2.1 Напрями адміністративної діяльності Національної поліції України в умовах воєнного стану

Війна, яку розв’язала проти України Російська Федерація поставило перед урядом нашої країни величезну кількість викликів у різних соціально важливих сферах. Будь-яка війна характеризується низкою ознак, але по суті це збройний конфлікт у поєднанні з актами того чи іншого виду тероризму, геноциду.

Органи поліції разом із іншими органами державної влади та місцевого самоврядування, волонтерами та громадянами сприяє та/або забезпечує публічний порядок і безпеку, в тому числі перешкоджаючи проявам злочинності; охороняє та захищає права, свободи людини та інтереси держави від протиправних посягань; надає поліцейські послуги населенню.

Формально органи Національної поліції України поряд з іншими правоохоронними органами рівною мірою забезпечують правопорядок, добробут і спокій громадян на всій території України в межах визначених законом повноважень. Разом з тим при детальному аналізі завдань і повноважень поліції, функцій її окремих підрозділів можна дійти висновку про її визначальну та безпрецедентну роль під час забезпечення публічного порядку та безпеки на території нашої держави за будь-яких умов, особливо в умовах режиму воєнного стану. Це обумовлюється і тим, що органи поліції є активними суб’єктами протидії злочинності, охорони публічної безпеки та порядку, і найголовніше - надання послуг населенню (в межах їх компетенції). У цьому контексті адміністративна діяльність поліції має в своєму «арсеналі» два види форм: правові та організаційні. Останні мають не аби яке прикладне значення, оскільки саме їх втілення призводить до результатів, які населення «бачить і відчуває». Мова йде про два основні організаційні напрями адміністративної діяльності поліції в умовах воєнного стану:

1) превентивна діяльність (один із найзмістовніших напрямів, що складається з сукупності різних за своєю суттю заходів, зокрема проведення стабілізаційних заходів);

2) організації служби на блокпостах (вид діяльності, спрямований на попередження, припинення та профілактику специфічних за своєю етимологією правопорушень).

2.2.