ВИСНОВКИ

У Висновках сформульовано найбільш суттєві результати і положення дослідження. Наведено теоретичні узагальнення та визначено сутністно нові підходи до місця м’якого права в регулюванні митних відносин.

1. Обґрунтовано необхідність переосмислення системи джерел митного права України та її визначення через сукупність усіх форм юридичного закріплення й організаційного забезпечення інформації про загальнообов’язкові правила поведінки (юридичні норми) у сукупності їх взаємозв’язків, через які об’єктивізуються приписи, що регулюють державну митну справу.

2. Уперше в системі джерел митного права виокремлено м’яке право, під яким слід розуміти юридично необов’язкові міжнародні норми, що створюються державами, міжнародними організаціями та не суперечать основним принципам і нормам міжнародного права, яких спрямовано на регулювання міжнародних відносин.

3. Встановлено, що норма м’якого права - це юридично необов’язкове правило поведінки, створене в односторонньому порядку міжнародною організацією (норма-рекомендація) або узгоджене суб’єктами міжнародного права (політична домовленість), закріплене як принцип діяльності або формально визначених норм і реалізоване державами на добровільній основі в рамках міжнародного та національного права.

4. Визначено, що, беручи за основу факт існування міжнародного митного права під системою його джерел, розуміються формально визначені правила та стандарти, які взаємопов’язані між собою та спрямовані на однотипне врегулювання суспільних відносин і забезпечуються волею та згодою суверенних держав. Стан цієї системи залежить від рівня розвитку суспільних відносин, побудови та функціонування єдиних міжнародних та міждержавних утворень, створення єдиних підходів до вирішення різних проблем правового характеру.

5. Охарактеризовано подвійну природу сучасного етапу розвитку системи джерел міжнародного права.

6. Стверджено, що норми м’якого права є передправом для міжнародних договорів або перетворюються на усталений міжнародний звичай. Для того, щоб цей механізм запрацював, необхідною є сукупність фактичних, правових, ідеологічних та інших чинників, які створюють оптимальне середовище для нового статусу норми м’якого права.

7. Встановлено обумовленість важливості використання норм, які містяться у м’якому праві, яка випливає з особливих характеристик м’якого права, його відмінностей від інших джерел міжнародного митного права, переваг у застосуванні, можливості перетворення на норми «твердого» міжнародного права. Враховуючи тенденції сучасної міжнародної співпраці та процесів глобалізації, вважається за доцільне подальше дослідження м’якого права в регулюванні митних відносин.

8. Здійснено аналіз використання норм м’якого права в регулюванні державної митної справи з часів входження України в СРСР. На основі якого виокремлено дві групи норм м’якого права, які певним чином регулюють державну митну справу в Україні: ті, що містяться у рішеннях міжнародних організацій, та ті, що є результатом певних політичних домовленостей.

9. Визначено, що норми м’якого права, які є результатом певних політичних домовленостей, використовуються у взаємовідносинах України та регіональних митних союзів, а саме СНД та ЄС. Геополітичне розташування України об’єктивно зумовлює її перспективи в налагодженні тісних і взаємовигідних зв’язків, насамперед з країнами-членами СНД, які мають з нею спільні кордони - Росією, Білоруссю і Молдовою. Проте пріоритетним напрямком розвитку державної митної політики є вступ України до ЄС. На шляху до заданої мети між Україною та ЄС було укладено ряд політичних домовленостей, які якісно змінили методи регулювання державної митної справи та перенесли принципи її здійснення на якісно новий рівень.

10. Визначено, що механізм перетворення м’якого права на національне митне законодавство України відповідає механізмові матеріальної інкорпорації, яка реалізовується за допомогою відсилання, рецепції чи адаптації, трансформації чи інкорпорації.

11. Обґрунтовано, що добровільне виконання положень актів м’якого права пов’язано багато в чому із прийняттям необхідних кроків на внутрішньодержавному рівні. Незважаючи на те, що в результаті такого перетворення з’являється норма внутрішнього права, цей процес не відбувається безслідно і для міжнародного права. Впровадження державами норм м’якого права у внутрішнє законодавство та їх виконання можуть вплинути, по-перше, на перетворення цих норм на звичайні норми міжнародного права, по-друге, можуть сприяти гармонізації законодавства держав.

12. Обґрунтовано, що в результаті перетворення м’якого права на національне митне законодавство України з’являється норма внутрішнього права, проте цей процес не проходить безслідно і для міжнародного права. Впровадження державами норм м’якого права у внутрішнє законодавство та їх виконання може вплинути, по-перше, на перетворення цих норм на звичайні норми міжнародного права, по-друге, може сприяти гармонізації законодавства держав.

13. Визначено, що на основі актів м’якого права в Україні було започатковано новий підхід до здійснення митного регулювання, який відображений у Митному кодексі України. У першу чергу, слід указати на появу нового інституту митного права - уповноваженого економічного оператора, закріплення електронного декларування, системи управління ризиками. Більшість змін, запропонованих у новому МКУ, спрямовано на приведення його у відповідність до міжнародних вимог. Разом із тим, окремі норми нового Митного кодексу України не повною мірою відповідають вимогам Рамкових стандартів ВМО.

14. Встановлено, що новели митного права потребують для своєї реалізації вироблення відповідної підзаконної бази та запровадження правових механізмів. Вбачається за необхідне проведення подальшої адаптації митного законодавства до міжнародних стандартів з викристанням при цьому найбільш гнучких норм, тобто норм м’якого права.