Взаємодія Національної поліції України з органами Служби безпеки України в умовах воєнного стану

Забезпечення публічної безпеки - є завданням не тільки Національної поліції України, а й інших суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом. Саме Службі безпеки України надано статус головного органу у загальнодержавній системі боротьби з тероризмом (ч.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про Службу безпеки України» до системи Служби безпеки України віднесено Антитерористичний центр, який функціонує при Службі безпеки України для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій.

Антитерористичний центр є постійно діючим органом при Службі безпеки України, який здійснює координацію діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом у запобіганні терористичним актам щодо державних діячів, критичних об’єктів життєзабезпечення населення, об’єктів підвищеної небезпеки, актам, що загрожують життю і здоров’ю значної кількості людей, та їх припиненні (п. 1 Положення про Антитерористичний центр та його

координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України).

Структура Антитерористичного центру при Службі безпеки України та порядок її формування детально регламентовані ст. 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом». Даний орган складається з Міжвідомчої координаційної комісії та штабу, координаційних груп та їх штабів, які створюються при регіональних органах Служби безпеки України. У складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України можуть створюватися і діяти військово-цивільні адміністрації - тимчасові державні органи, організації, повноваження і порядок діяльності яких визначаються законом.

Міжвідомча координаційна комісія Антитерористичного центру при Службі безпеки України формується з:

- керівника Антитерористичного центру та його заступників;

- заступників Міністра внутрішніх справ України, заступників керівника Національної поліції;

- керівників центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту;

- заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

- заступників керівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Управління державної охорони України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;

- командувача Національної гвардії України;

- начальника Управління Служби безпеки України в м.

- заступника голови Київської міської державної адміністрації;

- заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади;

- інших визначених Президентом України посадових осіб^[34].

До складу координаційних груп при регіональних органах Служби безпеки України входять керівники її регіональних органів, територіальних органів Національної поліції України, регіональних органів та територіальних підрозділів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, відповідних органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, у регіонах, де дислокован о органи охорони державного кордону, підрозділи Управління державної охорони України, - їх керівники, а також представники інших місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій.

Завдання, які покладено на Антитерористичний центр при Службі безпеки України, визначені ч. 1 ст. 7 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та п. 3 Положення про Антитерористичний центр та його координаційні групи при регіональних органах Служби безпеки України, серед яких: організація і проведення антитерористичних операцій; координація діяльності суб’єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій; взаємодія із спеціальними службами, правоохоронними органами іноземних держав та міжнародними організаціями з питань боротьби з тероризмом.

У контексті організації взаємодії між суб’єктами забезпечення публічної безпеки в умовах воєнного стану заслуговують на увагу положення ст. 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», якою окреслено загальні правила управління антитерористичною операцією. Так, для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Взаємодія на державному та регіональному рівнях здійснюється в єдиній державній системі запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків (єдина державна система) відповідно до вимог Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 92.

Згідно із зазначеним Положенням єдина державна система запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків складається з постійно діючих територіальної і функціональної підсистем (п. 3-5).

До територіальної підсистеми входять координаційні групи Антитерористичного центру при регіональних органах Служби безпеки України та їх штаби, які організовують діяльність щодо запобігання, реагування, припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків.

До функціональної підсистеми входять структурні підрозділи суб’єктів боротьби з тероризмом та Міжвідомча координаційна комісія Антитерористичного центру при Службі безпеки України.

Територіальна і функціональна підсистеми взаємодіють шляхом: обміну інформацією про загрозу вчинення терористичного акту; проведення спільних оперативно-розшукових та інших заходів; проведення моніторингу стану і тенденцій поширення тероризму в Україні та за її межами; організації і проведення командно-штабних та тактико-спеціальних навчань і тренувань з використанням сил і засобів суб’єктів боротьби з тероризмом.

Повноваження щодо координації діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом, так само як і координація функціонування усієї державної системи боротьби з тероризмом, покладено на Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Управління функціональною підсистемою єдиної державної системи здійснюється суб’єктами боротьби з тероризмом в рамках функціонування Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру.

У свою чергу, управління територіальною підсистемою єдиної державної системи здійснюється координаційними групами Антитерористичного центру при регіональних органах Служби безпеки України.

Разом з тим необхідно відзначити, що адміністративно -правова взаємодія Національної поліції з іншими суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, не обмежується відносинами координації, які нами детально висвітленні вище.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» взаємодія суб’єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, полягає в обов’язку:

1) взаємодіяти з метою припинення злочинної діяльності осіб, причетних до тероризму, в тому числі міжнародного, фінансування, підтримки чи вчинення терористичних актів та злочинів, які скоєні з терористичною метою;

2) здійснювати обмін інформацією щодо: заволодіння чи виникнення загрози заволодіння терористичними групами (терористичними організаціями) зброєю, вибуховими речовинами, іншими засобами масового ураження; перетинання державного кордону України її громадянами, іноземцями та особами без громадянства з метою вчинення терористичних актів; виявлених у пасажирів проїзних документів, що дають право на проїзд у транспортних засобах міжміського та міжнародного сполучення, з ознаками підроблення; використання чи загрози використання терористами, терористичними групами чи терористичними організаціями засобів зв’язку та комунікаційних технологій;

3) сприяти забезпеченню ефективного прикордонного контролю, контролю за видачею документів, що посвідчують особу, та проїзних документів з метою запобігання їх фальсифікації, підробленню або незаконному використанню;

4) запобігати діям або пересуванню терористів, терористичних груп чи терористичних організацій, а також осіб, які підозрюються у вчиненні терористичних актів або причетності до міжнародних терористичних груп чи організацій;

5) припиняти спроби іноземців, щодо яких є дані про їх причетність до міжнародних терористичних груп чи організацій, здійснювати транзитний проїзд через територію України.

Для прикладу можна навести конкретні факти взаємодії Національної поліції зі Службою безпеки України під час проведення антитерористичної операції у східних регіонах України протягом 2014-2018 років. У результаті спільної діяльності Служби безпеки України та Національної поліції України розроблено та реалізовано заходи щодо контролю за розвитком ситуації, діяльністю лідерів і активістів радикальних сепаратистських угруповань, а також осіб, які мають досвід участі в бойових діях у складі незаконних військових формувань, або підозрюваних у причетності до незаконного обігу зброї та засобів ураження. У той період особлива увага приділялася реалізації організаційних і практичних заходів щодо забезпечення безпеки інформаційного та кіберпростору. Необхідність активізації діяльності органів поліції в цьому напрямі була зумовлена значною кількістю недостовірних («фейкових») новин засобів масової інформації «країни-агресора», проросійськи- та сепаратистськи налаштованих груп в інтернет-повідомленнях, соціальних мережах, які в той час регулярно надходили до східних областей України з метою дестабілізації і без того складної оперативної обстановки.

З метою спростування такої інформації та її своєчасного відстеження протягом 2014-2015 років підрозділи по боротьбі з кіберзлочинністю були задіяні в здобутті доступів до закритих груп в інтернет-повідомленнях, соціальних мережах, гілках тематичних веб-форумів та орієнтовані на отримання значущої оперативної інформації щодо проведення терористичними угрупованнями заходів протиправної підривної діяльності, передислокації збройних формувань та техніки, заходів маскування своєї присутності в зоні проведення операції Об’єднаних сил. Отримана інформація негайно передавалася до оперативного штабу антитерористичної операції.

Отже, до особливостей взаємодії Національної поліції України з органами Служби безпеки України в умовах воєнного стану необхідно віднести наступне:

1) взаємодія між Національною поліцією України та органами Служби безпеки України є наслідком управлінської діяльності з координації у межах єдиної державної системи запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків;

2) взаємодія між Національною поліцією України та Службою безпеки України як суб’єктів, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, відбувається на державному та регіональному рівнях за функціональним та територіальним принципами;

3) взаємодія між елементами єдиної державної системи запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків ґрунтується на організаційній діяльності колегіального координаційного органу, а саме: Антитерористичного центру при Службі безпеки України - на рівні єдиної державної системи; Міжвідомчої координаційної комісії Антитерористичного центру при Службі безпеки України - у межах функціональної підсистеми; координаційних груп Антитерористичного центру при регіональних органах Служби безпеки України - на рівні територіальної підсистеми.

4.2.