає здійснення досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.

Стаття 596 КПК передбачає ряд обставин, що виключають перейняття кримінального провадження.

Кримінальне провадження починається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Прокурор доручає розслідування відповідному слідчому підрозділу. Під час розслідування слідчому, прокурору дозволяється проводити всі процесуальні дії, що передбачені КПК України. Необхідно зазначити, що за клопотанням компетентного органу іншої держави особа, щодо якої буде направлений запит про перейняття кримінального провадження, може триматися під вартою на території України не більше ніж сорок діб. Тримання під вартою особи здійснюється в порядку та згідно з правилами, передбаченими ст. 583 КПК. Якщо після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку запит про перейняття кримінального провадження не надійде, зазначена особа звільняється з-під варти. Стаття 598 КПК передбачає, що перейняте провадження здійснюється у відповідності до кримінального процесуального законодавства України, однак із певними особливостями щодо допустимості доказів та можливості суду призначати покарання.

Провадження, яке було перейняте з іноземної держави, необхідно починати зі стадії досудового розслідування.

Стаття 599 КПК передбачає порядок та умови передання кримінального провадження компетентному органу іншої держави. Підставою для передання кримінального провадження є перебування підозрюваного(обвинуваченого) на території запитуваної держави, а видача його Україні неможлива або у видачі його відмовлено. Крім того, до складання клопотання необхідно зібрати докази, що свідчать про наявність у діях підозрюваних (обвинувачених) складу злочину, та виконати у повному обсязі всі слідчі дії, проведення яких можливе на території України.

Для передання незакінченого кримінального провадження компетентному органу іноземної держави слідчий складає клопотання та погоджує його із прокурором, прокурор, суд складають клопотання, зміст та форма якого повинні відповідати вимогам ст. 600 КПК. Клопотання направляється до ГПУ (щодо досудових розслідувань). Це клопотання має бути розглянуте протягом двадцяти днів з моменту надходження. При розгляді клопотання перевіряється наявність у діях підозрюваних (обвинувачених) складу злочину, виконання у повному обсязі всіх слідчих дій, проведення яких можливе на території України, належне оформлення клопотання, наявність підстав і відсутність перешкод для передання кримінального провадження.

Зміст та форма клопотання про передання кримінального провадження повинні відповідати вимогам КПК та відповідних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо підозрюваний тримається під вартою, то його передача здійснюється у порядку, передбаченому для здійснення екстрадиційної процедури.

Після перейняття компетентним органом іншої держави кримінального провадження, орган досудового слідства, прокурор, суддя та суд, які здійснювали розслідування, можуть здійснювати процесуальні дії по цьому провадженню не інакше як на підставі отримання запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження.