§ 3. Державна міграційна служба України

Здійснення загальнодержавних реформ, зокрема запрова­дження безвізового режиму в Україні з Європейським Союзом, уч­асть у процесах децентралізації повноважень органів державної влади, забезпечення належного рівня безпеки документів, що підт­верджують громадянство або посвідчують особу чи її спеціальний статус, і боротьба з корупцією - це ті обставини, які зумовили ство­рення Державної міграційної служби України на підставі Указу Пре­зидента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 та стали чинниками змін у напрямках її діяльності.

Державна міграційна служба Украї­ни (далі - ДМС України) є центральним орга­ном виконавчої влади, діяльність якого спря­мовується та координується Кабінетом Міні­стрів України через міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незакон­ній) міграції, громадянства, реєстрації фізич­них осіб, біженців та інших визначених зако­нодавством категорій мігрантів.

ДМС України у своїй діяльності керується Конституцією Укра­їни та законами України (зокрема міжнародними актами і догово­рами, ратифікованими Верховною Радою України, як-то Протокол щодо статусу біженців від 31.01.1967, ратифікований Законом Украї­ни «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Про­токол щодо статусу біженців» від 10.01.2002 № 2942-III (2942-14) тощо), законами України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III, «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Укра­їну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII, «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III, «Про свободу пересування та вільний ви­бір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, «Про пра­вовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра­їни щодо документів, що підтверджують громадянство України, по­свідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералі­зацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, Кодексом України про адміністративні

правопорушення, а також актами Президента України (зокрема, Указом Президента України від 30.05.2011 № 622/2011 «Про Конце­пцію державної міграційної політики») і Кабінету Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо-переміщених осіб», Постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2016 № 770 «Деякі питання надання адміністрати­вних послуг у сфері міграції», розпорядження Кабінету Міністрів Ук­раїни від 12.07.2017 № 482-р «Про схвалення Стратегії державної мі­граційної політики України на період до 2025 року», Постанова Ка­бінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 «Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, об­міну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, ви­знання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання» та ін.), наказами Міністерства внутрішніх справ України, інших цент­ральних органів виконавчої влади, що регулюють питання у сферах міграції (зокрема, наказ МВС України від 16.02.2015 № 158 «Про за­твердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», наказ Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордон­них справ, Міністерства соціальної політики, Міністерства освіти і на­уки, Служби зовнішньої розвідки, Служби безпеки України від 29.04.2015 № 494/132/467/497/141/281 «Про затвердження Мето­дики аналізу ризиків з метою протидії нелегальній міграції», наказ МВС України від 28.08.2013 № 825 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Держав­ною міграційною службою України», наказ МВС України від 14.06.2018 № 503 «Про затвердження Положення про пункти тимчасового розмі­щення біженців», наказ Мін'юсту та МВС України від 14.06.2018 № 1843/5/507 «Про інформаційну взаємодію Державного реєстру ак­тів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру», наказ МВС України від 05.09.2018 № 732 «Про затвердження Порядку реєстрації фізичних осіб в електронній черзі для отримання адміністративних послуг, які надаються Державною міграційною слу­жбою України») та іншими актами законодавства України.

Правовий статус та організація діяльності ДМС України врегульо­вано Положенням про Державну міграційну службу України, затвердже­ним Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 3 60^[103].

Згідно з Положенням основними завданнями ДМС України є такі:

1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) мігра­ції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визна­чених законодавством категорій мігрантів;

2) внесення на розгляд міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах мігра­ції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (неза­конній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

В умовах глобальної інтенсифікації міграційних процесів та ак­тивної участі населення України в цих процесах зростає необхід­ність ефективного державного регулювання в зазначеній сфері, яке є передумовою використання позитивного потенціалу міграції з ме­тою розвитку, мінімізації її негативних наслідків, забезпечення прав і свобод мігрантів і всього населення^[104]. У зв'язку з цим формування та реалізація державної міграційної політики та вдосконалення си­стеми державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів у сфері реалізації прав людини є одним із пріоритетів уповноважених державних органів на сучасному етапі розбудови демократичної правової держави. Це також зумовлено політичними та соціально-економічними факторами, що впливають на ситуацію в Україні та світі, головними з яких є такі:

- імплементація Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сто­рони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, праг­ненням України в перспективі набути членство в Європейському Со­юзі, що передбачає поступове наближення політики та законодав­ства, зокрема у сфері міграції, до стандартів Європейського Союзу;

- виїзд українців за кордон із метою працевлаштування, особ­ливо в прикордонних регіонах, що призвело до відтоку робочої сили з України;

- еміграція висококваліфікованих фахівців та молоді, у тому числі внаслідок неповернення в Україну після отримання освіти за кордоном, яка зростає через політику низки іноземних держав щодо залучення висококваліфікованих іммігрантів, молодих фахівців з іноземних студентів, що, у свою чергу, негативно позначається на віковій та освітньо-кваліфікаційній структурі робочої сили і може гальмувати економічне зростання в Україні;

- негативна ситуація на Сході України та глибока економічна криза, що призвели до зростання еміграції та зменшення чисельності населення в Україні, тощо.

Стратегічними напрямами реалізації державної міграцій­ної політики є^[105] такі:

- зниження адміністратив­них бар'єрів для свободи пересу­вання населення України шляхом створення зручних систем: обліку населення, реєстрації місця про­живання, видачі документів, що посвідчують особу, підтверджу­ють громадянство України чи спе­ціальний статус особи;

- удосконалення законодавства щодо внутрішньої і зовнішньої трудової міграції громадян України, в'їзду іноземців та осіб без гро­мадянства в Україну, виїзду їх з України і транзитного проїзду через її територію, а також у сфері боротьби з нелегальною міграцією;

- підвищення рівня безпеки документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та процедури їх видачі;

- створення для громадян України, іноземців та осіб без грома­дянства, які на законних підставах проживають або тимчасово пере­бувають на території України, умов для свободи пересування, віль­ного вибору місця проживання на території України (за винятком обмежень, що встановлюються законом);

- розвиток можливостей для тимчасового легального працев­лаштування за кордоном як альтернативи постійній еміграції; просу­вання програм освітнього обміну; підвищення рівня обізнаності гро­мадськості щодо можливостей міграції, включно із зворотною, забез­печення захисту прав громадян України, які працюють і проживають за кордоном шляхом актуалізації договірної бази двосторонніх між­народних договорів України з питань трудової міграції та активізації співробітництва з іноземними державами, до яких спрямовано по­токи трудової міграції з України;

- створення в межах розвитку єдиної інформаційно-аналітич­ної системи управління міграційними процесами реєстру для авто­матизованої обробки заяв, ухвалення рішень про надання (відмову), продовження (відмову в продовженні) або скасування наданих пос­відок на тимчасове і постійне проживання;

- створення необхідних умов для повернення та реінтеграції українських мігрантів в українське суспільство з метою зменшення еміграційних потоків;

- посилення у передбачених законом випадках взаємодії та ко­ординації діяльності державних органів і юридичних осіб публіч­ного права які здійснюють повноваження у сфері міграції;

- спрощення та лібералізація візового режиму, покращення можливостей консульських установ України;

- удосконалення системи статистичного забезпечення прове­дення аналізу міграційних тенденцій та ухвалення рішень у сфері міграції, оброблення та збирання статистичної інформації про міг­раційні процеси громадян України, які проживають чи тимчасово перебувають за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянс­тва, які на законних підставах проживають чи тимчасово перебува­ють на території України;

- підвищення (створення) рівня автоматизації використання під час здійснення прикордонного контролю існуючих національ­них баз даних;

- запровадження належного механізму та програм регуляриза- ції нелегальних мігрантів і посилення контролю за дотриманням мі­граційного законодавства всередині держави;

- протидія торгівлі людьми, забезпечення захисту громадян Ук­раїни за кордоном, а також іноземців та осіб без громадянства, що по­страждали від торгівлі людьми, які перебувають на території України;

- формування міграційної політики, що сприяє легальній міг­рації в Україну шляхом урахування міжнародних стандартів і кра­щих європейських практик, узгодженості з економічною та демогра­фічною політикою держави, заохочення репатріації в Україну, пере­гляду доцільності формування квоти імміграції, розроблення у разі потреби виключно механізму формування квот для працевлашту­вання, який гнучко реагуватиме на потреби ринку праці;

- забезпечення інтеграції біженців та осіб, які потребують до­даткового захисту, в українське суспільство, а також задоволення

інтеграційних потреб осіб, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На підставі Положення про Державну міграційну службу Украї­ни ДМС України відповідно до покладених на неї завдань^[106] реалізує такі повноваження:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдоско­налення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в уста­новленому порядку подає їх на розгляд міністрові внутрішніх справ;

2) проводить аналіз міграційної ситуації в Україні, проблем бі­женців та інших категорій мігрантів, розробляє поточні та довго­строкові прогнози із цих питань;

3) здійснює у межах своєї компетенції провадження з питань прийняття / припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства;

4) ухвалює відповідно до законодавства рішення про встанов­лення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, їх скасування;

5) готує пропозиції щодо визначення квоти імміграції на кале­

ндарний рік;

6) ухвалює рішення про видачу дозволу на іммігра­цію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу;

7) бере участь у межах, визначених законодавством, у вирішенні питань трудової мі­грації та питань, пов’язаних із навчанням в Україні іноземців та осіб без громадянства;

8) здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилу­чає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, позначки про заборону в’їзду в Україну в передбачених законодавством випадках;

9) ухвалює рішення про продо­вження (скорочення) строку тим­часового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повер­нення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належно­сті або країн походження, зверта­ється до судів із позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства; здійснює заходи, пов’язані з примусовим вид­воренням іноземців та осіб без громадянства з України;

10) здійснює оформлення і видачу громадянам України доку­ментів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тим­часово затримує та вилучає такі документи у передбачених законо­давством випадках;

11) здійснює ідентифікацію осіб, у тому числі тих, які зверну­лися із заявами про визнання біженцем або особою, яка потребує до­даткового захисту в Україні, а також іноземців та осіб без громадян­ства, які втратили документи, що посвідчують особу, та підлягають видворенню або реадмісії;

12) виконує функції замовника з виготовлення та постачання бланків документів, що посвідчують особу та підтверджують

громадянство України, і документів, що посвідчують особу та підт­верджують її спеціальний статус, а також товарів, робіт і послуг для забезпечення створення і функціонування Єдиного державного де­мографічного реєстру;

13) здійснює розроблення зразків заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та довідки про звер­нення за захистом в Україні;

14) ухвалює рішення про визнання іноземців та осіб без грома­дянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка по­требує додаткового захисту;

15) збирає та аналізує інформацію про наявність у країнах по­ходження біженців та осіб, які потребують додаткового й тимчасо­вого захисту в Україні, умов, за яких такий захист надається;

16) надсилає компетентним органам влади інших держав запити щодо наявності в таких державах членів сім'ї осіб, які подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, чи яких було визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, і правових підстав для возз'єднання сімей;

17) розглядає скарги на рішення про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захи­сту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового за­хисту, і скасування зазначених рішень, якщо вони були прийняті з порушенням законодавства;

18) уживає у межах компетенції заходів для сприяння реаліза­ції прав біженців та інших категорій мігрантів;

19) здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, посвід­чення особи, якій надано додатковий захист в Україні, а також інших документів, передбачених законодавством для цих категорій осіб;

20) видає проїзні документи іноземцям та особам без грома­дянства, яких було визнано біженцями іншими країнами - учасни­ками Конвенції про статус біженців 1951 р.

21) забезпечує функціонування пунктів тимчасового розмі­щення біженців і пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

22) бере участь у реалізації державної політики у сфері волон­терської діяльності щодо надання допомоги біженцям;

23) подає МВС для подальшого внесення Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо необхідності ухвалення рішення про тим­часовий захист (припинення тимчасового захисту), веде реєстрацію осіб, яким надано такий захист;

24) контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб;

24-1) надає органам реєстрації методологічну й технічну допо­могу у забезпеченні взаємодії між реєстрами територіальних громад;

25) веде облік осіб, які отримали або претендували на отри­мання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, осіб, які набули (припинили) громадянство України, та осіб, яким надано (скасовано) дозвіл на імміграцію в Україну, на всіх етапах проведення відповідних процедур;

26) розглядає звернення громадян із питань, пов’язаних з дія­льністю ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозді­лів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її уп­равління;

27) надає в установленому законодавством порядку органам ведення Державного реєстру виборців та іншим органам виконавчої влади передбачені законодавством відомості;

28) забезпечує створення, вдосконалення, розвиток, супрово­дження та підтримку функціонування Єдиного державного демо­графічного реєстру, Єдиної інформаційно-аналітичної системи уп­равління міграційними процесами, Національної системи біометри­чної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, розпорядником яких є ДМС, а також здійснює заходи із захисту інформації в них;

29-1) надає послуги з видачі засобів електронного цифрового підпису в установленому законодавством порядку;

30) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, формування інформаційних ресурсів (баз, банків даних) щодо пер­сональних даних фізичних осіб (у тому числі їх біометричних даних і параметрів) та інших інформаційних ресурсів, необхідних для ви­конання покладених на ДМС завдань;

31) здійснює відповідно до закону заходи щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції та іншим порушенням міграційного законодавства;

32) здійснює міжнародне співробітництво, бере участь у розро­бленні проєктів та укладенні міжнародних договорів України з пи­тань громадянства, міграції, біженців, осіб, які потребують інших

форм захисту, реєстрації фізичних осіб та реадмісії, забезпечує в ме­жах своїх повноважень виконання укладених міжнародних догово­рів України;

33) здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) мігра­ції, громадянства, біженців та інших визначених законодавст­

вом категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності;

34) оформлює, видає, обмінює, пересилає, вилучає, повертає державі та знищує документи з безконтактним електронним носієм;

35) здійснює управління об'єктами державної власності, що на­лежать до сфери управління ДМС;

36) надає адміністративні послуги відповідно до закону;

36-1) удосконалює процедури надання адміністративних пос­луг, у тому числі шляхом впровадження електронних сервісів, зок­рема електронної черги, оплати вартості адміністративних послуг платіжними картками;

36-2) взаємодіє з адміністратором Єдиного державного демо­графічного реєстру, у тому числі з питань, пов'язаних із забезпечен­ням належного функціонування та адміністрування Єдиного держа­вного демографічного реєстру;

37) формує державне замовлення на підготовку фахівців у від­повідній сфері;

38) виконує у межах повноважень, передбачених законом, пра- возастосовні та правоохоронні функції;

39) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Крім того, ДМС України з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалі­зацією в апараті ДМС, її територіальних органах і територіальних підрозділах, на підприємствах, в установах та організаціях, що нале­жать до сфери її управління;

2) організовує проведення конкурсу на зайняття вакантних по­сад державної служби в апараті ДМС, керівників територіальних ор­ганів ДМС та їх заступників і керівників територіальних підрозділів ДМС, в установленому порядку призначає керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, забез­печує в межах повноважень, визначених законом, організацію під­вищення рівня професійної компетенції державних службовців і працівників апарату ДМС та її територіальних органів;

3) контролює та координує діяльність територіальних органів і територіальних підрозділів ДМС;

4) надає територіальним органам і територіальним підрозді­лам методичну та практичну допомогу, проводить перевірки їх дія­льності;

5) організовує планово-фінансову роботу в апараті ДМС, її тери­торіальних органах і територіальних підрозділах, пунктах тимчасо­вого розміщення біженців, пунктах тимчасового перебування інозе­мців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Укра­їні, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансо­вих і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдоскона­лення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку;

6) взаємодіє з громадськими об’єднаннями та міжнародними неурядовими організаціями, в тому числі тими, що надають гумані­тарну й інші види допомоги біженцям та іншим категоріям мігрантів шляхом реалізації спільних проєктів (програм);

7) забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, ви­конання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готов­ності держави;

8) організовує ведення діловодства й архівне зберігання доку­ментів в апараті ДМС відповідно до встановлених правил.

ДМС України для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт та участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, праців­ників центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів мі­сцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організа­цій (за погодженням з їх керівниками);

2) одержувати безоплатно від державних органів та органів мі­сцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій неза­лежно від форми власності і їх посадових осіб, а також від громадян та їх об’єднань інформацію, документи й матеріали, необхідні для виконання покладених на ДМС завдань;

3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, прово­дити наукові конференції та семінари з питань, що належать до її компетенції;

4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та ін­шими технічними засобами;

5) проводити перевірки стану додержання органами виконав­чої влади, громадянами, органами реєстрації, підприємствами, уста­новами та організаціями вимог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незакон­ній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та ін­ших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити про­позиції щодо усунення причин порушення таких вимог;

6) ініціювати проведення спільних перевірок із правоохорон­ними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у межах повноважень, передбачених законом;

7) створювати умови для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, затриманих за незаконне перебування на те­риторії України, до вирішення питання щодо їх примусового видво­рення або поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, шля­хом виділення приміщень у територіальних органах ДМС України.

ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи й територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

ДМС України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. ДМС України очо­лює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань ви­щого корпусу державної служби.

Структура апарату ДМС України:

1) керівництво ДМС України;

1.1) Голова Державної міграційної служби України;

1.2) Перший заступник голови Державної міграційної служби України;

1.3) Заступник голови Державної міграційної служби України;

2) Департамент організаційного забезпечення;

3) Департамент інформатизації, телекомунікацій та захисту ін­формації;

4) Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєст­рації;

5) Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства;

6) Управління міжнародних зв'язків;

7) Управління персоналу;

8) Управління юридичного забезпечення;

9) Управління фінансового забезпечення та бухгалтерської служби;

10) Управління ресурсно-господарського забезпечення та капі­тального будівництва;

11) Управління комунікацій та електроних сервісів;

12) Відділ з питань запобігання та виявлення корупції;

13) Відділ внутрішнього аудиту;

14) Режимно-секретний сектор.

Структуру апарату ДМС України затверджує її голова за пого­дженням з міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис та кошторис апарату ДМС України затверджує голова ДМС України за погодженням із Мінфіном України. Гранична чисельність держав­них службовців і працівників ДМС України затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Голова ДМС України має двох заступників, у тому числі одного першого, які призначаються та звільняються з посади Кабінетом Мі­ністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу дер­жавної служби відповідно до законодавства про державну службу.

Голова ДМС України:

1) очолює ДМС, здійснює керівництво її діяльністю, представ­ляє ДМС України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами, здійснює по­вноваження керівника державної служби в ДМС;

2) вносить на розгляд міністра внутрішніх справ пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сферах мігра­ції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (неза­конній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, розроблені ДМС проєкти законів, актів Президента України та Кабінету Мініст­рів України, а також позицію щодо проєктів, розробниками яких є інші міністерства;

3) вносить на розгляд міністра внутрішніх справ проєкти нор­мативно-правових актів МВС України з питань, що належать до ком­петенції ДМС;

4) у межах повноважень, передбачених законом, організовує і контролює виконання в апараті ДМС України, її територіальних ор­ганах та територіальних підрозділах Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та наказів МВС із питань, що належать до сфери діяльності ДМС;

5) подає на затвердження міністрові внутрішніх справ плани роботи ДМС;

6) звітує перед міністром внутрішніх справ про виконання пла­нів роботи ДМС і покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допуще­них порушеннях;

7) вносить на розгляд міністра внутрішніх справ пропозиції щодо утворення в межах граничної чисельності державних службо­вців та працівників ДМС і коштів, передбачених на її утримання, те­риторіальних органів, у тому числі міжрегіональних, які є юридич­ними особами публічного права, а також щодо ліквідації та реорга­нізації Кабінетом Міністрів України таких органів;

8) затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату ДМС;

9) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з міністром внутрішніх справ керівників і заступників керівників са­мостійних структурних підрозділів апарату ДМС України, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і праців­ників апарату ДМС України;

10) затверджує штатний розпис і кошторис територіальних ор­ганів;

11) затверджує за погодженням із міністром внутрішніх справ структуру територіальних органів;

12) призначає на посаду за погодженням із міністром внутріш­ніх справ та головами відповідних місцевих держадміністрацій і зві­льняє з посади керівників територіальних органів ДМС України;

13) призначає на посаду за погодженням із міністром внутріш­ніх справ заступників керівників територіальних органів ДМС і зві­льняє їх з посади;

14) призначає на посаду та звільняє з посади керівників тери­торіальних підрозділів ДМС України та їх заступників у порядку, пе­редбаченому законодавством про державну службу;

15) утворює, ліквідовує й реорганізовує підприємства, уста­нови та організації, що належать до сфери управління ДМС, затвер­джує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посади їх керівників;

16) розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

17) забезпечує взаємодію ДМС України з визначеним міністром внутрішніх справ структурним підрозділом МВС;

18) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіаль­них органів ДМС;

19) забезпечує дотримання встановленого міністром внутріш­ніх справ порядку обміну інформацією між МВС і ДМС та своєчас­ність її подання;

20) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до відповідальності державних службовців і праців­ників апарату ДМС, керівників територіальних органів та територіа­льних підрозділів ДМС, присвоює їм ранги державних службовців;

21) вносить в установленому порядку подання щодо представ­лення державних службовців і працівників апарату ДМС, її територі­альних органів та територіальних підрозділів до відзначення дер­жавними нагородами;

22) утворює комісії, робочі та експертні групи;

23) скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції;

24) уживає заходів для забезпечення режиму секретності та здійснює постійний контроль за станом охорони державної таєм­ниці в апараті ДМС;

25) підписує накази ДМС;

26) дає у межах повноважень обов’язкові до виконання держа­вними службовцями і працівниками апарату ДМС України, її терито­ріальними органами та територіальними підрозділами доручення;

27) затверджує граничну чисельність працівників пунктів тим­часового розміщення біженців і пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Ук­раїні, а також їх структуру, штатний розпис і кошторис у межах ко­штів, передбачених на утримання ДМС;

28) здійснює інші повноваження, визначені законом.

ДМС України у межах своїх повноважень, на основі й на вико­нання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, на­казів МВС України та доручень міністра видає накази організаційно- розпорядчого характеру, які підписуються головою ДМС України, організовує і контролює їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компете­нції ДМС України, й обговорення найважливіших напрямів її діяль­ності у ДМС України може утворюватися Колегія, персональний склад якої затверджено наказами ДМС України від 07.09.2018 № 134 «Про внесення змін до персонального складу Колегії ДМС України», від 06.02.2019 № 38 «Про внесення змін до персонального складу Колегії ДМС України» та від 10.06.2019 № 173 «Про внесення змін до персонального складу Колегії ДМС України». Так, до складу Колегії ДМС України входять голова ДМС України (голова колегії), заступ­ник міністра внутрішніх справ України (за згодою), керівники стру­ктурних підрозділів ДМС України, а також у встановленому порядку інші особи. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом ви­дання відповідного наказу ДМС України.

Для розгляду наукових рекомендацій і проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у ДМС України можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний і персональний склад та положення про них затверджуються головою ДМС України.

На утворені територіальні органи та територіальні підрозділи ДМС України може покладатися виконання окремих завдань за між­регіональним принципом.

У свою чергу, пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є держа­вними установами, призначеними для тимчасового утримання іно­земців та осіб без громадянства у разі, коли^[107]:

- вони не виконали в установлений строк без поважних при­чин рішення про примусове повернення;

- є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення;

- адміністративним судом ухвалено постанову про їх приму­сове видворення за межі України;

- вони прибули на територію України відповідно до міжнарод­них договорів про реадмісію або не мають законних підстав для пе­ребування на території України і підлягають примусовому видво­ренню за її межі.

Пункт тимчасового перебування належить до сфери управ­ління ДМС, відповідно, він утворюється, реорганізовується та лікві­дується за рішенням ДМС.

Основними завданнями пункту тимчасового перебування іно­земців та осіб без громадянства є такі:

1) забезпечення тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства, розміщених відповідно до законодавства;

2) створення належних умов для утримання іноземців та осіб без громадянства, забезпечення їх індивідуальними спальними міс­цями, постільною білизною, триразовим харчуванням, матеріально- побутовим та медичним обслуговуванням тощо;

3) сприяння територіальним органам ДМС та органам охорони державного кордону у виконанні покладених на них завдань, пов’я­заних із примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянс­тва за межі України;

4) сприяння іноземцям та особам без громадянства в установ­ленні контактів з родичами, земляками, міжнародними та громад­ськими організаціями.

Іноземці та особи без громадянства утримуються у пункті тим­часового перебування протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду про їх примусове видворення за межі України, але не більше як 12 місяців.

Відповідно до частини 8 ст. 29 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» з метою організації тимчасового розміщення осіб, які подали заяви про ви­знання біженцями або особами, які потребують додаткового захи­сту, стосовно яких ухвалено рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцями чи особами, які потребують додаткового захисту, та яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, створюються пункти тимчасового розміщення біженців (далі - ПТРБ).

Відповідно до Положення про пункти тимчасового розміщення біженців, затвердженого Наказом МВС України від 14.06.2018 № 503 пункт утворюється, реорганізується, утримується та ліквідується Державною міграційною службою України і належить до сфери її уп­равління^[108].

Основними завданнями таких пунктів є такі:

- забезпечення тимчасового розміщення строком до шести мі­сяців осіб, які подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, стосовно яких ухвалено рі­шення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцями чи особами, які потребують додаткового захи­сту, яких визнано біженцями або особами, які потребують додатко­вого захисту (далі - особи, розміщені в пункті);

- створення належних умов для проживання осіб, розміщених у пункті, забезпечення їх необхідною первинною медичною допомо­гою, харчуванням тощо;

- сприяння та створення умов для реалізації особами, розміще­них у пункті, прав і свобод, передбачених законодавством.

Строк перебування в пункті може бути продовжений на період існування обставин та у порядку, передбаченому пунктами 17-20 розділу ІІІ вказаного Положення, але на загальний строк не більше 12 місяців.

На базі пунктів може створюватися спеціальне приміщення (центр) для дітей, розлучених із сім'єю, які заявили про намір бути визнаними біженцями або особами, які потребують додаткового за­хисту, подали заяви про визнання біженцями або особами, які пот­ребують додаткового захисту, оскаржують рішення щодо статусу

Розділ 3. Правоохоронні органи України біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, та яких ви­знано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Порядок приймання і перебування у центрі згаданих категорій ді­тей, розлучених із сім'єю, врегульовується окремим положенням, за­твердженим наказом МВС України^[109].

Головною метою діяльності Державного підприємства «Доку­мент» є впровадження нових сервісів і стандартів надання послуг, створення сучасних умов для обслуговування громадян України, іно­земців та осіб без громадянства. Це підприємство, визначене законо­давчими актами адміністратором Єдиного державного демографіч­ного реєстру, здійснює реалізацію заходів з інформаційного, техніч­ного і програмно-технологічного забезпечення функціонування цієї електронної інформаційно-телекомунікаційної системи та впрова­джує єдину службу сервісної підтримки її користувачів.

Підприємство наділено законом необхідними повноваженнями прийому заяв-анкет громадян на оформлення біометричних доку­ментів та їх видачі. Для цього коштом підприємства із використан­ням сучасних інформаційних систем і за європейським зразком утворено 27 центрів обслуговування громадян «Паспортний сервіс» у 21 регіоні України. Крім прийому заяв-анкет, у цих центрах грома­дянам надається комплекс сервісних послуг у сфері міграції, у тому числі проставлення апостилю, оформлення страхового полісу і дові­дки про наявність або відсутність судимості, забезпечення офіцій­ного перекладу тощо.

ДМС України під час виконання покладених на неї завдань вза­ємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом Укра­їни, тимчасовими консультативними, дорадчими й іншими допомі­жними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, ор­ганами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громад­ськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, від­повідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Працівники ДМС України мають єдиний формений одяг із від­повідними знаками розрізнення, що видається безкоштовно, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України. ДМС України використовує транспортні засоби спеціалізованого призначення,

у тому числі із символікою ДМС України, обладнані спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями.

Працівники ДМС України, які виконують завдання з реалізації державної політики у сфері протидії нелегальній (незаконній) мігра­ції, а також притягнення до адміністративної відповідальності за по­рушення законодавства у сфері реєстрації фізичних осіб, видачі доку­ментів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, ма­ють право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби у випадках і в порядку, передбачених Законом України «Про Націона­льну поліцію».

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть нормативно-правові акти, якими врегульовано правовий статус та організацію діяльності ДМС України.

2. Основні завдання та функції Державної міграційної служби України.

3. Повноваження голови Державної міграційної служби України.

4. Визначте структуру апарату Державної міграційної служби України.

5. На якій правовій основі утворюються і діють пункти тимча­сового розміщення біженців? Визначте їх завдання.

6. Мета та порядок утворення Колегії Державної міграційної служби України.

7. Визначте стратегічні напрями реалізації державної міграцій­ної політики.