Пріоритетні напрямами діяльності органів поліції щодо

забезпечення прав громадян під час воєнного стану та їх характеристика.

Зважаючи на викладене, пріоритетними напрямами діяльності органів поліції щодо забезпечення прав громадян під час воєнного стану, виникнення яких зумовлено саме дією даного правового режиму, введеного у результаті повномасштабного вторгнення на територію нашої держави, є:

1) фіксація та кваліфікація воєнних злочинів в Україні;

2) розслідування воєнних злочинів в умовах активних бойових дій;

3) розмінування територій та будівель;

4) охорона публічного порядку та забезпечення публічної безпеки;

5) виявлення випадків вчинення протиправних дій відносно дітей;

6) використання сучасних інформаційних технологій, систем та засобів захисту інформації;

7) психологічне забезпечення діяльності органів поліції в умовах воєнного стану та надання поліцейськими первинної психологічної допомоги різним категоріям громадян.

Звісно, що вказаними напрямами не обмежується діяльність органів поліції, проте, на нашу думку, вони є ключовими, оскільки спрямовані на забезпечення максимально широкого кола прав громадян, що порушуються внаслідок військового вторгнення на Україну. Вважаємо за доцільне коротко охарактеризувати кожен із них та встановити, для охорони, захисту або відновлення якого права громадян він існує.

Фіксація та кваліфікація воєнних злочинів в Україні. Дії щодо кваліфікації злочину саме як воєнного, відбуваються з метою чіткого встановлення фактів масового та серйозного порушення комбатантами або прирівняними до них особами норм міжнародного гуманітарного права. Так, як зазначив Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський, з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого і по 24 травня включно в Україні офіційно зареєстровано близько 20 тисяч воєнних злочинів, скоєних російськими військами; із них понад 13 тисяч 500 злочинів було зафіксовано саме слідчими органів поліції^[28].

До числа воєнних злочинів можна віднести, зокрема, ракетні обстріли об’єктів цивільної та критичної інфраструктури, умисні вбивства мирного населення, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання, зґвалтування, примушення військовополонених служити у збройних силах ворожої сторони, позбавлення військовополонених права на справедливий судовий процес, знищення або привласнення майна, що належить мирному населенню (мародерство), використання забороненої міжнародними конвенціями зброї тощо.

Варто зазначити, що внаслідок вчинення воєнних злочинів у їх сукупності відбувається грубе порушення без виключення усіх прав і свобод людини та громадянина, що закріплені у Конституції України та відповідних міжнародних нормативно-правових актах. Отже, саме органи поліції (у складі слідчо-оперативних груп, які оснащені пересувними криміналістичними лабораторіями, криміналістів) спільно з органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Служби безпеки України вживають відповідні заходи, спрямовані на фіксацію та документування воєнних злочинів залежно від їх типу (захист місця злочину, збереження доказів, проведення фото - та відеофіксації, опитування свідків) з метою їх наступною передачі до національних судів та Міжнародного кримінального суду. Слід наголосити, що саме від правильності кваліфікації злочину як воєнного безпосередньо залежить ефективність його розслідування.

Розслідування воєнних злочинів в умовах активних бойових дій. За даними Офісу Г енерального прокурора, «з початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року і до 2 серпня правоохоронні органи зареєстрували понад 38 714 кримінальних проваджень щодо злочинів, пов’язаних із російською агресією, з них понад 25 323 — щодо воєнних злочинів.

Основною метою розслідування воєнних злочинів є притягнення до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні, у тому числі вище політичне та військове керівництво країни-агресора.

Звісно, що завдання щодо безпосереднього розслідування військових злочинів покладається на прокуратуру, проте, що стосується роботи із доказовою базою, перевірки відеоматеріалів, аналізу ракетних ударів, то у даному випадку необхідна конструктивна взаємодія слідчих поліції та прокурорів. Слід звернути увагу, що переважна більшість проваджень за фактами воєнних злочинів, відкрита в місцях, де ведуться активні бойові дії, а також на деокупованих територіях. Варто зазначити, що на початку військового вторгнення в Україні був практично відсутній ефективний механізм розслідування воєнних злочинів, проте станом на сьогодні завдячуючи міжнародній підтримці вже напрацьовано національну практику розслідування воєнних злочинів.

Розмінування територій та будівель. Перш за все, слід зазначити, що існує два види розмінування: оперативне та гуманітарне. Розмінування у військових цілях (оперативне розмінування)» обмежується проробленням проходів у мінних полях для виконання бойових завдань, а «гуманітарне розмінування» охоплює цілу низку видів діяльності щодо усунення мінної небезпеки та ризику, пов’язаного вибухонебезпечними предметами.

Станом на сьогодні в України широко застосовуються обидва види розмінування, що зумовлено як триваючим досі етапом активних бойових дій, так і необхідністю відновлення належного функціонування деокупованих територій, прифронтових областей, територій, що знаходяться під ракетними обстрілами, та місць попередньої дислокації російських військових. Слід зазначити, що органи поліції на законодавчому рівні наділені повноваженнями щодо здійснення саме оперативного розмінування, обов’язок щодо здійснення якого покладено на вибухотехнічні підрозділи.

Як зазначає начальник управління піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Департаменту реагування на надзвичайні ситуації Державної служби України з надзвичайних ситуацій Олег Бондар, «майже половина території нашої держави потенційно була забруднена мінами та вибухонебезпечними предметами. На цей час нам потенційно небезпечну територію з 300 тисяч квадратних кілометрів скорочено до 185 тисяч квадратних кілометрів. Всього з початку війни здійснено понад 25 тисяч залучень, виявлено й вилучено понад 192 тисяч вибухонебезпечних предметів, у тому числі - понад 2100 авіаційних бомб. Обстежено територію майже 70 тисяч гектарів»^[29]. До процесів розмінування території та будівель, що здійснюються працівниками Державної служби України з надзвичайних ситуацій, залучається також особовий склад Національного поліції та Національної гвардії.

Що стосується участі саме органів поліції у розмінуванні (огляд місця подій за фактами ракетно-бомбових ударів та артилерійських обстрілів, розмінування деокупованих територій), то відповідно до статистичних даних станом на сьогодні «підрозділами поліції було вилучено понад 120 тисяч вибухонебезпечних об’єктів, оглянуто близько 10 тисяч гектарів, кількість виїздів - близько 15 тисяч»^[30].

Таким чином, вибухотехнічні підрозділи органів поліції беруть безпосередню участь у відновленні належного функціонування об’єктів критичної інфраструктури, автошляхів та житлових будинків, відновлюючи таким чином порушені права громадян та попереджаючи завчасно потенційні порушення у майбутньому.

Охорона публічного порядку та забезпечення публічної безпеки. Одним із факторів, що може здійснити негативний вплив на стан забезпечення публічного порядку та публічної безпеки у мирний час, є проведення масових заходів, участь в яких бере велика кількість людей. Але, що ж стосується збройних конфліктів, то кількість таких факторів істотно вище, що вимагає залучення додаткових сил та використання значного ширшого кола правових інструментів.

В межах реалізації даного напряму на органи поліції додатково покладається обов’язок щодо:

- забезпечення публічного порядку на деокупованих територіях;

- недопущення випадків мародерства та затримання мародерів у разі їх виявлення;

- здійснення заходів поліцейського піклування з урахуванням суттєвого збільшення кола осіб, що потребують таких заходів;

- перевірки транспортних засобів на автошляхах та блокпостах;

- здійснення контролю за дотриманням правил зберігання та носіння вогнепальної зброї;

- виявлення та затримання осіб, що перебувають у розшуку;

- пошуку безвісно зниклих осіб тощо.

Як приклад ефективності функціонування блокпостів можна навести таку інформацію станом на 5 липня 2022 року: протягом дії воєнного стану на блокпостах поліцейськими було виявлено понад 300 осіб, які перебували у розшуку, а також 900 зниклих автомобілів, встановлено 2713 підозрілих осіб, які, ймовірно, причетні до диверсійної та колабораційної діяльності^[31].

Таким чином, соціально-правове значення діяльності органів Національної поліції України як суб’єкта забезпечення публічної безпеки в умовах воєнного стану полягає в наступному:

1) завдяки ефективно організованій і спланованій профілактичній діяльності досягається високий рівень публічної безпеки в державі та окремих її регіонах;

2) у результаті провадження профілактичних заходів суттєво знижується рівень злочинності та вчинення адміністративних правопорушень;

3) підвищується рівень довіри громадян до Національної поліції; виникає відчуття безпеки та захищеності і, як результат, знижується соціальна напруга в суспільстві;

4) створюються умови для економічного зростання, підвищення рівня життя, залучення інвестиційних ресурсів в економіку країни, у тому числі іноземних, створення нових робочих місць, оскільки регіон з низьким рівнем

злочинності та правопорушень завжди був привабливим для інвесторів і підприємців;

5) поступово відбувається формування суспільства нового типу, члени якого позбавлені девіантного мислення та поведінки, з усвідомленням необхідності дотримання закону, прав та свобод інших громадян, що стає нормою, відхилення від якої засуджується суспільством.

Отже, превентивна діяльність органів поліції, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», одночасно сприяє підтриманню належного стану публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану, дозволяє одночасно виявляти факти правопорушень, характерних для даного правового режиму (мародерство, диверсійна та колабораційна діяльність, торгівля гуманітарною допомогою) і, як наслідок, сприяє зменшенню кількості адміністративних та кримінальних правопорушень, вчинення яких є характерним для мирного часу.

Виявлення випадків вчинення протиправних дій відносно дітей. Серед основних прав дитини, що порушуються в умовах будь-якого збройного конфлікту, можна виокремити такі: право за життя, право на охорону здоров’я, право на освіту, право на захист, право вибору місця проживання, право на захисту від усіх форм насилля тощо. Необхідність приділення особливої уваги саме виробленню механізмів забезпечення прав дитини в умовах воєнного стану зумовлена, у першу чергу, віком дітей, через який вони не здатні самостійно приймати свідомі рішення та нести за них відповідальність, тобто є вразливою категорією населення. Зважаючи на це, діти потребують особливої підвищеної уваги з боку держави. Відповідно до статистичних даних станом на 01.06.2022 року «з початку війни слідчими Нацполіції було розпочато 393 кримінальні провадження щодо злочинів, що були вчинені російськими військовими, і внаслідок цих злочинів постраждало 588 дітей. З них 162 дитини загинуло, 232 дитини було поранено, і 103 - наразі рахуються як безвісти зниклі діти»^[32]. Це свідчить про те, що органами поліції постійно вживаються заходи щодо створення належного безпекового середовища для дітей та відновлення порушених прав дітей.

Так, зокрема, майже щодня з моменту запровадження воєнного стану на території України реєструються повідомлення про зникнення дітей (переважно під час евакуації або під час обстрілів). Звісно, це стоється переважно тих районів, де ведуться активні бойові дії та районів, що знаходяться під окупацією або було нещодавно деокуповані. Кожне таке повідомлення потребує негайного вжиття заходів реагування із залученням відповідних ресурсів та правових інструментів. Крім того, велика кількість дітей, була без згоди батьків вивезена на територію Російської Федерації (щодо певної кількості таких дітей було розпочато процедури щодо їх незаконного усиновлення з порушенням приписів міжнародного законодавства), що вимагає вироблення дієвих механізмів їх повернення. Особливої уваги потребує така категорія дітей як діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, що знаходяться на вихованні в інституційних заходах. Як зазначає заступник міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко, з початку війни за межі України евакуйовано 4177 дітей - вихованців інституційних закладів, серед яких 2382 - це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування^[33]. Наведене вище вимагає оновлення механізмів надання кваліфікованих медичних та психологічних послуг, посилення евакуаційних механізмів держави та приділення поліцейськими підвищеної уваги використанню додаткових гарантій охорони та захисту прав дітей (проведення поліцейськими ювенальної превенції профілактичних бесід щодо поводження в екстремальних ситуаціях, поводження з вибухонебезпечними предметами, правил безпеки в освітньому середовищі).

Використання сучасних інформаційних технологій, систем та засобів захисту інформації. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації супроводжується не лише веденням активних бойових дій та роботою дисертаційних груп, а й агресією проти України і у кіберпросторі. Це супроводжується великою кількістю кібератак на об’єкти критичної інфраструктури та державні інформаційні системи, що у результаті здійснювало негативний вплив на функціонування фінансової та банківської сфери, транспорту, зокрема залізничного, зв’язку тощо. Ще одним негативним результатом кібератак можна визначити дезінформацію населення з метою дестабілізації ситуації в державі в цілому. Зважаючи на це, на органи поліції покладається обов’язок щодо контролю за новинами, що з’являються у засобах масової інформації (зокрема, у соціальних мережах та телеграм -каналах), виявлення фейкових новин, інформації, зміст якої може дестабілізувати ситуацію, а також виявлення розповсюджувачів такої інформації, виявлення випадків маніпуляцій з банківськими картковими рахунками.

Психологічне забезпечення діяльності органів поліції в умовах воєнного стану та надання поліцейськими первинної психологічної допомоги різним категоріям громадян. В умовах воєнного стану надзвичайно важливим питанням є адаптація системи психологічного забезпечення в органах МВС до сучасних реалій війни, особливо зважаючи на те, що навантаження на поліцейських-психологів зросло у декілька разів. Це зумовлено тим, що психологічна допомога надається різним категоріям громадян: а) поліцейським, які тривалий час перебували в зоні активних бойових дій, під окупацією, у полоні, отримали поранення або втратили своїх рідних; б) людям, які потрапили у стресові ситуації (потерпілі, родичі загиблих, тимчасово переселені родини та внутрішньо переміщені особи). Зважаючи на це, хотілося б наголосити на важливості залучення усіх наявних психологів-поліцейських до надання екстреної психологічної допомоги населенню на щойно деокупованих територіях, у бомбосховищах, на позиціях, а також поліцейським, які пережили стресову ситуацію. Крім того, особливої уваги потребує вироблення механізмів психологічної реабілітації поліцейських.

Ефективність реалізації вказаних напрямів діяльності органів поліції щодо забезпечення прав людини під час воєнного стану вимагає оновлення існуючих механізмів взаємодії Національної поліції з громадськістю, органами державної влади, військовими адміністраціями, органами місцевого

самоврядування, журналістами, волонтерами та міжнародними організаціями. У результаті це дозволить покращити якість правоохоронних послуг та розв’язати значну кількість безпекових проблем.

Таким чином, діяльність органів поліції щодо забезпечення прав громадян в умовах правового режиму воєнного стану в України має бути орієнтована на підтримання належного стану безпекового середовища для населення.

Повноваження поліції щодо забезпечення прав громадян окреслено у розділі IV Законі України «Про Національну поліцію», проте їх перелік сформовано з урахуванням функціонування органів та підрозділів поліції в умовах мирного часу. Таким чином, зважаючи на те, що діяльність органів поліції в умовах правового режиму воєнного стану супроводжується здійсненням заходів щодо протидії внутрішнім загрозам воєнного стану, коло повноважень органів та підрозділів поліції було розширено у результаті прийняття Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». Це дозволило створити необхідні передумови для виконання органами та підрозділами поліції покладених на них завдань щодо стабілізації оперативної обстановки з огляду на особливий режим виконання службових обов’язків, що ускладнюється внаслідок ведення активних бойових дій, окупації окремих регіонів та населених пунктів, а також необхідністю проведення фільтраційних заходів на деокупованих територіях. Переважна більшість заходів, що вчиняються поліцейськими в межах реалізації додаткових повноважень носить оперативний характер, окремі заходи носять превентивний та профілактичний характер; проте усі вони спрямовані на забезпечення належного стану публічного порядку та забезпечення прав громадян.

Реалії сьогодення вимагають вироблення дієвих алгоритмів дій поліцейських в умовах активних бойових дій та на деокупованих територіях, зокрема щодо:

- розмінування територій та будівель слідчо-оперативними групами, обладнаних пересувними криміналістичними лабораторіями;

- виявлення колаборантів та диверсійних груп;

- фіксації та документування воєнних злочинів залежно від їх типу (захист місця злочину, збереження доказів, проведення фото - та відеофіксації, опитування свідків);

- розслідування окремих видів військових злочинів;

- здійснення заходів поліцейського піклування з урахуванням суттєвого збільшення кола осіб, що потребують таких заходів;

- перевірки транспортних засобів на автошляхах та блокпостах;

- пошуку безвісно зниклих осіб.